Болюча розмова

Джерело: http://magelanin.livejournal.com/4204119.html

- Ти пам'ятаєш мого заступника Бувало Олександра Івановича? Ти була у них в гостях в Києві після випуску, - запитав батько мене по телефону.

- Звичайно, пам'ятаю.

- Ось його телефон. Подзвони. Просто поговори. Тобі буде дуже пізнавальне упізнати думку цієї людини - українця в семи поколіннях. Я завжди з повагою відносився до нього. Розумна людина!

Олександр Іванович дійсно вражав своїм елітним вихованням, інтелектом. Добра людина! Світлий!

Після обміну люб'язностями ми, звичайно, поговорили про кошмар, що відбувається. Говорив в основному він. Я слухала. Так, літня людина, відставник, полковник. Служив в ставці. Старість не вплинула на світлий розум гідної і розумної людини.

- Розклад, Олюню, неймовірно болючий. Наша країна уперше має справу з таким жахливим явищем як війна з Росією. Я мав можливість говорити по цій темі з різними людьми. Мій син обіймає непогану посаду. Джерела різні. Тільки ось суть обговорюваних подій не відрізняється у самих різних людей. Я вже стара людина. Мені боятися нічого. Тому скажу речі незвичайні для розуміння.

Ти знаєш, що у будь-якій революції відсоток учасників складає не більше 15% від усього населення країни. Це аксіома революцій. Але під ейфорію перемоги потрапляє відсотків 75. Не менше. Так, українці заявили про себе світу як переможці. І світ із захватом оцінив Україну. Але світовий захват продовжився до того моменту, як тільки сталися вибори. Переходжу до самого болючого. Росія через це пройшла. А ми тепер через це проходимо. Уся відмінність тільки в тому, що росіяни не змогли зробити Майдан. Але усе інше, що стосується влади - під копірку!

Пояснюю. Людина, олігарх виділяє з мільярдів не гривен - доларів, зверни увагу, декілька мільйонів. На хвилі справедливої відплати він перетворюється на героя - він допомагав, він брав участь. Але насправді народ не може доки - підкреслюю, ПОКИ - побачити істину. А істина така: будучи украй неохайною людиною, що має зв'язки з кримінальним світом, і найсумніше - не афішовані зв'язки з Москвою - він із спокійною совістю переймає на себе правління країною. Не можна було нам це робити. З найпростішої причини - жодна людина з попередньої влади не повинна була потрапити на престол президента. Жоден! Заради цього і відбуваються революції. Але цей рвався до влади завжди, за всяку ціну. Були використані технології ті ж, що і при виборі Єльцина. Народ вибирає краще з гіршого.

Далі починає розвиватися все по спіралі: Європа ставить умову перед ним - негайно провести судову реформу і розігнати увесь уряд. Це елементарно у будь-якій країні, це принцип революції. Але він нічого зробити не може - кругом друзі і подільники. Це п'ята Ахіллеса будь-якого корупціонера: ти збагачуєшся за рахунок корупції, але на тебе збирається величезний компромат. І тобі завжди диктуватимуть умови інші особи.

Результат - Європа відвернулася, відвернулася Америка. Вони відмовилися давати обіцяні гроші. Адже реформ він не провів в перший місяць, як обіцяв.

Але Європа робить пробну кулю для достовірності тих компроматів, які на нього лежать пачками!!!!! Вона виділяє 50 мільйонів євро для закупівлі необхідних речей для української армії. Результат той же самий, який ця людина демонструвала упродовж усього свого ганебного життя, - при вартості бронежилетів 40 євро їх проганяють за ціною 400! Ти розумієш! На крові своїх людей робляться гроші!

Народ збирає перев'язувальні матеріали для своїх героїв - а генії влади гребуть і гребуть гроші.

Я все чекав, коли президент великої країни, який ми себе заявили, звернеться до народу з проханням про підтримку. Він зобов'язаний був сказати про розгін корупційної влади, про його особистий біль за кожного загиблого українця, фамільний, напам'ять озвучувати імена своїх героїв. І це в інших країнах норма будь-якого правителя. Але навіть це не зумів - хоча будь-який президент Європи, не говорячи про Америку, не сходить з екранів телевізора, викриваючи злодіїв і прославляючи героїв.

Він зобов'язаний був поінформувати Європу і Америку, що з Путіним він особисто ніяких переговорів звістки не буде - тільки через послів і тільки на самітах. Він і це не зумів.

