Профіль

M@Sln

M@Sln

Барбадос, Бриджтаун

Рейтинг в розділі:

Важливі замітки

хто такий Бенксі

Вчора, переглядаючи новини, натрапила на ще одну цікаву особистість. Бенксі.

Почала шукати більш детальну інформацію про нього.
Ось результат пошуку https://suspilne.media/culture/319748-vulicnij-hudoznik-zi-svitovim-imam-hto-takij-benksi/

Для тих, хто не хоче переходити за посиланнями, дублюю текст внизу.


Вуличний художник зі світовим ім'ям: хто такий Бенксі

На початку листопада малюнок андеграундного художника Бенксі з'явився на стіні зруйнованого будинку в Бородянці. Згодом було підтверджено ще шість графіті у Києві та Ірпені. Про цю подію говорили всі, адже роботи митця з'являються по всьому світу, а деякі з них продаються на аукціонах за кількадесят мільйонів доларів. Суспільне Культура розповідає, чим відомий Бенксі.

Бенксі – псевдонім вуличного художника, політичного активіста та режисера з Великої Британії. Його справжнє ім'я досі залишається невідомим, а більшість фанатів не хоче, аби його розкривали. Поціновувачі творчості Бенксі захоплюються тим, як він із вандала, який розписував стіни у Великій Британії в 90-х роках, став художником, чиї роботи коштують кількадесят мільйонів доларів на аукціонах у Великій Британії та Америці.

Початок кар'єри

Бенксі почав свою кар'єру в 90-х роках, коли в Бристолі, що у Великій Британії, сформувалося потужне андеграундне середовище. Був учасником угруповання DryBreadZ Crew, до якого входили його друзі Като і Тес.

Бенксі малював балончиком від руки, але на початку 2000-х років почав користуватися трафаретами, які допомагали наносити малюнок до приїзду поліцейських. А вони часто приїжджали, адже стріт-арт незаконний, якщо не узгоджений із владою чи власниками приміщення, де малюють графіті. У своїй книзі "Wall and Peace" (до речі, Бенксі має кілька виданих книг) він розповідає, як йому спала на думку ідея з трафаретами.

У той час художник хотів намалювати великі сріблясті літери на пасажирському поїзді, аж тут з'явилися британські поліцейські. Його товариші встигли втекти, а Бенксі довелося сховатися під великою машиною. Лежачи під нею, він помітив трафаретний серійний номер на дні паливного бака та зрозумів, що може використовувати цей стиль, щоб швидко малювати графіті.

Що малює Бенксі

Бенксі малює графіті завжди обираючи гостро-соціальні теми. Критика капіталізму та споживацтва є ключовою темою, яку Бенксі досліджує і до якої повертається протягом усієї своєї кар'єри. Роботи Бенксі несуть антиконсьюмеристські, антивоєнні, антифашистські та антиімперіалістичні меседжі. Митець поєднує вуличне мистецтво, популярну культуру та соціальний активізм.

У своїх роботах він завжди пише гасла та часто зображає щурів, мавп, поліцейських, солдатів, дітей та людей похилого віку. До речі, щурів він малює найчастіше, вони символізують андеграунд та боротьбу за незалежність. Саме з цими тваринами митець асоціює вуличних художників, що створюють свої найкращі роботи вночі. Також щури є символом людей.

Найвідоміші роботи та виставки Бенксі

Бенксі закладає глибокий сенс у свої роботи, але ніколи їх не пояснює. Саме через це завжди з’являється декілька інтерпретацій його малюнків. Митець ніколи не стоїть осторонь подій у світі, тому залишає свої часто дотепні й глибокі послання в ретельно обраних місцях.

