Усю печаль вселенську я вберу у себе. І сльози, що палили очі, розтоплю. Так довго й недосяжно - йти мені до тебе, Й від цього я ще більш тебе люблю...

Оголені очі пливли океаном І охкали важко вуста кам'яні, Вели обережно і зовсім нежданно У пломінь цілунку весни у вікні. Долоні нездвижні тягнулись до сонця, До теплих і ніжних закоханих рук. Світився промінчик бажання в віконці, Любов'ю розлився весни вічний рух. Приховані думи тривожили душу, Зітхало утомлено серце, мов гріх. Я сонячний відблиск посіяти мушу, Щоб згодом зібрати кохання і сміх. Відверто-причаєну ніжність зустріну, Ловитиму доторк твого миготіння І...

Читати далі...

Утома заліплює очі в'язким пластиліном... І я - розпадуся на сотні шматочків нетлінних, Щоб в іншому світі пробитися паростком пружним, І народитися - знову! - крикливо й болюче-натужно...

Неначе місяць срібний, Неначе вечір тихий, Немов зоря вечірня - На серці стало тихо... І смуток - не потрібний, І біль, і в горлі стогін... Позвали на вечірню. Складу молитву стогом, Зітханнями притрушу І заквітчаю схлипом. Засушений квіт липи, ВасИльки і ромашки Вплету у хвору душу. Молися, ніч-монашка, За воскресіння серця... Закінчується липень, Плетуться нитки серпня У літнім візерунку. І я - мовчазним трунком В твої проллюся очі, Й русалкою злоскочу... До стогону, до ...

Читати далі...

Труснув хвостом рудий котяра І нявкнув під моїм вікном. Ну, а мені від того - кара, Бо найстрашнішим сном Мені ввижається - свобода, Та сама, що "чекає біля входу", І тягне в сонячну блакить. А лінь - та все отак й сидить, Підстрахувавшись страхом. Й мене - ущерть невдаху - Пасуть удвох, немов теля. Ще й очі щільно затуля Надтріснуте кохання... А кіт - той знову зрання Блюзнірствує й свободить - Любовний блюз виводить!

Теленькає годинник-розбишака... Залізу у прадавню дивну шафу - Дістану прадідів важкі скарби. Там - гомін велелюдної юрби, Там - плин спокійний чарівної річки, Там - круків перекрак і дзвін синички... Усі віки, усі роки і дні У мить одну промчали у мені. Чого не знаю - те умить згадаю - Весь біль, всю радість степового краю...