Щоб не перекривав дорогу. Президенту зробили офіс у Межигір'ї

На території резиденції президента Віктора Януковича в Нових Петрівцях облаштовано офісне приміщення для офіційних зустрічей.

Про це повідомляє в неділю ввечері прес-служба президента.

Фото прес-служби президента

Зазначається, що рішення про облаштування офісного приміщення безпосередньо біля місця проживання президента прийнято у зв’язку з його потребою оперативно працювати будь-коли, в тому числі у робочий, позаробочий час, вихідні та святкові дні тощо.

"Йдеться також про уникнення складностей, які виникають на дорогах Києва через рух кортежу, особливо в "час пік", - додає прес-служба.

Ці офісні приміщення для роботи президента були обладнані нещодавно. Досі Янукович користувався для цих цілей кабінетом та вітальнею у своєму будинку, "що, на жаль, не відповідали належному рівню організації роботи та вимогам протоколу".

 

Для оренди цих офісних приміщень Управління адміністративними будинками ДУСу уклало договір згідно з вимогами законодавства, строком до 2020 року з можливістю щорічної пролонгації.

Згідно з договором, орендатор надає повністю облаштовані для роботи офісні кімнати. ДУС зі свого боку забезпечив орендовані приміщення спецзв’язком та канцелярськими товарами.

Орендна угода передбачає, що президент використовує для своїх робочих зустрічей та нарад три кімнати загальною площею 128,8 квадратних метрів: кабінет, приймальню з робочим місцем для помічника та кімнату для зустрічей.

Азово-Керченський кордон. Крапки над «ё»

Невже Київ і Москва справді близькі до того, щоб розв’язати давню суперечку й провести кордон у Керченській протоці? Принаймні емісари Кремля — глава МЗС Сергій Лавров і спікер Держдуми Сергій Наришкін — в унісон поспішають заявити, що Росія і Україна досягли порозуміння стосовно азовсько-керченського врегулювання і переговірний процес близький до завершення. «Це порозуміння має бути підтверджене в столицях, після чого будемо вже це класти на юридичний папір, у якому, сподіваюся, будуть розставлені крапки і над „i“, і над „ё“. Отже, запасіться терпінням. Думаю, що ми цю проблему невдовзі розв’яжемо», — сказав у Нижньому Новгороді Сергій Лавров після зустрічі зі своїм українським колегою Костянтином Грищенком.

Деталей, щоправда, російські дипломати не повідомляють. Особливо не були відверті й їхні українські колеги. Чи то на воду дують, чи то ще з якоїсь причини зберігають обітницю мовчання.

Проте відсутність коментарів лише підігріває цікавість. То що ж відбувається на переговорах про розмежування Азовського та Чорного морів і Керченської протоки?

За інформацією DT.UA, російські пропозиції з урегулювання проблеми було передано ще в грудні. Наші співрозмовники переконують, що українські переговірники навіть були заскочені зненацька. На жаль, деталі цих новацій поки що не відомі — переговори проходять в умовах підвищеної таємності. Але росіяни на останніх зустрічах заговорили не тільки про розмежування акваторії, а й дуже чітко про те, як має пройти кордон, про зони відповідальності. 

Дипломати, які курирують цей напрям в українському МЗС, оцінюють пропозиції росіян як «прийнятні». Мовляв, координати лінії кордону, запропоновані Москвою, лише трохи відрізняються від української версії. Понад те, в останні тижні українські дипломати вперше відчули тиск з боку росіян, які хочуть швидше вирішити питання про делімітацію морських просторів.А тим часом іще кілька місяців тому були всі підстави стверджувати: попри оптимістичні заяви українських і російських політиків, переговори з делімітації морських просторів України і Росії — забіг на довгу дистанцію. Вже надто відрізнялися позиції Києва і Москви з ключового питання — розмежування Керченської протоки.

Росія, по-перше, не визнавала, що за часів Радянського Союзу у протоці існував адміністративний кордон, а по-друге, претендувала на частину Керч-Єнікальського каналу, єдиного водного шляху з Чорного моря в порти Волго-Донського басейну та в Азовське і Каспійське моря. От і пропонували російські дипломати різноманітні варіанти, які дозволяють Кремлю отримати контроль над стратегічним шляхом, що перебуває в українській частині протоки. І відмовлятися від своєї позиції росіяни не збиралися, закликаючи українців то визнати Керченську протоку спільними водами із зонами відповідальності, то провести кордон по середині каналу.

Проте й Київ не збирався поступатися Москві правами на канал, що належав Україні. А щоб заспокоїти росіян, які боялися, що ми можемо в будь-який момент закрити Азовське море для Росії, українська дипломатія пропонувала не тільки зафіксувати в угоді про делімітацію гарантії свободи судноплавства російським кораблям, а й створити спільну корпорацію з експлуатації Керч-Єнікальського каналу. Нарешті, оскільки обидві країни ув’язують в один пакет делімітацію Чорного та Азовського морів і розмежування Керченської протоки, то в Києві навіть були готові трохи змістити кордон в азовській і чорноморській акваторіях у бік України. Але вимога до росіян підтвердити у протоці адмінкордон часів СРСР залишалася незмінною.

Словом, принциповість сторін в обстоюванні своїх позицій не давала підстав очікувати, що на переговорах невдовзі буде досягнуто компромісу. Тим паче що невизначеність у вирішенні питання розмежування Керченської протоки цілком улаштовувала росіян. (Україна відстоювала кордон по червоному пунктиру, а Кремль по синьому question )

Але ситуація раптово змінилася.

Що ж сталося, якщо російська дипломатія настільки нагально змінила свій підхід до розв’язання старої проблеми? Ситуація тим більше заінтриговує, що московські пропозиції пролунали в період виборчої кампанії в Росії, коли тема суверенітету РФ над спірними територіями стає особливо болючою. Адже росіянину психологічно складно змиритися з тим, що Москва може піти на поступки Україні і провести кордон, який «відріже Крим від РФ».

