Живе у радості й журбі:
То ніжить всіх, як божий дар;
То раптом нанесе удар;
То гнівом спалить все навкруг;
То знову ти – ласкавий друг;
То стане місяцем на мить;
То сонцем тропіків горить;
То змусить сяять Джерело;
То зникне - наче й не було!
Мінливе полум`я в тобі
Живе у радості й журбі…Lzarichna
ТІБЕТ. Гора Кайлаш - Montem Kailash.
В лютому, схоже, на мене накинули таку енергетичну петлю, з якої не виберусь довіку. До всіх моїх проблем ще і сновидіння добавилися із середини червня.
Тема
снів. які з'являються під ранок, одна: я намагаюсь заховатися, а за мною
поглядом слідкує «фотонна ракета». Обстановка у снах різна. Але скрізь, де б я
не заховалась, натикаюсь на її погляд.
Правда, перший із снів, який приснився в ніч із 13 на 14 червня відрізнявся. Вдень довелося долати "бар"єр". Він виник в такому місці і в такий час, де я його найменше очікувала. Відчувши перепону, подивилась: прямо - нікого, наліво - нікого. Я ледве не втратила відчуття реальності, Лише подивившись направо, я зрозуміла звідки взялася перепона: там біля вікна знаходилось "Source", яке випромінювало світло.Знову примусила себе втекти, щоб не наробити дурниць. А вночі у сні я побачила " фотонну ракету", яка мала засмучено - розчарований вигляд в шкільному кабінеті хімії біля першого столу біля
вікна, одягненою в чорне довге ( до підлоги) пальто. Вона поклала на стіл звичайний блакитний зошит. ( Цей зошит реально існує і я його зберігаю) Останньою в цьому сні я побачила біля першого вікна Юлю Кільову, яка спостерігала за нами. За нею на підвіконні
знаходилися два великі бальзаміни, на яких зовсім не було квітів. Фрагмент сну із Юлею я зрозуміла відразу. Щодо "Фотонної ракети" я зрозуміла не все і звернулась до сонників в інтернеті. Трактування, які вони давали, були повні неузгоджень.. Єдине, що вони всі твердили - "фотонна ракета " чимось розчарована і засмучена. Але це я і сама зрозуміла. Чим розчарована і засмучена - не знаю. А себе я примусила себе думати:" Не моєю поведінкою. Тим більше, не подіями 13 червня". Бо, коли "фотонна ракета" клала на парту зошит, в моїй голові майнула думка:"Це означає - мені ("фотонній ракеті") тут більше нічого робити" Це такий висновок я повинна була зробити за планом "фотонної ракети" стосовно подій 13 червня ? І це "вона " прислала мені цей сон? І він тягне нитку до подій 23 травня 2013 року? Щось на зразок підтвердження:"Моя місія виконана і ти знаєш людину , яка причетна до подій десятирічної давнини, а інші два варіанти збережи в своїх думках"
Я вже думала: «Може, «фотонна ракета» дуже незадоволена подією, що трапилася 23 травня о 10-30? Тим, що я впізнала людину, яка майже десять років тому витягла мене з того світу і опритомніти після аварії? І тим, в кому я виявила цю людину і збентежилась неймовірно?" А те, що я була сильно шокована цим впізнанням і допускала одну неуважність за іншою видно було, по – моєму, на всю Запорізьку область. А, може, і дальше….
Після
аварії 5 листопада 2003 року: я сімнадцять годин була непритомною. Але в цих сімнадцяти годинах були
дві миті.Перша: За межею притомності я побачила себе згори лежачою із закритими очима в теплому осінньому одязі на якомусь столі серед темряви. Ця темрява ледве освітлювалася червоними лампами на стіні. Біля столу ( біля лівого мого плеча) стояла "людина" і дивилася на мене напруженим поглядом.
