За лаштунками лондонської поїздки Зеленського

За лаштунками лондонської поїздки Зеленського

Володимир Кравченко

Про що не повідомляла прес-служба президента України.

Рідко від якого зарубіжного візиту українського президента розходився такий хайп, як від поїздки Володимира Зеленського до Великої Британії.

Підписання документів, установлення стратегічного партнерства між країнами, прийом подружжя Зеленських герцогом і герцогинею Кембриджськими в Букінгемському палаці, налагодження дружніх відносин українського президента з прем’єр-міністром Борисом Джонсоном — ці й інші епізоди візиту глави української держави створили гучне відлуння від його перебування на Острові. Зазначені події спостерігали мільйони глядачів. А що було за лаштунками візиту Зеленського?

Як виявилося, не тільки приємні для президента (та його оточення) моменти.

Поки преса описувала рандеву подружжя Зеленських із принцом Вільямом і Кейт Мідлтон, а експерти обговорювали підписані документи, глава Української держави провів зустріч, яку британці й українці не збиралися афішувати, — з новим главою МІ-6 Річардом Муром. Як стало відомо з джерела, що заслуговує на довіру, саме шефові МІ-6, який по роботі знає про багато скелетів українців, захованих у британських шафах, Вайтхолл доручив донести українському президентові меседжі, які через низку причин не хотів озвучувати Джонсон.

На зустрічі Зеленського з Джонсоном говорили про Росію, Донбас, економічне співробітництво, інвестиції, реформу судів тощо. А на закритій зустрічі, в якій з українського боку, крім президента, брав участь глава СБУ Іван Баканов (але були відсутні представники ОП), глава МІ-6 обговорював такі три основні теми.

Перша — атаки української влади на антикорупційні органи в Україні й прагнення офісу президента взяти під свій контроль САП, НАБУ, Офіс генерального прокурора, а також судові інстанції. Друга — ситуація на Сході й дії Росії. І, нарешті, третя (що стосується, зокрема, й російської тематики) — оточення Зеленського, не тільки офіційне, а й неформальне, яке має значний вплив на главу Української держави.

Як розповіло наше джерело, закритість зустрічі була продиктована саме обговоренням персон із оточення Володимира Зеленського: британці бачать, як витікає інформація з України. Зазначимо, що раніше тему найближчого оточення президента на переговорах із главою Української держави порушували американці. Але їхній кейс був тиском на владу. А у британців це було попередженням. На той випадок, якщо Зеленський не до кінця усвідомлює дії людей, із якими його асоціюють.

Сама зустріч із главою МІ-6 — факт примітний і свідчить про високий ступінь інтересу Вайтхолла до України та її президента: глава британської розвідки не часто зустрічається з лідерами інших держав під час їхнього візиту на Острів. Кадровий розвідник і дипломат Річард Мур має підтримку оточення Джонсона. Зокрема Девіда Фроста, котрий очолював переговори щодо виходу Великої Британії з Євросоюзу, і члена парламенту Майкла Гоува. І дуже багато про особистість глави британської розвідки говорить те, що він одружився на практично сліпій жінці.

Примітно, що коли Мур був послом Великої Британії в Туреччині, він установив дружні стосунки з Ердоганом. Коментуючи призначення Мура главою британської розвідки, експерти прогнозували, що при ньому зросте рівень співробітництва між британськими спецслужбами й посилиться робота проти іноземних розвідників, які працюють в Об'єднаному Королівстві. А стосовно Росії глава МІ-6 займає позицію, відповідну до політики кабінету Джонсона.

Росія багато в чому й визначає взаємний інтерес України та Великої Британії.

Для Києва Лондон завжди був одним із найпослідовніших і найжорсткіших соратників у Європейському Союзі у протидії агресії Росії. І, як засвідчив візит Володимира Зеленського до Великої Британії, таким він залишається і після Brexit. Слова Бориса Джонсона про те, що «Об'єднане Королівство є найпалкішим прихильником України»,—не просто дипломатична ввічливість. Є кілька причин, через які Лондон займає таку позицію.

