хочу сюда!
 

Тетяна

38 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 30-57 лет

Над прірвою мовчання



   ТІБЕТ.                                          Гора Кайлаш  -    Montem  Kailash.

   В лютому, схоже, на мене накинули таку енергетичну петлю, з якої не виберусь довіку. До всіх моїх проблем ще і сновидіння добавилися  із середини червня.

 Тема снів. які з'являються під ранок, одна: я намагаюсь заховатися, а за мною поглядом слідкує «фотонна ракета». Обстановка у снах різна. Але скрізь, де б я не заховалась, натикаюсь на її погляд.

Правда, перший із снів, який приснився в ніч із 13 на 14 червня відрізнявся.  Вдень довелося долати "бар"єр". Він виник в такому місці і  в такий час, де я його найменше очікувала. Відчувши перепону, подивилась: прямо - нікого, наліво - нікого. Я ледве не втратила відчуття реальності, Лише  подивившись направо, я  зрозуміла звідки взялася перепона:  там біля вікна   знаходилось "Source", яке випромінювало світло.Знову примусила себе втекти, щоб не наробити дурниць. А вночі у сні я побачила   " фотонну ракету",  яка мала засмучено - розчарований вигляд в  шкільному кабінеті хімії біля першого столу біля вікна, одягненою в чорне довге ( до підлоги) пальто. Вона поклала на стіл звичайний блакитний зошит. ( Цей зошит реально існує і я його зберігаю) Останньою в цьому сні я побачила  біля першого вікна  Юлю Кільову, яка спостерігала за нами.  За нею на підвіконні знаходилися  два великі бальзаміни, на яких зовсім не було квітів. Фрагмент сну із Юлею я зрозуміла відразу. Щодо "Фотонної ракети" я зрозуміла не все і звернулась до сонників в інтернеті.  Трактування, які вони давали, були повні неузгоджень.. Єдине, що вони всі твердили - "фотонна ракета " чимось  розчарована і засмучена.  Але це я і сама зрозуміла. Чим розчарована і засмучена - не знаю. А себе я примусила себе думати:" Не моєю поведінкою.  Тим більше, не подіями 13 червня". Бо, коли "фотонна ракета" клала на парту зошит, в моїй голові майнула думка:е означає - мені ("фотонній ракеті") тут більше нічого робити"  Це такий висновок  я повинна була зробити за планом "фотонної ракети" стосовно подій 13 червня ? І це "вона " прислала мені цей сон? І він тягне нитку до подій 23 травня 2013 року? Щось на зразок підтвердження:"Моя місія виконана і ти знаєш людину , яка причетна до подій десятирічної давнини, а інші два варіанти збережи  в своїх думках"

 Я вже думала: «Може,  «фотонна ракета»  дуже незадоволена  подією, що трапилася  23 травня о 10-30?  Тим, що я впізнала людину, яка майже десять років тому витягла мене з того світу і опритомніти після аварії? І тим, в кому  я виявила цю людину і збентежилась неймовірно?" А те, що я була  сильно шокована  цим впізнанням  і допускала одну неуважність за іншою видно було, по – моєму, на всю Запорізьку область. А, може, і дальше….

 Після аварії 5 листопада 2003 року: я сімнадцять годин  була непритомною. Але в цих сімнадцяти годинах були дві миті.Перша: За межею притомності я побачила себе  згори лежачою із закритими очима  в теплому осінньому одязі на якомусь столі серед темряви.  Ця темрява ледве освітлювалася червоними лампами на стіні. Біля столу (  біля лівого мого плеча) стояла "людина" і дивилася на мене напруженим поглядом.  Цей погляд тягнув  мене  згори на низ. До мене ж лежачої. Тягнув сильно. В мене, навіть, стиснулось   " сонячне сплетіння"  ( Мене з того світу тягнули, використовуючи  резонанс? Фізики дають йому таке визначення:" Резонанс - явище сильного зростання амплітуди вимушеного коливання у разі, коли частота зовнішньої  сили збігається з власною частотою коливань"  Але  таке біологічне явище  - один варіант із ста тисячі. Або ж людині потрібно мати здатність впливати на головний енергетичний центр іншої людини, викликаючи резонанс...) Опритомнівши, відкрила очі – нікого немає. Я лежу  в своєму осінньому одязі на холодному столі, кругом темно і ледве світять червоні лампи. Я відразу  вирішила: "Це все сниться. І цей сон треба заново переспати" Це так мені колись бабуся радила, коли я скаржилася на те, що приснилося щось страшне чи неприємне. І знову впала у прірву непритомності. ( Уже потім, згадуючи, усвідомила: « Це -  не  був сон. З того світу мене витягали в рентгенкабінеті».Вдруге побачила цю "людину" перед тим як опритомніти о сьомій годині ранку в лікарняній палаті.  У видіннях "людина" мала  сучасну зовнішність. Хоч, бувши в здоровому глузді і пам'яті, розумію тепер те, що десять років тому  в реальному житті ця " людина " мала зовсім інший вигляд. Бо на момент описуваної події "людині" ще не виповнилося 8 років.

Звичайно, впізнавши, я сильно розхвилювалась і не знала що робити. Не кидатись же  привселюдно до цієї людини з криком: "Десять тому Ви  мені допомогли повернутись із того світу. Бо , дивлячись на мій стан. лікарі, навіть, і шви на рани не поклали скрізь"   Уявляю перелякане здивування у відповідь. Бо звідки  ця людина можна знати те, де блукала її душа десять років тому? Та ще і  в сучасній оболонці...  Щось подібне ,мабуть, стосується і світанкових мандрів душі "фотонної ракети."  А тому:


 Стою одна над прірвою мовчання,..

В ній темна ніч. Не видно, навіть, дна.

Лиш  здалеку доноситься зітхання –

Все інше оповила таїна.




За нею десь життя твоє вирує,

Рожево сонце світить у вікно,

Тебе там вечір ніжністю чарує:

Мені  це бачить нині не дано.

 Та над Тібетом знов зоря палає,

Над прірвами будуючи мости.

Будує міцно - твердо  знає -

                                  По них обоє мусимо пройти!.Lzarichna



heartroseheart

         rose 18.06.2014   rose   05.09.2014  rose  06.01.2015 rose 14.04.2015rose                                                                                        

                                        ? 


 

3

Последние статьи

Комментарии