Ми далекі від думки, що за такої ситуації Сергій Лавров може діяти без схвалення Володимира Путіна: тамтешня система влади не допускає самовольства в питаннях зовнішньої політики. Тому й не слід шукати будь-яких таємних знаків у тому, що тиждень тому російський прем’єр звільнив Олександра Головіна від обов’язків керівника переговірної групи з питань правового статусу Азовського моря, Керченської протоки та розмежування морських просторів у Чорному морі. Це планова ротація: за інформацією DT.UA, російський дипломат вирушить послом у Швейцарію. А очолить російську делегацію Ігор Братчиков, нинішній посол Російської Федерації у Швейцарській Конфедерації.

Тому питання про причини поступливості росіян на переговорах стосовно Керченської протоки заганяє в глухий кут не тільки багатьох експертів, а й дипломатів, які займаються північно-східним вектором української зовнішньої політики.

Зрештою, річ не тільки в тому, що російська скарбниця втрачає кошти через наявність у керченській акваторії «сірої» зони, що сприяє контрабанді. Хоча, напевно, це міркування й відіграло певну роль у зміні російської позиції. Як не можна виключити й того, що на підходи росіян уплинула наявність перспективних нафтогазових родовищ в Азовському та Чорному морях, активне освоєння яких хотіли б розпочати російські компанії. Але це важко, оскільки значна частина покладів припадає на ділянки, на які претендують і Україна, і Росія. Наприклад, у районі лінії кордону в Чорному морі, запропонованого українською стороною, знаходиться перспективна газоносна площа Палласа.

Проте набагато більша ймовірність того, що проблема розмежування морських просторів стала частиною широкого пакета українсько-російських домовленостей. Принаймні за такий підхід вирішення проблем, що накопичилися, якраз і виступають в адміністрації президента України. Нагадаємо нашим читачам, що ще восени минулого року прем’єр-міністр Микола Азаров заявив в інтерв’ю радіостанції «Эхо Москвы», що компроміс стосовно газової угоди — це великий пакет, у якому відображено весь спектр відносин України з РФ. Отже, не виключено, що з цього питання справді вже є принципова домовленість на вищому рівні. Іншого логічного пояснення того, що відбувається навколо розмежування Керченської протоки, не бачить багато хто з наших співрозмовників. Що, втім, не означає, що немає ще й іншої причини.

І хоча деякі аналітики прогнозують, що через кілька місяців після президентських виборів у Росії буде новий етап загострення українсько-російських відносин, чимало наших співрозмовників усе-таки переконані: найближчим часом Київ і Москва усе-таки підпишуть угоду, яка розмежує акваторії Керченської протоки та Азовського і Чорного морів, попри навіть «сирну» війну та невирішеність питання з ціною на газ. Але якою буде плата Києва за делімітацію морських просторів? Що буде з Керч-Єнікальським каналом? І яка доля очікує острів Коса Тузла?

Українські дипломати кажуть, що вирішення питання розмежування морських просторів буде компромісом. І насамперед стосовно Керченської протоки. А от позиція стосовно острова Коса Тузла — «непохитна», оскільки це українська територія, і її ніхто не збирається віддавати. 

Висловимо припущення, що Київ і Москва, скоріш за все, підуть на спільне використання Керч-Єнікальського каналу і створять спільну корпорацію для його експлуатації. За нинішньої ситуації це менше зло. Головне, щоб при створенні корпорації українська дипломатія все-таки обстояла свою позицію стосовно проведення кордону в Керченській протоці й домоглася від російської сторони підтвердження адміністративної лінії, яка існувала у протоці за часів Радянського Союзу. 

Однак українські дипломати, відповідальні за переговори про делімітацію морських просторів, — Костянтин Грищенко, Руслан Демченко, Віктор Кирик — не повинні забувати, що не в правилах Кремля йти на компроміси з пострадянськими країнами в цілому й з Україною зокрема. Київ уже неодноразово підписував пакетні домовленості з Москвою. І кінцеві результати відомі: у Москві люблять жертвувати пішаком, але вигравати партію. І тоді крапка над «і» легко перетворюється на крапки над «ё». На початку надзвичайно поширеного емоційного фразеологічного звороту.

Володимир Кравченко 

Око государево

Самой позорной страницей уходящей недели стала чудовищная провокация, которую устроили бесстыжие, утратившие совесть люди вокруг Кировоградского перинатального центра. На святое покусились, ироды-детоубийцы, – на самого Президента…Конечно же, маленький Виктор Федорович Янукович появился на этот свет головкой вперед (всевозможные легенды о том, что на самом деле Витю принес бабушке с орбиты космонавт Береговой, что первое осмысленное слово этого крупного малыша было «дай закурить!», а первой игрушкой – деревянная соска, и прочие нелепицы оставим поэтам, профессионально воспевающим донбасский характер) в простом занюханном роддоме, потому что тогда никаких модных перинатальных центров, как в Кировограде, в стране не было. И слава богу, а то мало ли чего могло произойти при родах – упавший кусок штукатурки, лопнувшая труба, кислородный удар, в общем, как говорят врачи, «природа внесла свои коррективы»…Поэтому проблемы рожениц знакомы Виктору Федоровичу не понаслышке, и он вот уже который год старается окружить их всемерной заботой, накрыв всю страну сетью вертолетных площадок (справедливости ради стоит, впрочем, отметить, что рассказы о том, как однажды Янукович, пролетая над Козельщинским районом Полтавщины, подобрал беременную женщину и отвез ее на вертолете в близлежащий перинатальный центр, где лично принял роды, являются некоторым преувеличением, – на самом деле все было немножко по-другому). Так или иначе, несомненно одно: весь этот бесконечный перинатал идет у Виктора Федоровича от чистого сердца, и новость о том, что в открытом 31 января главой государства Кировоградском перинатальном центре обвалилась штукатурка и все поломалось, а если что и не поломалось, то только потому, что и так не работало с самого начала, стала для президента как удар серпом по пуповине. Скандал поднялся такой, что местный губернатор чуть сам не родил, и его можно понять: следствие по делу о «потемкинском роддоме» Янукович лично поручил вице-премьер-министру здравоохранения Раисе Богатыревой, а эта ухоженная во всех отношениях женщина, как известно, является профессиональным гинекологом и способна разглядеть многое.