Точну кількість робіт Бенксі порахувати неможливо, адже деякі з них зникають протягом 24 годин після того, як митець їх намалював. Малюнки регулярно перепродують, замальовують, знищують, а ще часто видаляють стіни з ними. Проте більшість з них Бенксі документував з самого початку своєї творчості. На початку своєї кар'єри він взагалі відмовився від авторських прав та викладав роботи на сайті, аби всі охочі могли використовувати їх у хорошій якості. Також він має самвидавні книги, які містять сотні фотографій його трафаретів. До речі, Бенксі створив своє невеличке агентство Pest Control, яке офіційно та непублічно продає деякі його роботи.

Найбільш популярною та культовою роботою Бенксі є графіті "Дівчина з повітряною кулею" з цитатою "Надія є завжди", яке вперше з'явилося в 2002 році в Лондоні. Цей мурал є одним із найвпізнаваніших творів мистецтва 21 століття. Пізніше Бенксі повторив його в різних місцях. А в 2014 році пройшла акція, в рамках якої малюнок використали як символ протесту проти війни в Сирії.

У жовтні 2018 року на аукціоні Sotheby's виставили картину "Дівчина з повітряною кулею", а після закінчення торгів – за кілька секунд після того, як оголосили продаж за 1,3 млн доларів – невідома особа запустила шредер, вбудований у нижню частину рами. Чи то навмисне, чи то випадково він зламався під час цього перформансу й частина малюнка залишилася неушкодженою. Цей артоб'єкт назвали "Любов у кошику для сміття", а через три роки знову виставили на аукціон та продали за 25,4 млн доларів.



(За браком місця повністю статтю читайте за посиланням. Якщо цікаво. Там же можна подивитися світлини його робіт)

Oleg Byonic - Draw Me Happy

Світ не такий яким нам здається....\ Він такий, які ми всередині.....


Я тихий, бо мій розум досить галасливий...


00:00:00 | Diamonds And Ice - Rising 00:02:37 | Ohad Ben Ari - Jane B Prelude - Copy 00:04:42 | Patrick Ussher - Deaths Fear 00:08:00 | Simon Berggren - Bolerian Mood - Copy 00:11:20 | The David Roy Collective - True Love 00:14:24 | Yehezkel Raz - Ballerina 00:15:36 | Aija Alsina - Mindfulness 00:19:11 | Mattia Vlad Morleo - Dancing Petals 00:21:45 | Michele Nobler - Choral Prelude in F Minor Bach 00:24:42 | Nono - Farewell

важливо. наживо

Багато істин є на цій землі.
Та певно, варто жити лиш єдиною —
Щасливий той, хто попри всі жалі
Уміє залишатися людиною.


Він вартий того, щоб його побачити...


Слова щирої подяки Людині, яка мені це показала...

https://uakino.club/filmy/genre_detective/17-shoste-chuttya.html

Життя, як воно є. Репост. ФБ

Заздрість має різні форми, вона однаково руйнівна і однаково неприємна. Але є особливий вид заздрості. Заздрість, яка змушує людей говорити: «Тобі пощастило!»

Пощастило займатися улюбленою справою, пощастило зі щасливими відносинами, пощастило з гарною квартирою ... Це кидають в обличчя або шиплять в спину так, ніби робота, відносини або житло просто впали з неба. Багато насправді не вміють і не хочуть бачити працю, вкладену іншою людиною. Їм нема чого думати, скільки додаткової роботи взяв їх напарник; не хочеться чути, скільки злетів і падінь було в чужому шлюбі; абсолютно не цікаво дізнаватися, як непросто було виховувати і навчати дітей, поки вони не стали прикладом для всіх в класі. Удача буває випадкова, але успіх - це результат кропіткої праці.

Якщо трава на чужому подвір’ї здається зеленішою - це не тому, що комусь більше пощастило, а тому що цей хтось поливав її частіше і дбав про неї краще...


