Із збірки "Хроніка шостої палати" Колос. Вітер. Небо. Море. Сміх. Кохання. Сльози. Горе. Чорне. Біле. Кров. Роса. Губи. Тіло. Ти. Оса. Віктор Наумчик, "Історія однієї хвороби”, 2006 р. КОРОТКО І ЯСНО Луг. Будяк. Земля. Смерічка. Сонце. Хмара. Вигін. Річка. П'янка. Регіт. Секс. Похмілля. Шок. Скандал. Собор. Весілля. Сльози. Нерви. Токсикоз. Страх. Нудота. Жар. Пронос. Біль. Перейми. Негреня. Шльондра. Курвисько. Свиня...

Читати далі...

Написана ще за Кучми, на жаль актуальна досі. Літер багато, але хто час має, може і прочитає. Передаю слово поету: (ліро-епічна, героїко-трагічна, фольклорно-лайлива філософська притча за мотивами народної творчості) У однім дрімучім лісі на самісінькім узліссі у землянці коло граба жили-бли дід та баба. Весь свій вік вони трудились та й на хату не розжились, звжди клято працювали але ніц з того не мали: і не їли, і не пили лише податі платили...

Читати далі...

Я більшої не знаю насолоди, Як з кумом у генделику засість, І пити не якісь там соки-води, А пива літрів з п’ять, а то і шість. І до клозету принципово не ходити, А, мужньо поборовши біль і страх, Сидіти, пиво пити і терпіти, Аж поки темно стане у очах. Нарешті вже, як з тятиви зірвавшись, Стрілою блискавки влетіти у клозет, Ще й по дорозі всіх порозпихавши, Щоб встигнуть перед кумом наперед. Умить забувши усі біди і незгоди, Всі радощі...

Читати далі...

Я побачив тебе у пивничці одній, Ти була вся така екзотична: Мутним поглядом в стіну дивилась з-під вій, Пиво сьорбала так еротично. І із кожним сьорбком коливався твій бюст, Край спідниці все більш задирався. Як маніяк, втупивсь я у багрець твоїх вуст, Що в диму цигарковім ховався. Я тобі закричав, як поранений звір: – Я кохаю тебе, о дівчино! Я для тебе зроблю все на світі, повір, Навіть пива поставлю плящину. Ти, як рута, розквітла в усмішці хмільній:...

Читати далі...

Недавно (вчора) читав замітку про "інквізиторську розправу" над організаторами "Запретного искусства-2006". В розділі "Хняцівки та віршоплюйки" знайшов цікавий вірш, який , на мою думку, стосується подібних "художніків". ми іскриста і творча боґема ми торуєм незвіданий шлях але є невеличка проблема та проблема у нас в головах і мазюкаєм шкрябаєм граєм ловим тіні по темних кутках і мистецтво в мистецтві шукаєм але щось заблукали в...

Читати далі...

ХНЯЦІВКИ та ВІРШОПЛЮЙКИ – це терміни, які придумані автором для визначення своєрідних поетичних форм і виносяться на осуд широких кіл культурно-освіченої громадськості. Хняцівки та віршоплюйки – це дика суміш різноманітних класичних та сучасних жанрів і напрямків. Це вінегрет із легкого гумору і тонкої іронії, стьобу і неопанку, карикатури і гіперболи, постмодернізму і гіперреалізму, жорсткої сатири і в’їдливого глузування, чорного гротеску і неприхованого сарказму...

Читати далі...

Ще невідомо , коли ті вибори, а вже перші ластівки з'явились. Ходять опитувачі по будинках, запитують , за кого з запропонованих кандидатів на посаду міського мера будем голосувати. Я вибрав графу "інший кандидат". Скільки встиг почути відповідей сусідів - вони теж. Цікаво, якщо рейтинги ті "липові", навіщо взагалі ходити? А втім, хоч студенти-опитувачі щось зароблять. І то користь:).

Люба квіточко, прости, Прощавай єдина, Я сьогодні в ліс іду, Кличе Україна. Краще мокнуть по лісах, Крастись вовком в ночі, Ніж сидіть на ланцюгу – Бути псом не хочу. Краще гнити в болотах, Від хвороб вмирати, Ніж тиранів прославлять – Честю торгувати. Краще з голоду сконать, У криївках мерзнуть, Ніж у рабстві існувать, То вже ліпше щезнуть. Краще кулю на льоту В повен зріст зловити, Ніж робити на Москву, На колінах жити. Зрозумій: інакше я Вчинити не можу. І...

Читати далі...

Куди приткнуть пісні, вірші, високі поривання, Куди подіти боротьбу і праведні дерзання? Для чого квіти на лугах та зорі в надвечір’ї , Коли немає у душі ні щастя, ні кохання? Валерій Гнатюк

Місяць дивиться на мене – Кругла сирота. Ніби й зорі біля тебе Шир та висота, Все одно такий холодний Невеселий ти, Й на твоєму лобі срібнім Ріжуться брати. Біля тебе хмар перини, Інших блиск світів, Та ніхто тебе, напевно, Так і не зігрів. Серед світла-мерехтіння Тисячі зірок Ти самотній-одинокий, Мов аскет-інок. І неволя, і недоля, Нудно, далебі, Що нема у висі пари, Місяцю, тобі. Чим мені тебе розрадить, І утішить як? Тим хіба, що, як і ти я Грішний одинак....

Читати далі...