На початку листопада малюнок андеграундного художника Бенксі з'явився на стіні зруйнованого будинку в Бородянці. Згодом було підтверджено ще шість графіті у Києві та Ірпені. Про цю подію говорили всі, адже роботи митця з'являються по всьому світу, а деякі з них продаються на аукціонах за кількадесят мільйонів доларів. Суспільне Культура розповідає, чим відомий Бенксі.

Бенксі – псевдонім вуличного художника, політичного активіста та режисера з Великої Британії. Його справжнє ім'я досі залишається невідомим, а більшість фанатів не хоче, аби його розкривали. Поціновувачі творчості Бенксі захоплюються тим, як він із вандала, який розписував стіни у Великій Британії в 90-х роках, став художником, чиї роботи коштують кількадесят мільйонів доларів на аукціонах у Великій Британії та Америці.

Бенксі почав свою кар'єру в 90-х роках, коли в Бристолі, що у Великій Британії, сформувалося потужне андеграундне середовище. Був учасником угруповання DryBreadZ Crew, до якого входили його друзі Като і Тес.

Бенксі малював балончиком від руки, але на початку 2000-х років почав користуватися трафаретами, які допомагали наносити малюнок до приїзду поліцейських. А вони часто приїжджали, адже стріт-арт незаконний, якщо не узгоджений із владою чи власниками приміщення, де малюють графіті. У своїй книзі "Wall and Peace" (до речі, Бенксі має кілька виданих книг) він розповідає, як йому спала на думку ідея з трафаретами.

У той час художник хотів намалювати великі сріблясті літери на пасажирському поїзді, аж тут з'явилися британські поліцейські. Його товариші встигли втекти, а Бенксі довелося сховатися під великою машиною. Лежачи під нею, він помітив трафаретний серійний номер на дні паливного бака та зрозумів, що може використовувати цей стиль, щоб швидко малювати графіті.

Бенксі малює графіті завжди обираючи гостро-соціальні теми. Критика капіталізму та споживацтва є ключовою темою, яку Бенксі досліджує і до якої повертається протягом усієї своєї кар'єри. Роботи Бенксі несуть антиконсьюмеристські, антивоєнні, антифашистські та антиімперіалістичні меседжі. Митець поєднує вуличне мистецтво, популярну культуру та соціальний активізм.

У своїх роботах він завжди пише гасла та часто зображає щурів, мавп, поліцейських, солдатів, дітей та людей похилого віку. До речі, щурів він малює найчастіше, вони символізують андеграунд та боротьбу за незалежність. Саме з цими тваринами митець асоціює вуличних художників, що створюють свої найкращі роботи вночі. Також щури є символом людей.

Бенксі закладає глибокий сенс у свої роботи, але ніколи їх не пояснює. Саме через це завжди з’являється декілька інтерпретацій його малюнків. Митець ніколи не стоїть осторонь подій у світі, тому залишає свої часто дотепні й глибокі послання в ретельно обраних місцях.

Точну кількість робіт Бенксі порахувати неможливо, адже деякі з них зникають протягом 24 годин після того, як митець їх намалював. Малюнки регулярно перепродують, замальовують, знищують, а ще часто видаляють стіни з ними. Проте більшість з них Бенксі документував з самого початку своєї творчості. На початку своєї кар'єри він взагалі відмовився від авторських прав та викладав роботи на сайті, аби всі охочі могли використовувати їх у хорошій якості. Також він має самвидавні книги, які містять сотні фотографій його трафаретів. До речі, Бенксі створив своє невеличке агентство Pest Control, яке офіційно та непублічно продає деякі його роботи.

Найбільш популярною та культовою роботою Бенксі є графіті "Дівчина з повітряною кулею" з цитатою "Надія є завжди", яке вперше з'явилося в 2002 році в Лондоні. Цей мурал є одним із найвпізнаваніших творів мистецтва 21 століття. Пізніше Бенксі повторив його в різних місцях. А в 2014 році пройшла акція, в рамках якої малюнок використали як символ протесту проти війни в Сирії.

У жовтні 2018 року на аукціоні Sotheby's виставили картину "Дівчина з повітряною кулею", а після закінчення торгів – за кілька секунд після того, як оголосили продаж за 1,3 млн доларів – невідома особа запустила шредер, вбудований у нижню частину рами. Чи то навмисне, чи то випадково він зламався під час цього перформансу й частина малюнка залишилася неушкодженою. Цей артоб'єкт назвали "Любов у кошику для сміття", а через три роки знову виставили на аукціон та продали за 25,4 млн доларів.