Дайвінг як хобі

ЗАНУРЕННЯ З ДЕКОМПРЕСІЙНИМИ ЗУПИНКАМИ


Одним із найпрекрасніших і неймовірно захоплюючих занять у світі, вважається дайвінг. Таке захоплення дає можливість пережити незабутні емоції, побачити неймовірні місця із прекрасною флорою та фауною, а також отримати незабутні враження. У той самий час кожен любитель чи професійний аквалангіст може розповісти те, скільки різних небезпек у собі може приховувати підводний світ. До дайвінгу треба ставитися з усією серйозністю та максимально відповідально. Намагайтеся приділяти більше часу практичній та теоретичній підготовці.

Одним з найнебезпечніших і найпоширеніших явищ у дайвінгу є декомпресійна (кесонна) хвороба. Таке явище вважається специфічною патологією у аквалангістів, що розташовуються в умовах, де тиск швидко змінюється в газовій суміші, що вдихається.

ДКБ виникає зазвичай при зануренні на глибину більше ніж дванадцять метрів, але буває і виняток, може виявитись кесонна хвороба при тривалих зануреннях на 8-9 метрів. До того ж стан патологічний може розвинутися при швидкому підйомі з глибини.




Декомпресійна хвороба – що це таке

 

ДКХ – це небезпечне захворювання, внаслідок якого наступає серйозне пошкодження тканин, клітин та внутрішніх органів. При декомпресійній хворобі (ДКХ) виникає погіршення кровообігу, також виникає травматичне порушення кровоносних судин. Набір різних газових сумішей (гелій, азот, водень), які розчинилися в тканинах організму дайвера, формуватися у крові починають у формі бульбашок.

Якщо вчасно не вжити відповідних заходів, то протягом декількох годин, бульбашки досягти зможуть великих розмірів, порушуючи при цьому кровопостачання тканин, утворюючи тромби в артеріях і венах. Таке положення може призвести до поліорганної недостатності та ішемії органів. У найважчих випадках декомпресійна хвороба може викликати параліч або навіть смерть.




Що таке декомпресійні зупинки

Незалежно від регулярної модернізації алгоритмів декомпресії та профілактичних різних подій у дайвінгу, за статистичними даними, у двох-трьох випадках із ста занурень під воду у аквалангіста виявляються симптоми декомпресійної хвороби різного ступеня складності. Є кілька методів запобігання ДКХ.

 

• Однією з головних і найефективніших можливостей запобігання ДКХ вважається плавний підйом на поверхню води з періодичними зупинками на потрібній глибині. Підйом з декомпресійними зупинками, показник стабілізує азоту в крові, зводячи до мінімуму ризики здоров'я аквалангіста.

• Управління швидкістю підйому на поверхню – це необхідний етап дії безпечної декомпресії, тому що необхідно неодмінно дотримуватись максимальної швидкості (не більше 18 метрів за хвилину) руху аквалангіста. Такий підйом на поверхню сумісний буде з безпечним видаленням усіх інертних газів з крові водолаза. Швидкість аквалангіста повинна бути обмеженою – це запобігти зможе неприпустимий розвиток і утворення бульбашок у тканинах.

• Час та глибина безпечних зупинок у дайвінгу коригуються в індивідуальному порядку. Все залежить від рівня складності занурення, стану здоров'я дайвера, пори року, погодних умов, а також ступеня акліматизації організму.

• Зазвичай у навчальних центрах, де навчають дайвінгу кваліфіковані інструктори, зупинки робляться від однієї до п'яти хвилин (середнє значення). У реальних умовах десь у відкритому морі є ймовірність непередбачених ситуацій, через які підйом на поверхню може бути трохи прискорений.




Зупинення безпечне на певних глибинах

 

• Щоб зробити дайвінг безпечнішим, деякі асоціації та федерації пропонують рекреаційним дайверам робити додаткову зупинку на одну хвилину під час підняття на поверхню з глибини. Такі зупинки є не обов'язковими, але їх рекомендують робити.

• Зупинку треба робити на тій глибині, яка дорівнює половині від максимуму, наприклад, при спуску під воду на глибину 30 метрів, при випливанні на поверхню зупиниться треба на одну хвилину на глибині 15 метрів, потім продовжувати підйом до другої зупинки з відміткою 4.5 метрів. Однохвилинні зупинки рекомендується робити, якщо глибина занурення становить понад 12 метрів.