Свій бізнес, свої накопичення президент країни, де ведеться війна, був зобов'язаний використати на благо захисту України. Він прекрасно знає, скільки він нажив за рахунок народу. І Європа чекала цього. Європа чекала, коли він оголосить злочинцями усіх корупціонерів у владі. Нічого не зробив, тому що не може, він пов'язаний по руках і ногах.

Зате були закуплені браковані бронежилети, зате немає зимової форми одягу. Ти представляєш, до його приїзду вибудовують військових в зимовій формі, а після від'їзду - форму з них знімають. Точно як в Росії. під копірку! І наш народ говорить: він просто про це не знає. Так говорить і російський народ про Путіна - він теж не знає нічого. Ні, він знають більше, ніж ми. Вони знають, як показати себе народу і як потім цей народ взути. І я підійшов до найважливішого. Слухай уважно.

Так, Путін ворог, загарбник, Росія агресор. Але є щось страшне, і воно усередині України. Ми довірили країну людині, яка її розоряла разом з подібними до себе багато літ. Ми вибрали його! Він нічого не робить у боротьбі з крадійством. Але саме крадійство привело до того, що наші хлопці отримали кулю через бракований бронежилет. Так хто убив таких хлопців? Російська куля могла не убити, але злодії і злочинці допомогли цієї кулі досягти меті. Скільки таких загиблих? Ніхто не знає.

Гра триває. Народ не цікавить політиків. Їх цікавить тільки одно - вижати останнє для збагачення. Звідки у сина, якому 29 років, мільйонні накопичення в доларах? І я це знаю з офіційних джерел, у тому числі з європейських.

Я знаю - ведеться прихована гра олігархів. Народу, сп'янілому перемогою, дозволили вважати, що він вирішує сам свою долю. Найпідступніший хід нинішньої політики. Тому що народ перестає помічати очевидних речей. Він перестає аналізувати те, що лежить на поверхні. Ми великі - і все! Ми скинемо, якщо не сподобається.

Дивися. Абсолютно непомітно преса починає в Україні затухати. Практично немає критичних матеріалів. Російська пише про Україну, українська - про Росію. Це основні теми. Річ у тому, що багато видань вже підконтрольні владі. І знову це вже випробувано в Росії. Саме так закручувалися перші гайки.

Коли люди після Майдану вийшли на площу з новими вимогами, влада оголошує їх бомжами, тихенько приглушаючи конфлікт. І наступним кроком буде ось що.

Кожного разу, коли треба буде протягнути закон по утиску прав народу, влада почне використати західні технології. Наприклад: у зв'язку з проникненням в Україну проросійських агентів, ухвалюємо закон про заборону мітингів, демонстрацій. Закон тимчасовий за канонами військового часу. Народ промовчить - адже все проти Росії. А закон ухвалюється якраз для того, щоб задавити протестний настрій в суспільстві. Війну з Росією використовують по максимуму для задушення демократії.

- А Крим, Донбас?

- Моя думка і думка інших аналітиків така: Україну збираються тихенько розділити по методу Росія-Китай. Нас чекають великі потрясіння. Я дуже хочу помилитися. Але я не помилився, коли передбачив, що гроші Європи використовують для збагачення ті ж самі "патріоти", які залишилися в країні. Я передбачив, що наших хлопців ця влада зраджуватиме.

Я розмовляв з нашим офіцером, учасником бойових дій. Він залишився без ноги. Він сказав: ми не устигали передислокуватися, а нас вже очікували ополченці. Нас зливали на самому верху. Використовуючи патріотичний дух, нас просто знищували. І я зрозумів чому: вбивають кращих за принципом Чечні. І взагалі війна йде за чеченським сценарієм. Там теж так само зливали своїх солдатів і офіцерів.

Найстрашніше, що зараз відбувається - це вбивство кращих синів України. Тому що саме ці люди здатні провести ще один Майдан. Так нехай краще воюють. Я не розумію, як можна посміхатися, фотографуватися з посмішечкою, коли твої сини і дочки гинуть, терплять в полоні. Не розумію. І це не розуміють гідні мої побратими.

Ми, офіцери, збиралися разом, щоб обговорити те, що відбувається. Розбіжностей серед нас не було. Картина зрозуміла.

- А шлях в Європу?

