Адреса Інституту: 13, вул. Генерала Наумова, Київ-164, 03164
Учені — народ не марновірний, але в тому, що понеділок — день важкий, багато працівників Інституту сорбції та проблем ендоекології НАН України переконалися навіч. Уранці 19 грудня 2011 р. в інститут несподівано нагрянули з візитом співробітники СБУ (вісім чоловік). Не пред’явивши жодного припису, вони вилучили у приймальні директора комп’ютер. Подив присутніх при цьому наукових співробітників перейшов у шок, коли вони почули, що їхнього директора підозрюють у витіканні за кордон секретної інформації.
Директор Інституту сорбції та проблем ендоекології (ІСПЕ) академік НАН України Володимир Стрєлко 
під час візиту співробітників СБУ перебував у відпустці, до того ж далеко за межами Батьківщини, у США. Відпустці передувало службове відрядження на фірму MEL Chemicals, яка займається розробками і виробництвом сорбентів для екології та медицини, зокрема для фільтрів тонкого очищення питної води від миш’яку й фільтрів для «штучної нирки». 2010 року між інститутом і цією англо-американською фірмою було підписано протокол про співпрацю. Можливо, про все це спільнота й не довідалася б (у кожному разі, тепер), якби кілька днів тому до редакції не зателефонував академік В.Стрєлко, який досі перебуває у США. «Знаючи незалежний характер і чесну громадянську позицію вашої газети, сподіваюся на розуміння й підтримку у зв’язку з ситуацією, в якій опинився Інститут сорбції та проблем ендоекології НАНУ і я особисто як його директор», — пояснив він своє звернення у DT.UA. І з хвилюванням у голосі додав: чутки про те, що директор є «американським шпигуном», який продає «секрети Чорнобиля», можуть позначитися на репутації наукової установи.
Що ж послужило приводом до пильної уваги Служби безпеки до діяльності інституту і його директора, зокрема для раптової перевірки з вилученням документації та підозрами у витіканні таємної інформації?
Ми попросили академіка В.Стрєлка викласти його бачення причин цього інциденту. Ось що він розповів журналістові нашого щотижневика.
— У зв’язку з особистими обставинами (навчанням сина) я ось уже вдруге проводжу свою відпустку у США, де в мене є друзі та колеги у спільних наукових дослідженнях. І, як зазвичай, тільки у відпускний період у мене з’являється можливість творчо попрацювати без щоденної адміністративної суєти.
Цього разу я, як завжди, просив працівників інституту (через комп’ютер у своїй приймальні) надати потрібні мені публікації та деякі матеріали досліджень, посилав письмові розпорядження по роботі, готував інформацію про інститут в I-net, намагався оформити міжнародний науковий проект з радіохімії та багато іншого. І цією всім відомою в інституті особливістю моєї «відпустки» скористалися, аби з допомогою заангажованих співробітників СБУ вчинити на мене тиск як на директора, залякати, ізолювати від інституту й дезорганізувати актуальні роботи з сорбентів для медицини і для вирішення екологічних проблем Чорнобиля. Ні на йоту не сумніваюся, що ця акція була інспірована.
— Ким, на вашу думку?
— За всією сукупністю ознак, у мене є підстави підозрювати завідувачку лабораторії нашого інституту Валентину Павлівну Терещенко, яка «трудилася» у співпраці з Валерієм Анатолійовичем Пищиковим, начальником управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Державного управління справами (ДУСі. — Ред.).
— Для такої заяви мають бути серйозні підстави.
—Звісно. І про це настав час сказати відкрито. В.Терещенко, на той час директор приватного інституту екологічної патології людини, з групою з кількох людей оформилася до нас на роботу 2005 року. З її слів, роботу цього інституту фінансував тоді її чоловік-бізнесмен. Я довго вагався, перш ніж узяти Терещенко на роботу в наш інститут, але вона переконала мене тим, що «забезпечить медико-біологічний профіль розробок з гемо- та ентеросорбентів». Однак так і не почала займатися цією проблематикою, а обмежилася лише дутими звітами (зовсім не за профілем роботи) і відписками.