Все будто бы закончилось хорошо: Раиса Васильевна облазила в злосчастном центре все чердаки и подвалы (зачем – совершенно непонятно, но раз Николай Яныч Азаров, человек не без извращенного чувства юмора, поставил ей такую задачу, надо было выполнять) и не нашла там ни малейшего изъяна. Конечно, не худо было бы заглянуть и в другие помещения клиники, в родильное отделение, например, но премьер, вроде, об этом не упоминал, и нам достоверно на этот счет ничего не известно.

Но и без того совершенно очевидно, что Виктор Янукович в Кировограде пал жертвой коварной, хорошо спланированной провокации, задуманной плохими людьми, чтобы опорочить двухлетний юбилей президентской деятельности. Дошло до того, что начали болтать, будто бы Виктор Федорович, перерезая на открытии центра традиционную ленточку, случайно перерезал трубу парового отопления (силушкой-то бог детину не обидел, а ножницы у него всегда были хорошие), и от этого, мол, и пошли все разрушения. Но и эту злокозненную выдумку легко опровергнуть: редакция «Обкома» располагает редким фотоснимком, полностью доказывающим правоту президента:

Очевидно, что человек с таким сосредоточенным лицом просто не мог перепутать ленточку с батареей.

Не случайно эта вопиющая несправедливость по отношению к главе государства так сильно разъярила премьер-министра Николая Азарова. «Ничего это не соответствует действительности. На всю страну эту грязь озвучили. Кто за это должен отвечать? Вот я прошу вас, средства массовой информации, ну, озвучьте фамилии этих негодяев, которые на всю страну распространили неправду!.. Кто из корреспондентов взял на себя совесть за эту грязь? Президент был возмущен, мне высказал это дело!» – кричал Николай Янович, гневно размахивая головой.

Многие поначалу удивились внезапной истерике обычно тихого, улыбчивого премьера. Ну, казалось бы, что такого страшного произошло? Ну закрылся перинатальный центр на второй же день после открытия вплоть до весны, потому что его еще надо «промыть, посеять на наличие бактериальной флоры», Янукович же натоптал. Но не будет же президент в этот Кировоград каждый месяц ездить, подгадывая, когда ж, наконец, там все отмоют, просеют, отладят и запустят. Вот и открыли заведение в тот день, когда Виктору Федоровичу было удобно.

В конце концов, мало ли сколько наши высшие чины всего понаоткрывали, а оно потом поломалось или просто молча закрылось без скандала. Тот же Азаров «мост Кирпы» в Киеве открывает всю свою сознательную жизнь в премьерском кресле, и будет открывать до тех пор, пока этот самый мост окончательно не обвалится, или пока Азарова, наконец, не уволят (учитывая сложные кадровые расклады в команде профессионалов Януковича, гораздо более вероятен, конечно, первый вариант). Ну так все давно к этому привыкли и уже даже не улыбаются.

Да и вообще, мало ли негодяи лили грязь на всю страну. Утверждали, например, что книга Януковича «Opportunity Ukraine» – плагиат, сомнительным образом прикарманенное президентом «Межигорье» утопает в роскоши, а на его территории живет земляной заяц размером с овцу, кто-то украл какую-то буровую вышку, а потом еще одну, а суды над оппозиционерами свелись к неприкрытой беспредельной расправе в бандитском стиле. Все эти голословные обвинения были немедленно опровергнуты: специалисты убедительно доказали, что свою книгу Янукович вообще не писал, земляных зайцев размером с овцу не существует в природе, вышку никто не крал, а если и крал, то уже со всеми, с кем надо, расплатился, а на суд Виктор Федорович давить не может в принципе, потому что с детства боится его как огня.

И ни разу Николай Яныч в подобных случаях не возмутился, не крикнул ничего, не потребовал негодяйской крови. Но тут вдруг приключилась, казалось бы, совершенно заурядная история с Кировоградским перинатальным центром, которая на фоне того же «Межигорья» и выеденного яйца не стоит, – и Николай Яныч совсем потерял голову. Может быть, все дело в том, что это первый случай в истории донецкой власти, когда появилась возможность убедительно отмазаться?..

Конечно же, дело не в этом. Донецкая власть не отмазывается перед лохами – она на них зиждется. Другой вопрос, что провокация с перинатальным центром может быть только верхушкой айсберга, и Николай Янович, человек тонкой нервной организации, прекрасно это чувствует. Да и не только он. Тенденция действительно в какой-то мере очевидна. Открыл Янукович модный роддом – он на следующий день если и не развалился, то закрылся всерьез и надолго. Съездил Виктор Федорович на Крюковский вагоностроительный завод, осмотрел его лихим глазом, – и через пару дней тот завод уже полыхает так, что дым видно за несколько километров…

Народная молва уже продолжила этот логический ряд. На выходных глава государства, как известно, отмечал в Вышгороде проводы зимы – ну там поедал блины, смотрел, как мужики лазают на столб за обувью, танцевал с бабами языческие танцы.

Так вот, бабки на лавочках сказывают, что после этого от тетки, которая танцевала к Януковичу спиной, ушел муж, прихватив с собой керосинку и скрыню с бусами, которые впоследствии подарил молодой любовнице – члену Партии регионов. А тот хлопец, что на глазах у Януковича лазил на столб, что-то себе там сильно натер, вследствие чего стал симпатизировать политической силе Натальи Королевской, и теперь размещает в СМИ «джинсу», а деньги не отдает.