(За браком місця повністю статтю читайте за посиланням. Якщо цікаво. Там же можна подивитися світлини його робіт)

Одним із найпрекрасніших і неймовірно захоплюючих занять у світі, вважається дайвінг. Таке захоплення дає можливість пережити незабутні емоції, побачити неймовірні місця із прекрасною флорою та фауною, а також отримати незабутні враження. У той самий час кожен любитель чи професійний аквалангіст може розповісти те, скільки різних небезпек у собі може приховувати підводний світ. До дайвінгу треба ставитися з усією серйозністю та максимально відповідально. Намагайтеся приділяти більше часу практичній та теоретичній підготовці.

Одним з найнебезпечніших і найпоширеніших явищ у дайвінгу є декомпресійна (кесонна) хвороба. Таке явище вважається специфічною патологією у аквалангістів, що розташовуються в умовах, де тиск швидко змінюється в газовій суміші, що вдихається.

ДКБ виникає зазвичай при зануренні на глибину більше ніж дванадцять метрів, але буває і виняток, може виявитись кесонна хвороба при тривалих зануреннях на 8-9 метрів. До того ж стан патологічний може розвинутися при швидкому підйомі з глибини.

ДКХ – це небезпечне захворювання, внаслідок якого наступає серйозне пошкодження тканин, клітин та внутрішніх органів. При декомпресійній хворобі (ДКХ) виникає погіршення кровообігу, також виникає травматичне порушення кровоносних судин. Набір різних газових сумішей (гелій, азот, водень), які розчинилися в тканинах організму дайвера, формуватися у крові починають у формі бульбашок.

Якщо вчасно не вжити відповідних заходів, то протягом декількох годин, бульбашки досягти зможуть великих розмірів, порушуючи при цьому кровопостачання тканин, утворюючи тромби в артеріях і венах. Таке положення може призвести до поліорганної недостатності та ішемії органів. У найважчих випадках декомпресійна хвороба може викликати параліч або навіть смерть.

Незалежно від регулярної модернізації алгоритмів декомпресії та профілактичних різних подій у дайвінгу, за статистичними даними, у двох-трьох випадках із ста занурень під воду у аквалангіста виявляються симптоми декомпресійної хвороби різного ступеня складності. Є кілька методів запобігання ДКХ.

• Однією з головних і найефективніших можливостей запобігання ДКХ вважається плавний підйом на поверхню води з періодичними зупинками на потрібній глибині. Підйом з декомпресійними зупинками, показник стабілізує азоту в крові, зводячи до мінімуму ризики здоров'я аквалангіста.

• Управління швидкістю підйому на поверхню – це необхідний етап дії безпечної декомпресії, тому що необхідно неодмінно дотримуватись максимальної швидкості (не більше 18 метрів за хвилину) руху аквалангіста. Такий підйом на поверхню сумісний буде з безпечним видаленням усіх інертних газів з крові водолаза. Швидкість аквалангіста повинна бути обмеженою – це запобігти зможе неприпустимий розвиток і утворення бульбашок у тканинах.

• Час та глибина безпечних зупинок у дайвінгу коригуються в індивідуальному порядку. Все залежить від рівня складності занурення, стану здоров'я дайвера, пори року, погодних умов, а також ступеня акліматизації організму.

• Зазвичай у навчальних центрах, де навчають дайвінгу кваліфіковані інструктори, зупинки робляться від однієї до п'яти хвилин (середнє значення). У реальних умовах десь у відкритому морі є ймовірність непередбачених ситуацій, через які підйом на поверхню може бути трохи прискорений.

• Щоб зробити дайвінг безпечнішим, деякі асоціації та федерації пропонують рекреаційним дайверам робити додаткову зупинку на одну хвилину під час підняття на поверхню з глибини. Такі зупинки є не обов'язковими, але їх рекомендують робити.

• Зупинку треба робити на тій глибині, яка дорівнює половині від максимуму, наприклад, при спуску під воду на глибину 30 метрів, при випливанні на поверхню зупиниться треба на одну хвилину на глибині 15 метрів, потім продовжувати підйом до другої зупинки з відміткою 4.5 метрів. Однохвилинні зупинки рекомендується робити, якщо глибина занурення становить понад 12 метрів.

Будь-яке занурення вважається декомпресійним. Чи то аматор аквалангіст, що піднімається на поверхню по таблиці, чи технічний дайвер, що робить по етапну декомпресію, всі вони роблять одне і теж, виводять газ розчинений з організму, намагаючись як найшвидше. Це вважається декомпресією.

Якщо дотримуватися всіх вимог декомпресії, зможете значно покращити самопочуття аквалангіста і працюватиме як доповнення профілактики та безпеки від ДКБ.