Характерний приклад. Уже понад рік у Чорнобилі, в медико-біологічному підрозділі Інституту проблем безпеки АЕС НАН України проводяться в експерименті на лабораторних тваринах спільні випробування розробленої нами новітньої генерації ентеросорбентів, які забезпечують ефективний захист організму від високих доз внутрішнього опромінення інкорпорованими радіонуклідами. І тут, безперечно, було б важливо оцінити ефект від застосування сорбентів на рівні морфологічних, тобто клітинних змін в органах і тканинах. Цю роботу доручили В.Терещенко, але Валентина Павлівна нею не займалася, хоча і є патоморфологом. Довелося організовувати відповідні дослідження на стороні.
Питання про незадовільну роботу лабораторії, очолюваної В.Терещенко, неодноразово обговорювалося на вченій раді інституту. Так, на засіданні, що відбулося в листопаді, було порушено питання реорганізації інституту і скорочення деяких його підрозділів, зокрема лабораторії В.Терещенко. Було оприлюднено також деякі непорядні сторони її діяльності, пов’язані з офіційним визнанням її «наукових заслуг». Зокрема, приблизно два роки тому вона принесла в інститут підписаний президентом В.Ющенком диплом про присвоєння їй звання заслуженого діяча науки і техніки України. Це була шокуюча новина — колектив нашого інституту не висував її кандидатуру на здобуття такої високої наукової нагороди.
Недавно мені до рук випадково потрапив автореферат докторської дисертації В.Пищикова «Науково-методичне обґрунтування організації медико-соціального забезпечення ліквідації великомасштабної радіаційної аварії (на прикладі Чорнобильської катастрофи)». Дисертацію було захищено у травні 2008 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради ДУ «Науковий центр радіаційної медицини» АМН України. В.Терещенко виступає в ролі наукового консультанта цієї дисертації і є (разом зі своїми співробітниками) співавтором практично всіх публікацій. Але, що найцікавіше, у цьому документі зазначено, що робота виконувалася у «фантомному» інституті Терещенко й — ми не повірили власним очам! — в Інституті сорбції та проблем ендоекології НАНУ. Та ніхто ніколи в очі не бачив В.Пищикова в нашому інституті!
Вражає також «плідність» автора дисертації. Мені невідомо, які посади він обіймав у 2004—2006 рр., тобто якою мірою був завантажений адміністративною роботою, але за цей час, судячи з автореферату, опублікував (разом з усією командою Терещенко) 10 (десять!) монографій загальним обсягом понад 2500 сторінок!
У 2011 р. вони висувають свої методичні й методологічні розвідки на здобуття Державної премії України в галузі науки та техніки. Назва праці: «Створення систем патоморфологічної діагностики трансформованого перебігу захворювань у постраждалих від аварії на ЧАЕС». Як ця праця висувалася, залишається загадкою. Адже за основним місцем роботи трьох із чотирьох авторів (Терещенко, Дегтярьової та Сегеди) вона не обговорювалася й не висувалася. Я особисто довідався про неї, випадково зазирнувши на сайт Комітету з присудження Держпремій України у галузі науки та техніки за кілька днів до голосування в жовтні 2011 р. Праця не пройшла, чого й слід було очікувати.
На щастя, суть чорнобильських медичних проблем (зокрема й організаційних) докладно проаналізована та опублікована у багатьох працях серйозних учених.
— У тому числі докторів наук, які працюють або працювали в системі КДБ — СБУ?
— Розроблені працівниками нашого інституту гемо- та ентеросорбенти неоціненним чином прислужилися в період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, захистивши організми багатьох тисяч людей від смертоносної дії зовнішнього і внутрішнього (за рахунок радіонуклідів, які потрапили в біологічні середовища) опромінення; сорбенти не тільки істотно прискорювали виведення радіонуклідів з організму, а й нейтралізували радіотоксини — основний фактор виникнення і розвитку захворювань та патологічних станів чорнобильців. Ці унікальні свого роду роботи інститут виконував переважно у співпраці з госпіталем КДБ у м. Києві (на його клінічній базі). І,як результат, вдалося надати дійову медичну допомогу майже 1500 працівникам КДБ, що працювали у зоні ЧАЕС. Від госпіталю КДБ ці дослідження проводили доктори медичних наук І.Деденко та М.Захараш. Більше того, саме вражаючі результати медичного (та екологічного) застосування сорбентів у Чорнобилі стали вагомою передумовою створення на початку 1991 року Інституту сорбції та проблем ендоекології НАНУ. Стали в пригоді ці результати і для поліпшення іміджу КДБ у період його перетворення на СБУ, оскільки демонстрували одну зі сторін «людського обличчя» цього відомства у період негативного ставлення до нього спільноти. І ось тепер із СБУ прийшли шукати в інституті (і досі продовжують шукати) «американських шпигунів», котрі передають за кордон «секрети Чорнобиля»…
— В очолюваному вами інституті розробляються, очевидно, не тільки медичні сорбенти?