Не менее мрачные слухи ходят среди бабок на лавочках и о том, что случилось после посещения Виктором Федоровичем военного лицея имени Богуна. Поговаривают, что уже на следующий день после отъезда президента в лицее начало процветать повальное воровство шинельных хлястиков, офицеры теперь боятся ночью выходить на плац в шапках из натурального меха, а курсанты стали злобны и завистливы, и сверлят друг друга такими взглядами, как их давеча сверлил Янукович.

Все это, конечно, полный бред и провокация, но кто-то ведь науськивает бабок сочинять такие небылицы? Кто-то же распространяет эту грязь на всю страну! И, что самое страшное, ведь многие верят в эти глупые «забобоны». Сегодня, например, Виктор Федорович отправился в Днепропетровск гасить маркусилой взгляда – и что-то, похоже, совсем не рад его визиту местный губернатор Александр Вилкул. Даже наоборот, такое чувство, пытается обороняться палкой!

Скорее всего, конечно, это обманчивое впечатление, – все же господин Вилкул всегда был лоялен к донецкой власти и видел от нее только добро. Но нельзя недооценивать тлетворное влияние льющих грязь провокаторов на простые народные массы – они-то, в отличие от Вилкула, никакого добра от этой самой власти не видели. А значит, надо немедленно пресекать опасную тенденцию. Пока Виктор Федорович опять чего-нибудь не натворил.

Василий РЫБНИКОВ

Уже в марте ПАСЕ может применить к Украине санкции

 

Оппозиция вызывала президента на мужской разговор и требовала ответить, как он будет внедряться в жизнь рекомендации ПАСЕ. Но президент опять остался глух и нем.

 Вместе с тем, в своей резолюции от 26 января «Функционирование демократических институций в Украине» парламентская ассамблея выразила свое беспокойство уголовным преследованием  бывших членов правительства, включая ЛуценкаИващенкаКорнийчука и Тимошенко. Ассамблея считает, что выполнение ее рекомендаций, особенно того, что связано с уголовным преследованием бывших членов правительства станет сигналом  о преданности власти нормам ценности Совета  Европы.

 Народный депутат от «БЮТ-«Батькивщина» Владимир Яворивский, находясь на «5 канале», сказал, что ПАСЕ такую  жесткую резолюцию давала дважды – в отношении Армении и Азербайджана, когда отец президент передавал власть сыну, когда были отмечены преследования оппозиции.

 «Но они молниеносно, как одна, так и вторая страна, буквально в течение месяца выпустили всех политических заключенных. Сегодня к ним никто не имеет претензий, - отметил политик. - Почему мы решили обратиться к президенту и встретиться с ним,  и как мне кажется, он должен был воспользоваться такой возможностью и услышать нас».

 Ассамблея призывает Украину  безотлагательно внести изменения в  две статьи уголовного кодекса в соответствии со стандартами Совета Европы, и снять обвинения против бывшего премьер-министра Юлии Тимошенко и бывших членов правительства, выдвинутых по этим статьям.

 Конкретно ассамблея обращает внимание и призывает президента Украины, что бывает редко, они конкретно обращаются к нему, принять все правовые средства,чтобы освободить бывших членов правительства и разрешить брать им участие в  следующих парламентских выборах. 

 Прошел месяц, и ни одного шага не сделано.

 Оппозиция уже множество  раз вносила соответствующие законопроекты о декриминализации  необходимых статей, но Партия регионов не дает ни одного голоса. И понятно по чьей указке.

 «Сегодня уже четко можно сказать, что президент абсолютно не хочет идти на  встречу Совету Европы, европейским стандартам.  К марту месяцу он имеет определенный люфт. Если к марту месяцу не будут сделаны эти шаги  - не будут выпущены из тюрем Юлия ТимошенкоЮрий Луценко и другие политические деятели, которых буквально только  за их политические решения бросают за решетку, будут приняты жесткие санкции. Об этом говорится в самой резолюции», - сказал в заключении политик.

