Czy myslisz , ze

Jesli nie. To wsiadaj , Przeniose Cie  Po mojej krainie fantazji.

         

Kazdy nowy dzen jest Kwiatem Ktory zakwita w naszych rekach Tam gdze sie kocha , nigdy  Nie zapada noc. Serce – to cza*stka czlowieka Ktore teskni, kocha I czeka. Cia*glie jeszcze istnieja Wsrod nas anioly Nie majo wprawdze zadnych  Skrzydel , lecz ich serce jest  Bezpiecznym portem dla Wszystkich , ktory sa* w potrzebie. Wyca*gajo rece I proponuja* swoja* przyjazn.

Najpiekniejsze chwilie  przezywamy wtedy , Kiedy dowiadujemy sie , Ze ktos nas kocha.      Tam , gdzie jest   wielka milosc 

zawsze zdazaja* sie cuda.

Рождество Твоє ,

Богородице Діво , 

радость возвісти всій вселенній ! 

Кожний свої десять хвилин має, щоб наяву пережити великий сон....

Дивися , як я   зачарую світ...

Він нам дасть  те ,чого захочем ....

...спробуй так, як я...

Так , то я, той з Твойого сну...

Так, то я    є з Тобою тут...

.( Ліна Костенко )

В руці з землі листок маленький дру.

( Богдан-Ігор АНТОНИЧ )

"Czasem zycie doprowadza nas do granic wytrzymalosci.Ponosi sie kleske,chociaz wszystko wydawalo sie mozliwe.Tam,gdzie jeszcze niedawno swiecilo slonce,pojawiaja*  sie chmury.Chociaz wyczuwa sie,ze slonce swieci gdzies za chmurami,nie wiadomo,jak dlugo bedzie sie na nie czekalo.

Pozostaje nadzieja,ze ciezkie i ciemne chmury przemina* .

Wro*ci slonce i rozraduja*  cie  jego cieple promienie". / Dorothea Heyel /              

„Dla  czego jeden kwiat w soncu ginie, gdy z innym slonce sin piesci i czemu w jednej tak kro*tkiej godzinie, tyle bo*lu i szczescia sie miesci. A wiec, gdy kiedys w tej zycia podro*zy, rozpacz Twe serce przygniecie, pamietaj, ze nie ma bez kolco*w    ro*zy  i nie ma trwalego szczescia na swiecie!"

"ТРОЯНДА "

 Коротка історія для душі - Бруно Ферреро

Німецький поет Рільке якийсь час жив у Парижі. Щодня дорогою  до університету він разом зі своєю приятелькою француженкою  переходив дуже людну вулицю.  На розі цієї вулиці сиділа вже старша жінка і просила  милостиню у перехожих – завжди на тому самому місці, нерухомо,  як статуя, з простягнутою рукою й опущеними до землі очима.  Рільке ніколи не давав їй милостині, а його приятелька часто  знаходила для неї якийсь гріш.  Якось француженка спитала поета:  – Чому ти ніколи нічого не даєш цій бідолашній?  – Ми мали б їй дати щось для серця, а не лише для рук, –  відповів той.  Наступного дня Рільке прийшов з гарною трояндою, що лиш  почала розпускатися, і дав її убогій жінці. Раптом жебрачка  підняла очі, подивилася на поета і, жестом затримавши його, з  зусиллям підвелася, схопила його за руку й поцілувала її... І  пішла, притискаючи троянду до грудей.  Цілий тиждень ніхто її не бачив. А потім жінка знову сиділа  на тому самому місці – мовчазна, нерухома, як і раніше.  – Чим вона жила всі ці дні? – спитала молода француженка.  – Трояндою, – відповів поет.  “На світі є тільки одна єдина проблема – як знову дати  людству якусь духовну поживу, викликати неспокій духа. Треба,  щоб людство було зрошене з висоти. Слухайте: неможливо далі  жити, думаючи про холодильники, політику, баланси і кросворди.  Так неможливо йти далі”, – писав Антуан де Сент-Екзюпер

Не забувай про те, що кожний новий день

дається тобі для того, щоб бути щасливим

( Bosmans Phil )

            Bardzo czesto okazuje sie,  ze szcze*ciem jest nie wiedziec  wszystkiego. 

( Brown H. Jackson )

Із щастям буває часом так , як з окулярами ,

шукаєш їх , а вони сидять на носі. Так близько !

( Bosmans Phil )                     Czasami trzeba usia*sc obok i czyja*s  dlon zamkna*c w swojej dloni, wtedy nawet lzy be*da*  smakowac  jak szczescie. 

( Buryla Waclaw )

Двори стоять у хуртовині айстр.  Яка рожева й синя хуртовина!  Але чому я думаю про Вас?  Я Вас давно забути вже повинна.  Це так природно — відстані і час.  Я вже забула. Не моя провина,—  то музика нагадує про Вас,  то раптом ця осіння хуртовина.  Це так природно — музика і час,  і Ваша скрізь присутність невловима.  Двори стоять у хуртовині айстр.  Яка сумна й красива хуртовина! ( Костенко Ліна )