Елегія любові.

Травою ніжною я огорну твій легкий крок, Росою чистою впаду в прим"ятий слід. Світанок - це рапсодія для двох, Хмільними чарами повитий білий світ. Заграє перший промінь у саду, Замерехтить в рясній росі світання. Світанок - я туманом припаду В обійми милого, у трепетне чекання.

В його долоні покладу чоло І зашаріюсь, як мала дитина. Світанок - о незміряне тепло, Цілунками голубить нас невинно! І я сльозою щастя затремчу, Маленький страх душі омию. Світанок сонцесяйную свічу Дарує нам, як трепетну надію.

Я помолюсь: хай оминає нас жура, Вогонь кохання грає в кожнім слові. Світанок - вічна музика добра. Світанок - це Елегія Любові. ( Марія Морозенко)