Про совість.

Хотілося б торкнутися такої теми, як совість. Про неї можна говорити різне, але факт в тому, що вона є, вона існує реально. Людині властиво шукати виправдання своїм вчинкам, особливо якщо вона відчуває, що чинить неправильно. І в першу чергу, вона шукає їх не для когось ще, вона шукає їх для самої себе. Це не добре і не погано, це просто невід'ємна частина людської природи... Людина народжується з чистою совістю. Але, йдучи по життю і живучи в суспільстві з спотвореними цінностями, людина може осквернити совість.

Чи індивідуальна совість? Совість для кожного має свій якісний склад. Він різний, як і методи виправлення власних помилок. Звідси різниця між людьми і їх схожість.  Совість або є, або її немає. Її не може бути або не бути наполовину. Совість - це той критерій, який дозволяє оцінити правильність або неправильність подій, що відбуваються, і вчинків. Це колія вибору наших рішень і дій. З одного боку вона обмежена відчуттям провини, з іншої - образи. Це, по суті, межі нашого внутрішнього світу, за які не можна переступати.

Жизнь.

Наша жизнь пишется без черновиков. Ее нельзя редактировать, вычеркивая отдельные строки. Исправить опечатки будет невозможно.

С. Довлатов «Ремесло.»

Обида – маленький зверёк...

 Обида – это такой маленький зверёк. С виду он совсем безОбидный. И если с ним правильно обращаться, то вреда он вам не принесёт. Обида, если не пытаться её одомашнить, прекрасно живёт на воле и никогда никого не трогает. Но все попытки завладеть обидой, сделать её своей, кончаются всегда плачевно… 

 Зверёк этот очень маленький и юркий. Он может случайно попасть в тело любого человека. Человек это сразу почувствует. Ему становится обидно. Это зверёк кричит человеку: "Я нечаянно попался! Выпусти меня! Мне здесь темно и страшно! Я хочу наружу!" 

  Но люди давно разучились понимать языки тварей земных, особенно таких маленьких зверьков… Есть такие, которые сразу отпускают обиду. Но есть и такие, которые ни за что не хотят её отпускать. Они сразу называют её своею и носятся с ней, как с писаной торбой. Постоянно думают о ней, заботятся… А обиде всё равно не нравится в человеке. Она крутится, ищет выход, но сама она никогда не найдёт пути… Такой вот непутёвый зверёк. Да и человек тоже непутёвый… Сжался весь и ни за что не выпускает свою обиду… Таит её в себе… А зверёк то голодный, кушать ему хочется… Вот и начинает он потихоньку кушать человека изнутри… И человек чувствует это. То там заболит, то здесь… Но не выпускает человек из себя обиду… Потому что привык он к ней… Да и она потихоньку привыкает к своему хозяину. Кушает, растёт, жиреет и перестаёт двигаться… Находит внутри человека что-нибудь вкусненькое, присасывается и сосёт и гложет… 

 И в конце концов прирастает обида к чему-нибудь в теле человека и становится частью его… Слабеет человек, хворать начинает, а зверюга внутри всё толстеет…И невдомёк человеку, что только и надо - взять и отпустить обиду! Пусть себе живёт, в своё удовольствие! И ей без человека лучше и человеку без неё легче живётся. 

 Обида – это такой маленький зверёк… Если вдруг поймаешь ненароком - отпусти её, пусть себе бежит! (с)

Случайные встречи...

Мы встречаем кого-нибудь на своем пути совершенно случайно, как прохожего в парке или на улице, одариваем его то просто взглядом, то всей своей жизнью..

Я.Вишневский.

В чому сенс життя?

 Наше життя подібне до подорожі - шляху, який судилося зробити людині від народження і до останнього дня перед порогом вічності.Упродовж всього життя людина постійно ставить собі запитання: " А в чому сенс життя? Для чого я живу"? І жоден з нас до кінця не може знайти відповідь на нього.

Сенс життя - тема така ж важлива, як і саме життя. Прагнення до пізнання сенсу властиве кожному з нас. Дійсно, у чому сенс життя? Чому ми такі, які є? Як дізнатися, чого робити не варто, як не помилитися? Останнім часом люди не часто замислюються над сенсом свого життя, вважаючи це даремним заняттям і марною тратою часу. Люди настільки зав'язнули в побуті, що прибрали зі свого життя саме головне - сенс і мету.У кожної людини свої цілі в житті. Для когось це просто купівля нових меблів або набору посуду, а комусь потрібна шикарна квартира і хороша машина... Інші зовсім вважають, що в житті немає і бути не може ніякого сенсу... Є і такі люди, що вважають, що ми живемо для того, щоб народити і виховати дітей, створити сім'ю... Але у будь-якому випадку в кожному з нас закладено залишити щось після себе. Скільки людей, стільки і думок!

На мою думку, сенс життя полягає в тому, щоб стати щасливим. Але додам маленьке уточнення: він полягає у пошуку. У пошуку самого себе в цьому величезному і незрозумілому світі, у пошуку прекрасного. Сенс життя - навчитися жити по-справжньому. Що це означає? Це значить навчитися бачити найпростіше, помічати зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах і перестати жити складними формулами та розрахунками, а повністю довіряти своєму серцю, своїй душі.

Все изменяется...

Все, что находится на земле, постоянно изменяется, потому что и сама земля – живая и тоже обладает душой. Все мы – часть этой Души, но сами не знаем, что она работает на наше благо.

Пауло Коэльо "Алхимик."

 

Древняя мудрость...

Одна из древних мудростей гласит:
«Есть то, что мы вернуть уже не в силах -
Четыре вещи» - поясняет манускрипт...
- Всего четыре? (я переспросила).

«То СЛОВО, что уже слетело с уст,
И та СТРЕЛА, расставшись с тетивою,
Вонзившаяся в землю, или в куст...
И ВРЕМЯ, что отмерено судьбою»...

- А что - ещё, (спросила я, тревожно,
Вдруг то, чего не в силах осознать)?
Ответ читаю радостно: «ВОЗМОЖНОСТЬ»!
Клянусь: её не буду упускать! (с)                                                                                                                                                                                                                                               

Одиночество.

К одиночеству в конце концов привыкаешь, но примириться с ним трудно.

Марлен Дитрих.

*****

Человек живет и привязывается невидимыми нитями к людям, которые его окружают. Наступает разлука, нити натягиваются и рвутся, как струны скрипки, издавая унылый звук. И каждый раз, когда нити обрываютя у самого сердца, человек испытывает самую острую боль.

Гарольд Роббинс.

* * * * *

Те, кто не учаться у своего прошлого, обречены повторять все ошибки. 

Стивен Кинг.