- Це не шлях в Європу. Це слова влади для підтримки свого іміджу. Європі не потрібна корупційна країна. Як і Росія не потрібна. Європу не можна назвати зрадником. Якою б Європа не була, але з корупцією вона боролася і бореться. Подивися, що зробив Лукашенко з Білорусією - він вичистив її від корупції за короткий час. Він прибрав з влади усю злодійську нечисть. Ось це правитель гідний.

- Олександр Іванович, а ваша думка про Яроше?

- Приємно знати, що він тобі відомий. Ярош - це людина, яка зі зброєю в руках захищає країну. Боюся, владі він небезпечний, тому що набирає очки. Його в народі більшість цінує. Саме тому я побоююся за його життя.

- Українці дуже болюче відносяться до свого президента. Ображаються, коли хтось нагадує про його минуле.

- Це пройде. Люди багато що не розуміють ще. Вони вірять в краще. Але краще ніколи не пов'язане з минулим, тим більше з таким минулим. Ця людина змінитися може тільки в один бік: жадати ще більше влади, багатства, безпеки. Це хвороба будь-якого олігарха. Будь-кого. Він не перетвориться на кривавого диктатора, як ваш президент, але гайки повкручує могутньо.

- Ви ненавидите Росію?

- Я об'єктивний. Гади розв'язали війну. Інші гади так розорили Україну, що армія виявилася без необхідного озброєння. Можна говорити, що ми не воювали, нас це особливо не хвилювало. Але від цього крадійство не стане називатися іншим словом. Коли подзвонив твій батько, він мені сказав: Олександр Іванович, рідний мій. - і, по-моєму, заплакав. Все стиснулося. Ми друзями були, друзями залишилися. Колись твій батько мені дуже допоміг. Я йому був відданий. Ми просто залишилися людьми. Ми розуміємо, що відбувається насправді.

Я усе життя прожив в Києві. Тут поховані мої батьки, бабусі, дідусі, прабабусі, прадідусі. Я обожнюю Україну. Тому мені найболючіше усвідомлювати, що війна ведеться і зовні, і зсередини. На крові своїх збагачуються ті ж самі покидьки. І я навіть вдячний Європі і Америці, які перестали давати гроші, тому що народ їх не отримає, а злодій знову присвоює левову частину собі.

- Можна я опублікую нашу розмову?

- Заради бога. Сам я інтернетом так користуватися і не навчився, але попрошу сина вас знайти. Тримайтеся в тому плані, щоб залишатися хорошими людьми. Я тебе дуже люблю, як і твою маму, вже покійну.

- Я вас теж люблю і пам'ятаю. Служба батька в Чехословаччині нерозривно пов'язана з вами. Спасибі папі, що з'єднав нас.

- Ми вже не побачимося. Я дуже хворію. Після смерті дружини стало порожньо. Скоро піду до неї.

- Рідна ви наша людина.

- А ти порівняй потім, що я сказав тобі, і як розвиватимуться події. Твій батько завжди говорив: Боюся я тебе, Олександр Іванович, нюх у тебе безпомилковий...

Поклавши трубку, я згадала, як чоловік невисокого зростання, благородний, добрий, розповідав історію про те, як в Києві, будучи курсантом, упіймав дівчинку-злодюжку. Справа була в 50-х роках. Упіймав, купив їй їжі. Дівчинці було майже 17 років, але виглядала років на 14. Вона була сиротою. Він запитав її: Заміж за мене підеш? Але врахуй. Служба на півночі. І вона погодилася.

Ізабелла Олексіївна. Прекрасна красуня. Обожнювала свого чоловіка і звала його Люлечка. Вони прожили разом 40 з гаком років у величезній любові.

У Чехословаччині Ізабелла Олексіївна підібрала кошеня. Принесла додому. Олександр Іванович з докором сказав: Іза, ну як ми його вивеземо? А вона відповіла: Він мені нагадав. - І чоловік перебив: Вивеземо!

Цей кіт жил довго у них в київській квартирі, скромній, але напрочуд затишній. Рідкісні люди, приголомшливі!

Ольга Беляевская

Коментарі

yura1978

12.11.14, 17:21

Комментарии излишне

идиётец

22.11.14, 17:33

дядько - правий. імітація змін - не тільки заважає самим змінам, але й відбиває бажання до їх подальшого впровадження.
як правий і в тому, що зараз відбувається грандіозне вбивство найактивнішої частини суспільства.

UNSO Дніпро

32.11.14, 17:50Відповідь на 1 від yura1978