Камо грядеши, брате во Христі?
Куди ідеш, істото безталанна?
В полоні ілюзорних мрій,
У віртуальності придуманих надій,
Загублених реалій у вигннні
Сновидою з закритими очима,
Ти балансуєш на краю безодні,
Прямуєш в жерло чорне і страшне?
Чи тріскою пливеш по течії
В потоці бистрім, крижанім, облуднім
Своїх потворних збочених страстей,
Інстинктів-прагнень нелюдських, тваринних?
В житті у кожного є доленосна мить,
Коли дійшовши до сакральної межі,
Із правом вибору дарованим...
Читати далі...