 UAINFO

Папе можем, папе можем все, что угодно…

Фото ICTV

Коалиционное большинство Верховной Рады попробует принять законопроект, позволяющий приватизировать газотранспортную систему Украины, вне очереди – до дня выборов Путина трижды президентом РФ.    Народный депутат Наталья Королевская вот уже полчаса кряду украшала собой трибуну сессионного зала Верховной Рады. Проходи в эти минуты пленарное заседание, Адам Мартынюк давно изгнал бы падкую до внимания СМИ дамочку восвояси – пускай, возможно, и не хватая ее за горло. Однако первого вице-спикера за спиной Королевской не было видно: напротив, президиум был запружен депутатами фракции БЮТ. Соратники Юлии Тимошенко, вывесив скромный плакат «Юлі – волю!», занимались чем попало: болтали, нагло «юзали» компьютеры руководства ВР, баловались мобильными телефонами. Герой недавней спецоперации БЮТ Роман Забзалюк бросал плотоядные взгляды на немногочисленных депутатов из коалиции, а народный депутат Виктор Терен безмятежно разгадывал кроссворд, время от времени проваливаясь в уютную дремоту.  Поводов для блокирования трибуны и президиума на этот раз было целых два: первый - демонстративный отказ большинства реагировать на требования ПАСЕ в отношении политзаключенных в Украине; второй – желание заблокировать любые проекты, разрешающие проведение реорганизации НАК «Нефтегаз Украины». В простецкой депутатской среде смысл этих самых проектов был сформулирован коротко и ясно: «позволить москалям приватизировать нашу «трубу».  Очередная спецоперация БЮТ была проведена как-то буднично. По идее, оппозиция могла бы прийти в парламент и пораньше, скажем в 5 часов утра: ведь не раз случалось так, что Партия регионов, прознав о планах БЮТ, проводила свою контрспецоперацию – и на пути обнаглевшего от вседозволенности меньшинства возникал живой заслон из «региональных» тел в расстегнутых до ворота рубахах и нательных крестах. Но сегодня удалось и выспаться, и командные высоты захватить. И нардепам-«регионалам» оставалось лишь изредка заглядывать в зал, чтобы убедиться, что враг настороже. Но и это их не особенно огорчало. 
- Дураки, вы же нам лучше делаете, - крикнул бютовцам один из «регионалов» - плотный бутуз в дорогом костюме и рубашке без галстука. – Мы сейчас сядем по машинам – и тю-тю! А вы тут торчите! 
Бютовцы лишь рассеянно улыбались в ответ. У них был приказ: держать вахту до часа дня, а там, пожалуй, можно и разойтись. Вроде никакого штурма случиться не могло: боевой группы ПР «Тедеев-Волков-Шенцев» было не видать, остальные «регионалы» также наотрез отказывались группироваться; к тому же заваривать бучу в пятницу, в канун политических ток-шоу, бело-синим было как-то не с руки. И все-таки…
- Вон когда Присяжнюк (министр аграрной политики, который этим утром должен был выступать в парламенте – «Обком») свалит, тогда я поверю, что сегодня мордобоя не будет, - сказал, сидя в курилке, бютовский нардеп Василий Кравчук. Год с лишним назад он был одним из пострадавших по итогам устроенного «регионалами» кровавого разблокирования парламента и сейчас, судя по всему, был не прочь взять реванш. 
- А с чего это «регионалам» лезть в драку по поводу ГТС? – поинтересовался корреспондент «Обкома». – Да, затем будут две недели в округах, но ведь не все же они решают, эти две недели?
Василий Кравчук пустил вверх струю дыма.
- А ты подумай, - задумчиво сказал он, - в эти две недели попадает какая дата? Правильно, 4 марта, выборы в России!
- Вы хотите сказать, что для Путина важно отрапортовать избирателю о победе на украинском газовом фронте? Да ну, как-то слишком конспирологично. Ведь этот закон – еще не сдача трубы, и попробуй объясни обратное путинскому электорату!
- Не знаю, не знаю,- задумчиво сказал г-н Кравчук.
Вернувшись в зал, мы обнаружили там Арсения Яценюка, окруженного свитой: мутно-импозантным, точно приклеившимся к Арсению «консильери» Николаем Мартыненко и вечно улыбчивым Русланом Князевичем. Тут же стояла Леся Оробец и неотрывно глядела на лидера «Фронта перемен» своими выразительными глазами. Правда, Яценюк этого не замечал и продолжал преувеличенно громко говорить, невольно создавая впечатление, что это он командует блокированием зала. Стоя рядом с входными дверями, Арсений был чудо как хорош: подтянутый, холеный, эффектно жестикулирующий – ни дать ни взять американский конгрессмен. Чернорабочие «депутаты», будто рикши, толпились в президиуме, но Арсению до них дела не было: он оживленно беседовал то с соратниками, то с главой фракции БЮТ Андреем Кожемякиным.
А Наталья Королевская упорно продолжала маячить на трибуне: с точки зрения телекамер это была самая выигрышная позиция, и Наталья Юрьевна об этом отлично знала. Дабы придать своей пиар-вахте естественности, Королевская притащила к трибуне верного ей (в политическом разрезе) нардепа Алексея Логвиненко. Мило беседуя со своим оруженосцами, лидер УСДП время от времени вызывала бурное стрекотание фотокамер, что, в свою очередь, порождало видимые приступы ревности у сидевшего неподалеку Олега Ляшко. Впрочем, ревновал Олег Валерьевич, понятное дело, не к самой Королевской…
Время шло, однако напряжение не спадало. Больших скоплений «регионалов» в кулуарах не наблюдалось, но в целом их все же было немало. Лица у коалициантов были невеселые.
- Я в это время должен был уже быть на полпути к Одессе, - мрачно сказал «Обкому» один из них. - Меня там ждут друзья, а в нашем кругу не принято опаздывать…
- А я дочери обещал пораньше приехать, - признался другой. – Дочь меня знаете как ждет? Слезы на глаза наворачиваются…
«Какие они все-таки милые люди», - невольно подумалось в тот момент…
В сессионном зале была все та же картина: напряженный Андрей Кожемякин, расслабленный Сергей Терехин, затаившийся Роман Забзалюк. И только в ложе Партии регионов беспрерывно раздавалось: «Папа может, папа может все, что угодно...». Видимо, «регионалам» понравился нашумевший сегодня российский предвыборный ролик, на котором их «папа», Виктор Федорович, выглядел милым идиотом.
Однако «папа» в этот день то ли ничего не мог, то ли, что более вероятно, не хотел. Блокирование Рады силами оппозиции на этот раз сошло ей с рук. И только когда депутаты стали расходиться, тайна такого миролюбия начала приоткрываться.
- Ты слышал, - догнал корреспондента «Обкома» уже на выходе нардеп от БЮТ, - «регионалы» собирают подписи за внеочередную сессию. То ли на первое марта, то ли на второе…
Позже мы получили подтверждение этой информации еще из одного источника. Действительно собирают подписи для внеочередной сессии. Детали пока неизвестны; ясно лишь, что если соберут, то ради пресловутого законопроекта о реорганизации «Нефтегаза Украины».
Неужели и впрямь готовят презент к российским выборам?
Семен ПОТЕМКИН

Львівскі медіа – заповідник неадекватності та рекету

На Львівщині передвиборчі медіа-маневри мають особливу гостроту. Грошовитого «мажоритарника» грамотно тиснуть зібраним компроматом так, що йому дешевше відкупитися, ніж доводити в суді, що він не верблюд. Кілька видань виробили свою формулу щастя, котра у західному суспільстві отримала б назву «медіа-рекет».