Цей погляд тягнув мене згори на низ. До мене ж лежачої. Тягнув сильно. В мене, навіть, стиснулось " сонячне сплетіння" ( Мене з того світу тягнули, використовуючи резонанс? Фізики дають йому таке визначення:" Резонанс - явище сильного зростання амплітуди вимушеного коливання у разі, коли частота зовнішньої сили збігається з власною частотою коливань" Але таке біологічне явище - один варіант із ста тисячі. Або ж людині потрібно мати здатність впливати на головний енергетичний центр іншої людини, викликаючи резонанс...) Опритомнівши, відкрила очі – нікого немає. Я
лежу в своєму осінньому одязі на
холодному столі, кругом темно і ледве світять червоні лампи. Я відразу вирішила: "Це все сниться. І цей сон треба заново переспати" Це так мені колись бабуся радила, коли я скаржилася на те, що приснилося щось страшне чи неприємне. І знову впала у прірву непритомності. ( Уже потім, згадуючи, усвідомила: « Це - не був
сон. З того світу мене витягали в рентгенкабінеті». ) Вдруге побачила цю "людину" перед тим як опритомніти о сьомій годині ранку в
лікарняній палаті. У видіннях "людина" мала сучасну зовнішність. Хоч, бувши в здоровому глузді і пам'яті, розумію тепер те, що
десять років тому в реальному житті ця "
людина " мала зовсім інший вигляд. Бо на момент описуваної події "людині" ще не виповнилося 8 років.
Звичайно, впізнавши, я сильно розхвилювалась і не знала що робити. Не кидатись же привселюдно до цієї людини з криком: "Десять тому Ви мені допомогли повернутись із того світу. Бо , дивлячись на мій стан. лікарі, навіть, і шви на рани не поклали скрізь" Уявляю перелякане здивування у відповідь. Бо звідки ця людина можна знати те, де блукала її душа десять років тому? Та ще і в сучасній оболонці... Щось подібне ,мабуть, стосується і світанкових мандрів душі "фотонної ракети." А тому:
Стою одна над прірвою мовчання,..
В ній темна ніч. Не видно, навіть, дна.
За нею десь життя твоє вирує,
Рожево сонце світить у вікно,
Тебе там вечір ніжністю чарує:
Мені це бачить нині не дано.
Та над Тібетом знов зоря палає,
Над прірвами будуючи мости.
Будує міцно - твердо знає -
По них обоє мусимо пройти!.Lzarichna
18.06.2014 05.09.2014 06.01.2015 14.04.2015
?
Весь день і ніч з тобою говорю:
Порад прошу і захисту шукаю.
З тобою бачу вранішню зорю
І сонце на спочинок проводжаю.
Я пам’ятаю всі твої слова
І спалахи у сонячнім сплетінні –
Від них завжди палає голова
І віхола з`являється в видінні.
В думках ішла вже тисячі разів
Я від свого і до твого порогу,
Сказавши сотні тисяч слів,
Щоб Бог благословив твою дорогу.Lzarichna
Перший канал українського телебачення повторно демонстрував серіал «Царівна» за мотивами повісті Ольги Кобилянської.
Я люблю цю повість за надзвичайну енергоємність, філософську насиченість. Авторка всією сюжетною лінією, по – моєму, на український лад ілюструє практичне втілення слів Омара Хайяма:
«Ты лучше голодай, чем что попало есть.
И лучше будь один, чем вместе с кем попало " Сила духу та витримка Наталки співзвучні, мені здається, із описом енергетики хлопця – боксера в оповіданні Джека Лондона «Мексіканець».
Доопрацювання повісті авторами сценарію ( вірніше – розтягування повісті до меж серіалу) привело до втрати енергоємності. Тим більше – музика не передає боротьби Наталки. Музика, на мій погляд, закликає: «Змирись, Наталко….Спи, спи, спи в цьому болоті…» І, навіть,бездоганна гра акторів не гасить цього заклику.
Чомусь заснуть не можу довго…
Бо в цей же час не спиш і ти?
Не оживляй в душі моїй тривогу –
Не змушуй в річці ревнощів пливти!
Lzarichna
P.S. 14.06.14. Відчуття в той момент, коли писались ці слова, мене не підвели. Правда, я дізналась про це лише в серпні минулого року. А наслідками тієї події "gxi" хизується до цього часу в мене на очах. Ще і мої слова використовує.
Ти крадеш мої слова!
Рижа бестія мала,
Вже забула з ким була?
Сама лізеш в чужі ліжка
І товчешся там, мов кішка!
Рот - по вуха, ніс - як в курки,
Продаєшся за окурки....
Й ти крадеш мої слова?
Що - не варить голова?Lzarichna
Другий день в етері
розмови про свято Івана Купала: ворожіння, привороти, спогади, рекомендації по
загадуванню снів. Начебто, звичайна людина легко може переломити чиюсь долю,
взявши гріх на душу. І залишитись при цьому непокараною.