Будь-яке занурення вважається декомпресійним. Чи то аматор аквалангіст, що піднімається на поверхню по таблиці, чи технічний дайвер, що робить по етапну декомпресію, всі вони роблять одне і теж, виводять газ розчинений з організму, намагаючись як найшвидше. Це вважається декомпресією.

Якщо дотримуватися всіх вимог декомпресії, зможете значно покращити самопочуття аквалангіста і працюватиме як доповнення профілактики та безпеки від ДКБ.

Війна. Як вона є.

....Щодня переглядаю новини...
Одна розповідь настільки .... слово "вразила", мабуть, не дуже підходить. Бо здогадуюсь, що насправді ТАМ, на нулі....


Ось. Прочитайте самі.



Неймовірний текст інженера, який став штурмовиком

Євгеній Шароваров закінчив київський Політех і працював на «Тетра пак», але, коли прийшла Війна, він вирішив не ховатися і не чекати.

Зайдіть на його сторінку. https://www.facebook.com/profile.php?id=100009319209901

Там нереальне відчуття Війни.

От буквально текст, який він оприлюднив учора:


"На нулі"
Сусідська ділянка оборони рухнула.

Причому з таким тріском і грохотом, що це не вдалося приховати від громадськості і вже тієї ж ночі діпстейт показав шалене просування рузькіх на захід.

Підари заходили нам у фланг. Десь у високих штабах поважний генерал нахмурив брови, ткнув пальцем у мапу на стіні і сказав 

- Позиції тримати любою ціною!

На ті декілька опорників що у нас були, загнали залишки піхоти, що ще були в строю після декількох місяців безперервних боїв.

Те що треба зайняти військами посадки по флангам і в тилу, чомусь не було враховано. Там звісно були якийсь люди. Про кількість, я б сказав, «обозначалі присутствіє».

Вже наступного дня підарська піхота зайняла посадку, де кожних 200 метрів був обладнаний опорнік з нормальним бліндажем і шанцями. І перерізала дорогу до наших позицій. 

Залишилась, правда ще одна дорога. Яка проглядалась з усіх сторін, перебувала під постійним обстрілом як мінометів так і ПТКР. 3 км суцільного щастя.

Про те, що така халепа сталася, я зрозумів ще в першу добу на позиціях. Зміна не змогла зайти до сусідів. В ефірі пролунала фраза «Шукаємо безпечний маршрут».

В бліндажі стогне поранений. Хлопець з сусідньої позиції пробігав поруч, коли неподалік вибухнула міна. Уламок в гомілці, з рани стирчать шматки кістки, доповз до нас. 

 

Неходячий. Періодично він починає кричати і намагається зняти турнікет.

 

Колись мені казали, що біль від турнікету, може бути гірше за поранення. В живу я таке бачу перший раз. Обезбола у нас немає. 

Першу годину нам вдавалося його вмовляти. Але зараз це вже на нього не діє. Періодично спалахує справжня бійка, коли ми відтягуємо його руки від воротка.

Поки ми допомагали сусідам вогнем, він послабив турнікет. Пов'язка просочилась кров'ю, на полу пляма зо дві долоні.

- Коли мене евакуюють? - Поранений на пару хвилин повернув над собою контроль.

Я мовчу.

Групу, що намагалася евакуювати пораненого та загиблого з сусідньої позиції щойно розматали мінометом та дронами. Декілька 200, решта 300.

Один з них вийшов в ефір пару хвилин тому

- Гора, передайте Івановичу, що ключи у мене в сумці, там де документи. Нива тепер його.


- Хто це? Яка Нива?


- Це Дєд. Мене поранило, не можу зупинити кров, стікаю. Машина хай буде Івановичу.