— Не менш важливий аспект діяльності Інституту сорбції та проблем ендоекології — розробка сорбентів та сорбційних матеріалів для вирішення надзвичайно важливої екологічної проблеми — очищення рідких радіоактивних відходів. Ці роботи проводяться у співпраці з Інститутом проблем безпеки атомних електростанцій НАН України (директор — академік НАНУ О. Ключников) і фірмою MEL Chemicals. «Троїста» співпраця здійснюється шляхом періодичних робочих зустрічей, спільних семінарів, погоджених синтезів зразків сорбентів та їх випробувань (у тому числі і в Чорнобильській зоні на об’єкті «Укриття»). Зокрема, останнім часом ми оптимізували метод отримання дуже перспективних сорбентів для систем «штучна нирка», а також для селективного поглинання радіоцезію та радіостронцію. Синтез перевіряли у нас в інституті і на фірмі MEL (скор. від MEL Chemicals), яка недавно надіслала нам свій варіант зразка для випробувань.
— Під час нашої першої телефонної розмови ви згадали, що СБУ влаштовувала раптові перевірки інституту вже не раз. У зв’язку з чим?
— Три чи чотири роки тому після перевірки КРУ м. Києва наш інститут отримав від цієї контрольної інстанції припис «погасити заборгованість перед державою» на суму близько 1,8 млн. грн., яка виникла внаслідок невиконання підрядником своїх зобов’язань за договором підряду (добудова корпусів інституту). Інститут звернувся до суду, оскільки акти приймання виконаних робіт на цю суму директором інституту, тобто мною, підписані не були. Після цього почалися різні маневри, обіцянки і навіть погрози з боку підрядника.
І ось відразу ж після подання нами позовної заяви до суду СБУ порушила кримінальну справу за фактом розтрати службовими особами ІСПЕ чужого майна в особливо великих розмірах. У рамках цієї справи під час моєї відсутності в інституті (перебував у відрядженні) вилучили документи, які стосуються будівництва. (Шукали акт виконаних робіт, який я нібито підписав; очевидно, такого роду інформація, точніше — дезінформація, виходила від підрядника.) Побоюючись фальсифікації, деякі оригінали документів я особисто передав суду під час слухання справи. Погрози припинилися. Судовий розгляд рухався дуже повільно, призначалося кілька будівельно-технічних експертиз (для підтвердження факту реального виконання відповідачем підрядних робіт і встановлення їх вартості). Зрештою представники сторін підписали мирову угоду (06.06.2011 р.), хоча я й був проти цього. Мої помічники (представники інституту в суді) вирішили, що «краще поганий мир, ніж затяжна війна. Головне, що, згідно з цією угодою, підрядник зобов’язався добудувати те, що зобов’язаний». Кілька разів мене викликали в управління СБУ м. Києва давати пояснення щодо цієї справи, приходили розпитувати в інститут. Якби я справді був причетний до розтрат коштів або майна, справу б уже давно було порушено не за фактом, а конкретно проти мене.
— Останні перевірки якось пов’язані з цією справою?
— Гадаю, ні. Більше того, про безпрецедентний випадок з виїмкою комп’ютера в інституті, мені здається, керівництво Управління СБУ в м. Києві нічого не знало. Схоже, якісь впливові люди використовували співробітників відомства, наче дівчат за викликом. На таку думку наводить, зокрема, те, що, на вимогу заступника директора інституту В.Брея пред’явити припис про перевірку витікання інформації з інституту (який не проводить секретних робіт!) відповідний, дуже обтічного змісту документ було доставлено посильним тільки через кілька днів.
У листі за підписом заступника начальника Управління СБУ в м. Києві О.Ляшенка сказано буквально таке: «З метою перевірки інформації, яка, згідно зі ст. 6 Закону України „Про контррозвідувальну діяльність“, належить до компетенції органівСБ України, просимо надати інформацію щодо переліку і тематики наукових робіт, які передавалися каналами мережі Інтернет за межі Вашого інституту, у т.ч. за кордон.
У разі виникнення необхідності, згідно з п. 5 ст. 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», надати співробітникам Управління СБУ в м. Києві для огляду ПЕОМ, з якої безпосередньо здійснювалося відправлення вищезазначених матеріалів». Дата на документі — 20 грудня.