Для початку обирається місцевий „грошовий мішечок” – це зазвичай людина, яка має безпосередню причетність або до державної служби, або грошових потоків, бюджетних чи пов’язаних з державними контрактами. Паралельно починає формуватися база даних – на нерухомість, котрою володіє „піддослідний”, рухоме майно, на бізнес дітей, нерухомість із рухомістю тестя, тещі, свекрухи, свекра. Потім підготовлений матеріал пропонують зупинити за непогану суму. І що найсмішніше – жертви піддаються.

На підтвердження цієї схеми пропонується деяка інформація із інтернету: «З оперативних джерел з’явилася інформація про справу, що перевіряється в одному з райвідділів УМВС у Львівській області на предмет пограбування помешкань заможних громадян, котрі свого часу потрапляли під мікроскоп однієї зі скандальних програм львівського телеканалу „ЗІК”, котрий поширював в ефірі власну оперативну інформацію про статки небезбідних львівян. В інформації фігурують грузинські квартирні злодії, котрі внаслідок реформ президента Саакашвілі успішно адаптувалися в Україні. Паралельно зявились свідчення про суми, котрі також вимагалися нібито представниками цього телеканалу від потенційних героїв програми в обмін на нерозголошення оперативної інформації. Мова йде про сотні тисяч доларів, так представникові ректора одного з львівських вузів була запропонована до сплати сума в 250 тисяч доларів в обмін на уникнення можливості стати героєм нібито журналістського розслідування».

З наближенням виборчої кампанії медіа-рекет на Львівщині набирає неабияких обертів. Навіть проглядається корпоративна синхронність тих чи інших видань – медіа-група „ЗІК” за котрою проглядається тінь місцевого олігарха Петра Димінського діє майже в унісон з медіа-групою „Експрес”.

Хитросплетена схема із кола фізичних та юридичних осіб виводить на висновок, що «Експрес» є лише афільованою структурою від поліграфкомбінату, власником якого є той самий Ігор Починок, що і редагує «Експрес». Всі свої війни з як держорганами, так і з партнерами по бізнесу він звик подавати не інакше як боротьбу за свободу слова. Львівські суди прекрасно знають, що таке судитися з Починком. Але хто такий Ігор Починок ще не надто поінформовані деякі шановані люди на Львівщині, підписами котрих під відозвою про черговий захист присвоєного майна вкотре він підкріпився.

Ось як описує ситуацію журналіст Остап Семків: „Нагадаємо, нещодавно громадськість дізналася, що «ображають» львівську газету «Експрес», мовляв влада не неї тисне, тягає по судах, погрожує ітд, заради того, аби вона перестала критикувати ту саму владу. Експресівський редактор Ігор Починок написав обуреного відкритого листа, навіть свою першу шпальту «Експрес» видав порожньою. Громада не здивувалась, зрештою, будь-яку владу, тим більше «нову» на Львівщині не люблять. І все б може зійшло з рук, якби паралельно не з’ясувалось, що утиски насправді пов’язані не з «донецькою владою», а з фінансовими розборками навколо грошей найбагатшої газети Львова – «Експресу». Зрештою, піар-хід блискучий, адже людям значно простіше вловити, що газетярів ображають, ніж вникати у тонкощі фінансових розкладів, через які колишній співвласник компанії, що видавала «Експрес» Микола Зинич і подався до суду. Як він твердить, судиться з «Експресом» через те, що він «випав» зі складу власників, по реорганізації товариства, що зараз є видавцем газети. У справі фігурують: ТОВ «Видавнича група «Супердрук», правонаступник екс-видавця газети «Експрес» ТОВ «Видавнича група «Експрес», нинішній видавець газети «Експрес» – ТОВ «Експрес медіа груп», засновники ТОВ «Видавнича група «Супердрук» та ТОВ «Правобережна інформаційна компанія». Чи не так, непросто розібратися, повторимося, значно простіше зрозуміти – «пресу мочать».

Працювати на посаді заступника директора з виробництва у ТОВ «Видавнича група «Експрес» Зинич прийшов аж… 13 років тому. Як зазначає він сам «учасники товариства прийняли рішення про продаж мені частки. Я придбав частку розміром 22,85% у 2001 році за ту ціну, яка була визначена в статуті. На той час частка статутного фонду складала 10 тис. грн., наскільки я пам’ятаю». Підприємство розвивалося, статутний фонд зростав, і десяток тисяч гривень перетворився на грубі гроші. «За період восьми років я отримав більше 1,5 млн грн доходу, з них сплачені податки», – сказав Зинич, уточнивши, що розмір його частки становить 2 млн 376 тис. 400 грн.

На початку 2009 року Зинич вирішив продати свою «долю», й отримавши негативну відповідь пішов по судах. У будь-якому разі справа каламутна і розібратися у ній можуть хіба зацікавлені сторони. Встановити, чи правда по стороні Ігоря Починка чи Миколи Зинича може тільки суд. Судді лізти у скандальну справу також не рвуться, подаючи на самовідвід, бо ж побоюються за репутацію, котру можуть «зажовтити».

Можна запитати, а до чого ж тут нинішній губернатор Львівщини Михайло Костюк, котрий лише три місяці як урядує в області, до того утиски свободи слова!? А ні до чого. Можливо й міг би Костюк лізти у судову тяганину, але певно не схотів.

Як би там не було, скандал розігрався не на жарт. І все б нічого, якби не чергові «підписні листи», цього разу втемну використали немолодих героїв України – Возницького, Хмару та Шухевича. Вони вступилися за справді шляхетну справу – стали на захист свободи слова. І підписуючи листа, без сумніву були переконані, влада намагається «позбавити голосу правди не лише журналістів, але і весь народ України! Всіма засобами зупинити розгул антиукраїнських сил і наших доморощених запроданців і лихварів!». Зрештою, не наша справа коментувати ці слова, якби не закрався сумнів у тому, що Герої України справді поінформовані у тонкощах бухгалтерії та стосунків між міноритарними акціонерами. Адже ставши на захист святої справи захисту України, котрій віддали чимало років життя, вони опинилися в полоні досі не з’ясованої ситуації.”