Та Сталін, коли йшов
до влади, зібрав цілу бригаду із храмів Тибету, якіа, добре попрацювавши,
порекомендували йому змінити дату народження, щоб успішно здійснювати задумане.Так зникло з документів 18 грудня
1878 року, а з'явилось – 21 грудня 1879 року, яке комуністи відзначають і
сьогодні. Дата була вибрана недаремно, бо знаходиться на межі переходу від
одного знака зодіаку до іншого. І ті, які народились в цей день, мають надзвичайно сильні енергетичні здібності, які
допомагають їм досягати успіхів.( Якщо, звичайно, свої незвичайні здібності не розтринькають на дрібниці.) Китайські мудреці пояснили майбутньому Вождю: "Таке перенесення непогано вплине на розвиток подій.Треба паралельно домогтися, щоб побільше людей пафосно вітали його в цей день. Передаючи свою енергію...."
До речі, ніде не читала про те. чи "реконструкції" піддавались місце, години і хвилини народження Йосипа Віссаріоновича. А ці три числа солідні астрологічні центри завжди вимагають прописати, щоб правильно скласти гороскоп. Із власного досвіду знаю. Недаремно Росія, попри інші неназвані причини, так рветься в Горі. Аякже - батьківщина Вождя.
Ніде також не зустрічала - що сталося потім із цими мудрецями. Бо Гітлер в свій час теж користувався послугами Людей із Тибету. Але після того, коли вони перестали його підтримувати, відправив їх в крематорій...
Зі снами і видіннями
теж не все так просто. Якщо Бог чи Прана
(космічна енергія, що підтримує життя на Землі) вирішать, що вам потрібний цей
сон, то ви цей сон побачите і не забудете
протягом всього життя. А от коли він збудеться – Бог знає.
Я опишу один із них. Я і сьогодні,закриваючи очі, бачу в кольорах яскравий сонячний літній день. Я на своєму подвір'ї .В двір заходять моя бабуся, яка померла місяць тому, і двоюрідний брат. Обоє одягнені в чорний одяг. Я до цього часу відчуваю свій тодішній переляк і крик, який вчинила серед ночі. Вранці одержуємо телеграму: «Володя помер». Сон збувся миттєво. Матері брата приснилась в цю ж ніч ( потім виявилась) лише павутина в кутку кімнати. Говорять:" Бог завжди виконує останнє бажання перед смертю". А Володя, Царство йому небесне, народився в тому ж будинку, в якому жила тоді і живу сьогодні. На момент сну моє ліжко стояло на тому ж місці, де колись стояла його колиска. Брат помер під час операції. Останній спалах притомності - як останнє бажання - перекинувся на те місце, де він вперше побачив світ. Іншого пояснення не бачу.
А інший сон збувся через сім років. Після закінчення інституту я поїхала працювати в Чернігівську область. Там же в ніч з 1 на 2 вересня , десь за 16 годин до народження сина, мені приснився сон, який до сьогодні бачу в деталях. Я стою вдома в коридорі, що знаходиться між хатою і господарським приміщенням. Чую, що в двері постукали, і відкриваю двері. Перед дверима стоїть хлопчик років шести - семи.(Точно таку зовнішність мав син у такому віці. Навіть, одяг мав такий же - саме цікаве те , що я не купляла цей одяг.) Далі, в якійсь серпанковій імлі, стояли чоловік і жінка похилого віку. Я не встигла їх детально роздивитись, бо вони пішли майже відразу, коли я відкрила двері. Першим пішов за будинок чоловік , а потім пішла жінка. А хлопчик залишився перед дверима. Звичайно, тоді цей сон я не зрозуміла повністю.
Мої батьки захворіли одночасно раптово і серйозно. А померли: батько , коли сину було трохи більше шести років, а мама - трохи більше семи років. І я залишилась сама із сином, бо з чоловіком розлучилась ще за життя батьків. "Виторгувати" же у "колишнього" повернення собі і сину батьківського прізвища змогла лише через три роки після смерті мами.
P.S. 22.07.2013: 04-30. А от про що попереджають короткі, як спалахи, сни, що почали снитися після 13 червня - лише Бог знає.
….. років тому, читаючи фантастичне оповідання Валентини Куравльової «Блакитна планета», я вперше познайомилася із рубаї Омара Хайяма. Серед них було і це:
«Что там, за ветхой занавеской тьмы? –
В гаданиях заплутались умы.
Когда же с треском рухнет занавеска,
Увидим все, как ошибались мы.»
Тоді я не підозрювала
того, що ці тисячолітні слова колись напряму стосуватимуться мене: "Точно, точно!"