До речі, кілька років тому ми відстояли інститутські приміщення і територію в боротьбі з псевдоінвесторами-рейдерами, з несумлінними фірмами та багато чого іншого. І наші опоненти із завидною регулярністю організовували візити непрошених гостей зі СБУ.
— Ваше відрядження, напевно, вже закінчилася, а ви поки що не в Києві. Це якось пов’язано з акцією СБУ від 19 грудня 2011 р.?
— Відверто кажучи, мої київські колеги дали мені добру пораду — сидіти поки що в Америці. І я сиджу (за рахунок своїх відпусток), позичаю у друзів гроші на життя, хвилююся, тримаю (щодня) зв’язок з інститутом із допомогою е-mail і в телефонному режимі. Бо наді мною тяжіє думка про можливе ув’язнення в СІЗО (в момент приземлення в Борисполі) «до з’ясування обставин». (Про такі випадки багато пишуть ЗМІ.) Адже вилучений із приймальні директора комп’ютер досі не повернули, немає жодних роз’яснень стосовно того, що в нас шукали і що знайшли. Я досі почуваюся «у підвішеному стані». Мені нинішнього року виповнюється 75 років, і я не впевнений, що фізично витримаю це «з’ясування». Про моральну шкоду, дискредитацію моєї честі та бездоганної ділової репутації я вже навіть не кажу.
- У зв’язку з нинішньою ситуацією в Інституті сорбції та проблем ендоекології ми звернулися до працівників цієї наукової установи і в Національну академію наук. Головний учений секретар НАН України, академік В.Мачулін підтвердив факт візиту в академію співробітників СБУ. «Вони заявили, що є підстави підозрювати співробітників Інституту сорбції та проблем ендоекології у витіканні інформації. Якої саме — не сказали. Порекомендували провести розмову зі співробітниками інституту. Я запросив до себе вченого секретаря ІСПЕ С.Мелешевич. За її словами, ніякого витікання наукової інформації, тим більше такої, яка могла б цікавити органи безпеки, не було, було звичайне робоче листування директора з інститутом». І додав, що здивований цим фактом, оскільки академік Стрєлко в Академії наук має репутацію порядної людини.
У колективі інституту до його керівника ставлення неоднакове. Одні (і таких, здається, більшість) вважають його талановитим ученим та організатором, інші незадоволені його дещо авторитарним стилем керівництва, вимогливістю до співробітників, інколи — навіть упередженістю. Відмовилася від пропозиції DT.UA викласти свою точку зору на претензії з боку директора до неї як завлабораторією В.Терещенко. Важко сказати, наскільки щира була Валентина Павлівна у конфіденційній розмові з журналістом, одне поза сумнівом: у стосунках між керівництвом інституту та завідувачкою лабораторії, так би мовити, найшла коса на камінь.
Заступник директора Інституту сорбції та проблем ендоекології, член-кореспондент НАНУ В.Брей на наші запитання повідомив: «Було близько 11.30, коли в інституті несподівано з’явилася група співробітників СБУ. Вони сказали, що від нас іде велике витікання інформації до США. З комп’ютера секретаря інституту. Двоє чи троє з них відразу почали дивитися поштову скриньку комп’ютера, а мене попросили викликати деяких співробітників інституту — ученого секретаря і кількох провідних співробітників відділів. Після цього працівники СБУ сказали, що потрібно вилучити комп’ютер, оскільки в ньому дуже великий обсяг інформації, забрали його й відвезли.
Приблизно через тиждень був повторний візит, теж без попередження, щось з’ясовували, опитували людей. До мене особливих запитань не було (я займаюся каталізом, а не сорбцією). Їх цікавили питання щодо сорбентів, які поглинають радіонукліди, щодо Чорнобиля. Я відповів по суті — що директор запропонував нову технологію для вилучення іонів радіоактивного цезію з розчинів, і ця перспективна робота виконується (на даний момент через відсутність В.Стрєлка застопорилася) спільно з Інститутом проблем безпеки АЕС. Були також запитання стосовно фірми MEL Chemicals. Я пояснив, що це за фірма, що в інституту з нею давні контакти.
Під час третього візиту до інституту співробітники СБУ цікавилися, чи немає в нас джерел радіоактивного забруднення, ходили, вимірювали приладами, але нічого не знайшли. Жодних робіт із радіоактивними ізотопами, до того ж без відповідних дозволів, інститут не проводить. Дослідження з сорбції проводилися в Чорнобильській зоні, де бралися нативні проби зі сховища радіоактивних відходів».