Якщо ж дійсно перейматися станом свободи слова, то кому-кому, а не „Експресу” з „ЗІК”ом перейматися цією проблемою, адже обирають вони свої мішені далеко не завжди з прозорих міркувань.

Що ж до реального стану речей зі свободою львівського слова, то ні сам губернатор, ні його зами у особистому пресингу на ЗМІ досі помічені не були. Єдина варта уваги історія, що пролунала на всю Україну була пов’язана з віршем Юрія Винничука „Убий п….аса!”. Але відмова національної київської комісії щодо відсутності предмету для розгляду швидко розслабила ситуацію.

Тому крик про утиски свободи слова збоку виглядають скоріше як крик самого злодія: – „ Лови злодія!”

На нещодавно проведеному у „Львівському медіа-клубі” круглому столі з приводу стану свободи слова навіть представники силовиків чітко наголосили на відсутності будь-яких відкритих справ проти місцевих ЗМІ.

Постійними атаками на голову обласної адміністрації Михайла Костюка неформальний медіа-консорціум пробує досягти кількох цілей. Так, наприклад, відомо, що Михайло Костюк – людина з характером, роки співпраці з Георгієм Кирпою були для нього школою системного менеджменту, тому він не дозволить поводитися з собою наприклад, тому ж Петрові Димінському, як з підлеглим. Подейкують, що досі на Львівщині без Димінського не приймали будь-якого серйозного рішення. Тепер ситуація випадає з рук, тим більше що в рік виборів починається нова боротьба за впливи на потенційних депутатів, і медіа тут далеко не останній ресурс. Якщо для „Експресу” показна війна з головою ОДА це лише шанс відхопити левову частку медіа-бюджетів опозиціонерів усіх мастей, то для „ЗІК”у – ставки більші ніж життя. „ЗІК” правдами і неправдами проник у прайм-тайм обласної телекомпанії і фактично розуміє, що його безхмарне життя може скоро скінчитись, тому й тисне на голову ОДА, дивакуватими ультимативними призначеннями побачень в певний час на ефірі однієї з програм.

По суті, „Експрес” та „ЗІК” у Львові розіграли сценарій – „ми та інші”, і на тлі виважених видань, згадати хоча б „тимошенківський» «Високий замок», «Львівську пошту» та «Львівську газету», своїм доволі істеричним стилем формують окремий виборчий продукт – війну всіх проти всіх. В результаті такої кампанії виявиться, що львів’яни оберуть партійних егоїстів, а не лобістів місцевої громади. Для певних політичних сил в Україні дуже вигідно, щоб Львівщина виглядала таким собі заповідником неадекватності, і на цьому шляху стримуючі фактори видаються недоречними. Комусь дуже потрібен образ Львівщини доведений до ідіотизму, як свого часу образ Донеччини. Але тоді Львів може забути про почесне звання західних воріт України, отримавши гучну назву – щурячий лаз.

Джерело: http://g.i.ua/?_url=http%3A%2F%2Fhvylya.org%2F

Новітні технології забезпечать Україні майбутнє - Янукович

 Президент України Віктор Янукович переконаний, що без
впровадження новітніх технологій та залучення інвестицій держава позбавить себе впевненості у завтрашньому дні.

Про це він сказав у інтерв'ю для програми "Вечори з Віталієм Коротичем" на Першому національному каналі.

"Ми добре розуміємо, що без новітніх технологій та залучення інвестицій Україна також не має майбутнього. Тільки новітні технології дадуть можливість займатися енергозбереженням, новітні технології дають можливість випускати якісну продукцію з конкурентною ціною", - наголосив Глава держави.

При цьому він звернув увагу на те, що Україна має достатній сировинний потенціал, який треба краще використовувати. "Якщо подивитися на структуру експорту, ми експортуємо чи сировину, чи напівфабрикати, і дуже мало продукції з високою доданою вартістю. Наше завдання - займатися поглибленням переробки нашої сировини, і таким чином змінити структуру експорту", - зазначив В. Янукович.

За його словами, це сприятиме зростанню економіки та створенню нових робочих місць.

"Інвестиції та новітні технології - це наша ідеологія, яка покладена в основу розвитку країни", - резюмував Президент.

Наталія Андрусенко

P.S. lollollol

Янукович каже.....ВВС слухає.

Віктор Янукович

Президент Віктор Янукович в інтерв’ю трьом телеканалам розповів про можливість помилування Юлії Тимошенко, свої плани на другий термін, неготовність Києва йти на поступки Росії в питанні газу й про те, чому прем'єр Микола Азаров не втратив посаду.

Справа Тимошенко

Віктор Янукович каже, що процедура помилування екс-прем'єра Юлії Тимошенко може розпочатися після завершення судового процесу над нею і в разі, якщо вона напише про це заяву на його ім'я.

"А що далі може бути (після судового процесу)? А далі може бути помилування. І процедура про помилування також передбачена в законодавстві", - сказав Віктор Янукович в інтерв’ю, що вийшло в ефір у п'ятницю ввечері.

Якщо пані Тимошенко напише відповідну заяву, яку потім розгляне президентська комісія, "тоді це питання буде до мене", сказав президент.

Раніше захисник екс-прем'єра Сергій Власенко сказав, що Юлія Тимошенко не лише не проситиме помилування у Віктора Януковича, але й навряд чи прийме його, якщо той помилує її без звернення.

В інтерв’ю президент також визнав, що закони, за якими в Україні розглядають справи щодо колишніх чиновників, не відповідають європейським стандартам, однак наполіг, що їх потрібно дотримуватися.

Він сказав, що після прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу справу Тимошенко, як і багато інших кримінальних справ, можуть переглянути.

"Я прихильник того, щоб ми всі ці справи розглянули, переглянули під кутом зору нового Кримінально-процесуального кодексу, який буде мати всі стандарти європейські", - сказав він.

