Как большевики и немцы против украинцев воевали
- 19.07.11, 18:18
- Твоя Україна
Украинцам воевать против большевиков в союзе с немцами, это плохо. Согласно логике совков, разборка с красными это дело внутреннее и привлекать к нему иностранцев недопустимо. Вот, мол, победите сообща супостата и тогда можете, ребятки, честно противостоять всей карательной машине сталинско-бериевского СССР. Логика понятна. Вот только что делать с ситуациями, когда большевики против украинцев действуют с помощью немецких солдат? Это как, внутреннее дело или уже не очень?
За примерами ходить далеко не надо. 2 января 1919 года солдаты немецкой армии на улицах Харькова убивали харьковских пацанов – солдат армии независимой Украинской Народной республики. За ситуацией, когда граждане иностранного государства стреляли в солдат-харьковчан, стояли российские большевики.
Предыстория такова. 9 ноября в Германии произошла революция. Германские гарнизоны должны были покинуть Украину. 13 ноября пользуясь случаем, лидеры украинской социал-демократической партии и украинской партии эсеров приняли решение о начале восстания против гетмана Скоропадского. А накануне 11 ноября большевистской Совнарком в Москве постановил — в десятидневный срок начать наступление в поддержку рабочих и крестьян Украины, восставших против гетмана. Т. е. поддерживать рабочих и крестьян Украины в Москве кинулись раньше, чем они восстали. Такая проницательность не была случайной – большевики готовили восстание против гетмана совместно с украинскими социалистами.
Есть такое заблуждение что Семен Петлюра и Владимир Винниченко (первый председатель Директории УНР) были, мол, националистами. Самих Петлюру и Винниченко это утверждение наверно привело бы в ярость – оба они были членами социал-демократической партии Украины, т. е. – идейными союзниками российских большевиков. Более того. Реальные заслуженные идеологи украинского национализма в период Директории были загнаны в подполье. Прятался в Кременчуге от ищеек Петлюры Николай Михновский (автор Декалога украинца). Дмитрий Донцов (будущий идеолог украинского интегрального национализма) был вынужден выехать за границу.
[ Читати далі ]
Вот изложил все это и теперь думаю. Когда
украинцы воюют с большевиками в союзе с немцами – это, бесспорно,
плохо. А как быть с ситуациями, когда большевики против украинцев воюют с
помощью немцев? Кто там чего про братство народов говорил?




Світлана ОРЛОВСЬКА: Наш гість: Михайло Волинець, народний депутат України, голова Конфедерації вільних профспілок України, голова Незалежної профспілки гірників України.
Сьогодні будемо говорити про стан вугільної галузі та перспективи її модернізації. Обговоримо підсумки політичного сезону та перспективи реалізації пенсійної реформи.
Була думка, що цей політичний сезон не був одноколірним. Згуртувалися і розпочалися реформи. Те чого не було за 20 років незалежності України. На Вашу думку, наскільки плідним та знаковим був цей політичний сезон? Що стало його апогеєм?
Михайло ВОЛИНЕЦЬ: Відносно реформ – це схоже на організоване пограбування держави. Якщо подивитися, то плідно працював парламент в зв’язку з кількістю прийнятих законопроектів. Вони не затримувались в комітетах, дуже швидко проходили. Але наприклад, такі законопроекти, як мої, взагалі не розглядалися. Шляхом маніпуляції вони знімалися. Я написав законопроект про те, як уникнути пірамід при будівництві житла, інвестування житла для громадян. І як добудувати ті будинки, які стоять по всій Україні. мій законопроект навіть не був винесений на розгляд. Я передбачив бюджетне фінансування, щоб забрати ці будинки та добудувати їх. І компенсація цих коштів у бюджет державі. І підсилення ролі генеральної прокуратури, контролюючих органів у цьому питанні. Законопроект не розглядався. Наступний мій законопроект, відносно внесення змін до деяких законів, законодавчих актів про проведення низки законів у відповідність до конвенції Міжнародної організації праці. Це право на свободу асоціації, право на заключення колективних договорів, право на винагороду, достойну заробітну плату. І цей законопроект затягувався, а потім був провал. Ще один мій законопроект - це проект постанови про парламентські слухання відносно порушень прав профспілок. Не старих кишенькових профспілок, які торгують майном і сьогодні уникають всякої відповідальності за це, а дійсно незалежних профспілок, які створені самими працівниками для свого захисту, представлення своїх інтересів перед органами влади та роботодавцями. Ця постанова також була провалена. А також багато інших законопроектів. Але натомість, були прийняті інші законопроекти. Закон «Про пенсійну реформу», закон про концесію для вугільних підприємств, і заодно прихопили ще підприємства теплокомуненерго, генерації, потужні електростанції, які находяться на балансі держави, але в управлінні місцевих органів влади. Так як дві потужні теплові станції у місті Львові, які виробляють 25% електроенергії, що споживається в місті. Зараз можна забрати задаром. НКРЕ теж в руках однієї фінансової групи. Тому не так все добре, плідно. І я не можу назвати це реформами. Деякі речі дійсно вирішувались. Але вони сьогодні стали абсолютно непоміченими.
[ 