Співробітники інституту з гіркотою розповідали також про те, як в інститутські приміщення без жодних пояснень заходили люди з радіометрами, цікавилися експериментальними зразками, скрізь заміряли радіаційний фон, навіть у жіночий туалет зазирали з приладом.
Ця історія викликає цілком резонні запитання. Якщо в ІСПЕ справді провадяться розробки, які, з погляду інтересів країни (або суто комерційних інтересів), краще поки що тримати засекреченими, то чому СБУ схаменулася тільки тоді, коли вчений уже понад місяць перебував у США й безперешкодно отримував гігабайти потрібної йому інформації? І чому нагрянули з перевіркою тільки перед його очікуваним поверненням? Чи, може, паралельно намагаються реанімувати справу за фактом «розтрати майна»? Тоді чому цим займається СБУ, хіба в нас інших важливих, із погляду державної безпеки, проблем не залишилося? Та й методи роботи дивують — раптовий наліт (захоплення), неначе йдеться не про академічний інститут, а про якесь кубло чи бандитське лігвище. Така нерозбірливість у засобах теж не може не наводити на певні міркування.
Зрештою, це дає привід для припущення, що за пильною увагою силових структур до ІСПЕ криються чиїсь далекосяжні прагнення привласнити його активи. Цей академічний інститут — доволі ласий шматок для охочих нагріти руки на чужому майні. Інститутські корпуси (готові й недобудовані), проведені комунікації, два гектари обгородженої території, зручне розташування й чудові під’їзди — що ще треба для перетворення цього об’єкта на розважальний, торговельний або бізнес-центр?
Утім, інтелектуальні активи ІСПЕ можуть становити значно більший інтерес. Інститут посідає провіднемісце у світовій науці з розробки, досліджень та застосування вуглецевих і неорганічних сорбентів для екології, медицини, енергозбереження, а також високих хімічних технологій. Є десятки патентів і ноу-хау. У квітні мають відбутися перевибори директора. І є люди, зацікавлені в тому, щоб його «піти». Оскільки ж авторитет академіка В.Стрєлка в науковому світі досить високий, і добровільно йти з директорської посади він поки що не планує (Володимир Васильович активно трудиться й виглядає значно молодшим за свій вік), ті, хто виношує таємні плани й задуми, здатні ініціювати всілякі перевірки. Як мовиться, не києм, то палицею. Ось і накотилася нова хвиля перевірок, під час яких зацікавлені люди намагаються зганьбити ім’я вченого та керівника. І, мовляв, нехай тепер спробує відмитися!..
P.S. Відповідь за підписом начальника управління СБУ в м. Києві Ю.Парамонова, отримана на інформаційний запит DT.UA, наводимо повністю.
«Управлінням Служби безпеки України у м. Києві розглянуто Ваш запит від 03.02.2012 р. щодо підстав для перевірки співробітниками СБ України Інституту сорбції та проблем ендоекології HAH України (19.12.2011 р.) і її результатів.
Повідомляємо, що слідчим відділом Управління розслідується кримінальна справа № 1557, яку порушено 23.03. 2009 р. за фактом вчинення розтрати службовими особами Інституту сорбції та проблем ендоекології HAH України чужого майна в особливо великих розмірах, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
В ході досудового слідства у зазначеній справі в приміщенні Інституту сорбції та проблем ендоекології HAH України співробітниками Управління СБ України у м. Києві проведено виїмку документів, а також здійснено низку інших слідчих дій.
На даний час у справі триває досудове слідство, за результатами якого буде прийнято обґрунтоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
19.12.2011 р. співробітниками Управління СБ України у м. Києві в рамках кримінальної справи № 1557 слідчих дій або інших заходів не проводилось.
Крім того, повідомляємо, що Управлінням УСБУ у м. Києві, відповідно до ст. 6 Закону України „Про контррозвідувальну діяльність“, проводиться перевірка законності дій службових осіб і співробітників Інституту сорбції та проблем ендоекології HAH України в ході передачі інформації (наукових робіт, в т.ч. досліджень, які проводяться в зоні відчуження ЧАЕС) каналами мережі Інтернет.
За результатами перевірки буде прийнято рішення відповідно до вимог чинного законодавства».
Л. Суржик, П. Усатенко