За його словами, після того, як кодекс набуде чинності, більше третини судових вироків будуть виправдальними. Нині таких вироків усього 2%, і "такого не повинно бути", каже пан Янукович.

Президентський проект Кримінально-процесуального кодексу вже подано до Верховної Ради. Депутати більшості заявляють, що його приймуть у березні.

Політичні вимоги

Говорячи про вплив справи Тимошенко на міжнародний статус України, Віктор Янукович сказав, що "дуже зацікавлений у тому, щоб ми знайшли правильне рішення".

"Хто більше всього в Україні від цього питання постраждав і постраждає? Я вам скажу, найбільше дістається мені", - сказав він, коментуючи слова про те, що справа екс-прем'єра гальмує євроінтеграцію України.

Водночас він твердить, що вимоги Європейського Союзу допустити до участі в парламентських виборах Юлію Тимошенко і екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка є політичними, а не правовими.

Він також твердить, що "помилка Тимошенко була в тому, що вона не захищалася в законодавчому плані, юридичному, а вона вибрала політичний спосіб захисту".

11 жовтня 2011 року Печерський суд Києва засудив Юлію Тимошенко до семи років ув'язнення за перевищення повноважень під час підписання газових угод з Росією в 2009 році. Вона відбуває термін у Качанівській колонії в Харкові.

Щодо неї також порушено кримінальну справу за діяльність корпорації ЄЕСУ, якою пані Тимошенко керувала в 1990-і роки.

Другий термін

Віктор Янукович каже, що думає про те, аби в 2015-му році піти на другий термін президентства. "Я маю право думати про другий термін, і це реально", - сказав він, додавши, що для цього "потрібно добре попрацювати". За його словами, в нього і в його команди є для цього "хороша мотивація".

Президент каже, що вибори залежатимуть від того, чи будуть зміни до Конституції. Однак він вважає, що "радикальних" змін усе ж не буде.

"Швидше за все нам доведеться впорядкувати деякі функції, модернізувати дещо Конституцію... Усе, що стосується виборів президента, у мене сумнівів немає, що у нас буде все, як в будь-якій цивілізованій європейській країні", - сказав він.

Пан Янукович також додав, що українська Конституція ніколи не буде змінена в плані продовження термінів повноваження президента і що главу держави обиратиме народ.

Так він відповів на запитання про те, чи не завидно йому, що його колеги - президенти Казахстану, Білорусі та, ймовірно, Росії - перебувають на своїх посадах багато років.

Говорячи про парламентські вибори, які мають відбутися восени, Віктор Янукович сказав: "Це перші великі вибори, які проводить нинішня влада, і ми зобов'язані показати, що ми країна цивілізована, європейська ... Зараз дуже важливо, щоб ми ці вибори пройшли чесно і прозоро".

Він пообіцяв, що ставитиме перед правоохоронцями завдання керуватися не "політичними кольорами", а законом.

Пан Янукович також заявив, що його однопартієць, секретар Ради нацбезпеки Андрій Клюєв, не очолюватиме передвиборчий штаб Партії регіонів.

Газова дискримінація

Висловлюючись про українсько-російські газові переговори, президент сказав, що Київ не може погодитися з нинішньою високою ціною на російський газ і не готовий до компромісів у цьому питанні.

"Ми ніколи не погодимося з цим", - сказав він, додавши, що Україна готова домовлятися і шукати варіанти виходу з ситуації.

"Коли займаєш позицію і її відстоюєш, це нікому не подобається. Всі хочуть тебе якось посунути і досягти своєї мети. Росія - не виняток. Дуже важко завжди вести ці переговори, якщо немає альтернативи... Але ми не змогли погодитися з такою дискримінацією України в газових відносинах з Росією", - сказав Віктор Янукович.

Він також каже, що Москва приховує від Києва європейські ціни на газ, тому українській стороні доводиться іншими шляхами дізнаватися ці цифри.

"Ми вважаємо, що справедлива для нас ціна - це європейська ціна мінус транзит на кордоні Росії з Україною", - сказав він.

На думку президента, справедливою ціною є близько 240-250 доларів за тисячу кубометрів газу. Нині Україна, з урахуванням знижки, платить Росії по 415 доларів за кубометр.

Він також сказав, що зустрінеться з керівництвом Росії з "газового питання" у березні, після того, як в РФ відбудуться, як він каже, "не прості" парламентські вибори.

"Закінчаться вибори в Росії, і ми будемо зустрічатися, тому що ми далі не можемо тягнути", - сказав президент.

Азаров має "пахати"

Говорячи про кадрові зміни в уряді, президент сказав, що наразі питання про відставку прем’єра Миколи Азарова не стоїть, однак визнав, що воно обговорювалося.

Відповідаючи на запитання, чи не вичерпав пан Азаров свій потенціал і чи не варто його змінити, Віктор Янукович сказав: "Ми прийшли до такого рішення , що Азаров повинен працювати".

За його словами, питання про Миколу Азарова обговорювалося "дуже відкрито" у "вузькому колі", в тому числі за участю самого прем’єра.

На думку президента, Микола Азаров з його достоїнствами і недоліками на даному етапі виконав свою місію, оскільки "є плюси в економіці".

"Ми прийшли до рішення, що це рішення (про звільнення пана Азарова) послабить уряд, а значить і послабить країну", - сказав президент.

"І ми прийшли до рішення, що Азаров повинен "пахати"... Азаров буде працювати", - сказав Президент.

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/mobile/politics/2012/02/120225_yanukovych_interview_ko.shtml

Виктор Янукович. Два года условно. (MC)

27 февраля в 14:00 творческое объединение "Четвертая студия" проведет интернет-марафон, посвященный итогам второго года президентства Виктора Януковича. Инициаторы интернет-марафона и команда «Четвертой студии» непричастна и не поддерживает ни одну из политических сил. Все члены команды, работающие над эфиром -- добровольцы. По традиции, марафон состоится БЕЗ участия политиков.