Вночі за пораненим в наш бліндаж прислали його побратима. Сказали неси його, тягни його. Обіцяли скинути волокушу з дрона. Не скинули.

Він намагався його відвести до еваку. Один. Загинув не відійшовши і трьохсот метрів. На щастя, пораненого змогли евакуювати наступного дня. Той заповз під дерева і вижив.

Підари вже просочуються в нашу посадку. Поки по одному по два, через сліпі зони, користуючись тим, що з частину людей з опорніков зняли на фланг. 

Десь за нашою спиною бродить по полю зграя у десяток рузьких. Їх в кінці кінців добивають артою, але це поганий знак.

Ми майже в оточенні. Хлопці з тривогою дивляться на мене. 

Музика з нами перший раз.

Декілька разів він пропонує вночі вийти з позиції поки є можливість, але я кажу що без наказу ми звідси не підемо. Видно, що легше йому не стало, але він киває, і заступає на пост.

За нами полювали три дні. Не могли зрозуміти, де саме серед залишків окопів і розвалених бліндажів сховалася наша трійка.

 

Посилали тих кого не жалко і дивилися звідки по ним стріляють. Впусту.

Прислали снайперську пару. Сонце було за нашою спиною, ми побачили блиск оптікі. Потім в посадці розгледіли два сілуети. Навели на них наших дроноводів.

Наступного дня підстаркуватий підар заліз у воронку перед нами і почав розігрувати спектакль, піднімаючи шолом на гілці.

Ми не повелися, знову навели дрон. Вибух. Шолом підлетів високо вгору.

Нас підловили на зміні. Нову групу чомусь вирішили заводити по світлому.

 

Вони заскочили до нашої позиції і ворожий дрон тут же це побачив. Хлопок, шанець затягнуло біло-жовтим туманом. 

У грудях наче спалахнув вогонь, хлинули сльози.

- Газ! – я біля бійниці, мені трохи легше, за пару хвилин вітер вигнав отруту.

Хлопцям в бліндажі набагато гірше. Вони ревуть від болю, кашляють, проте ніхто наверх не побіг. Там нас вже чекають.

Ворожа ефпівіха зробивши пару віражів над нами і не дочекавшись нас нирнула туди, куди між кущів заскочила наша зміна. І вгадала. Проте заплуталась у сітці прямо над нашими головами.

В шанці гробова тиша. Над моєю головою дьоргає гвинтами ефпівіха, намагаючись полетіти далі.

 

- Тільки не підіймай голову – каже мені Решільє. Він сидить біля мене, якщо я замкну контакт взривателя то загинемо обидва.

Я киваю і обережно проходжу до виходу. Нашій групі час повертатися. Ми відчайдушно вибігаємо з шанцю, не чекаючи поки прилетить другий камікадзе.

Музика ще на заході підвернув ногу, але вперто біжить, ще й тягне за собою трофейний калаш.

Коли він починає трохи відставати, я кричу йому викинути той автомат, але він прискорюється з криками «Хєр вам, то моє».

 

Ну, принаймі, з мотивацією у нього все ок.

Міни по нам почали прилітати лише метрів через триста. Але так, лініво.

Вже почало вечеріти, видно нас було погано, бігли ми швидко, тож після шести чи семи вибухів в п'ятидесяти-семидесяти метрах позаду на нас плюнули і залишили в спокої.

До точки евакуації ми ледь дійшли.

Щойно вийшли з-під прямого обстрілу, сили закінчились, наче хтось живлення вимкнув. Від газу болять легені, ми кашляємо, перед очима різнокольорові кола. Ми доходимо до точки евакуації в посадці і падаємо. 

Пару хвилин, і за нами приїдуть. Зверху починає крапати дощ. Тім повертається до мене і каже:

- Знаєш, таким свіжим повітрям я ще ніколи не дихав.

Я мовчки киваю. Ми вийшли.

Назви, позивні, характер позицій змінено. Усі співпадіння випадкові.