Так, у королівстві лева та єдинорога після отруєння Скрипалів, втручання росіян у парламентські вибори 2019 року, спроб російських хакерів украсти дані щодо вакцини проти коронавірусу й багатьох інших дій країну двоголового орла розглядають як загрозу своїй безпеці. Крім того, після виходу з ЄС Велика Британія прагне самоствердитися й посилити позиції у сучасному світі, зокрема й у Східній Європі.

Це бачення британців збігається з ідеями, що давно витають у Києві.

Ще з радянських часів «стара англійка» своїм імперським минулим, політичними традиціями та стилем життя викликала в нашого істеблішменту особливий пієтет, несвідоме замилування. До цього традиційного романтичного благоговіння нині додалися цілком прагматичні інтереси українських політиків і олігархів — навчання дітей в Оксбриджі, рахунки в англійських банках, нерухомість у Лондоні…

Окрім того, на Печерських пагорбах теж дійшли висновку, що не варто складати всі яйця в один кошик, і під час російської агресії потрібно розвивати особливі відносини з Об'єднаним Королівством. І оскільки Німеччина свого часу взяла на буксир Польщу й Угорщину, чому б цю роль стосовно України не взяти на себе Великій Британії? Звісно, Сполучені Штати залишаються основним зовнішньополітичним союзником України. Але ніхто в усьому світі не знає, куди рухатиметься Америка після 3 листопада. До того ж для Вашингтона, який є глобальним гравцем номер один, наша країна — одна з багатьох. Інша річ —Велика Британія, для якої Україна справді може стати молодшим партнером.

Загалом усе склалося для зближення двох країн. Свідченням чого й стали підсумки перебування українського президента на Острові.

Оцінюючи візит Зеленського до Об'єднаного Королівства, зазначимо, по-перше, меморандум про посилення співробітництва між Україною і Великою Британією у військовій і військово-технічній сферах. Документ передбачає переоснащення Військово-морських сил ЗСУ ракетними катерами. У меморандумі прописане залучення фінансування Британського експортно-кредитного агентства в розмірі 1,25 млрд фунтів стерлінгів. Корпуси перших двох катерів буде побудовано в Британії. Решту — в Україні.

 По-друге, Угода про політичне співробітництво, вільну торгівлю та стратегічне партнерство. Як зазначив торговельний представник України Тарас Качка, цей документ повністю ґрунтується на положеннях Угоди про асоціацію між Україною і Євросоюзом і має замінити останню в торгівлі з Великою Британією після завершення виходу Об'єднаного Королівства з Європейського Союзу.

Що важливо: угода не лише дасть змогу двом країнам і надалі підтримувати режим вільної торгівлі, а й збереже кількість товарів, щодо яких діяли тарифні квоти в рамках Угоди про асоціацію. При цьому, за словами Качки, йдеться про фактичне збільшення цих тарифних квот.

«Наприклад, тарифна квота на томатну пасту в ЄС-28 становить 10 тис. т. Вона не зменшиться, коли щодо Британії припинять застосовувати торговельний режим ЄС. Вона, навпаки, збільшиться на 20%, оскільки угода з Британією передбачає квоту 2 тис. т для томатної пасти. На всі квотовані товари збільшення становитиме 1320%», — стверджує Качка. Також в українсько-британській угоді зазначено, що документ можна переглянути вже через два роки —  2022-го.

Та цей документ важливий для Києва не тільки своєю економічною частиною. Підписана угода також передбачає регулярний перегляд правил трудової міграції на вигідніших умовах для переміщення працівників, а також співробітництво двох країн щодо спрощення візового режиму для громадян України під час поїздок до Британії. Раніше Лондон був категорично проти обговорення полегшення візових умов.

По-третє, згадаймо про меморандум, що передбачає надання Великою Британією фінансової підтримки інвестиційних проектів у пріоритетних для України сферах: безпеці й обороні, сільському господарстві, інфраструктурі, енергетиці й охороні здоров'я. Очікуваний загальний обсяг фінансової підтримки для британсько-українських торговельних контрактів становитиме до 2,5 млрд фунтів стерлінгів.

Як зазначено на сайті українського президента, «кредити видаватимуть на 10 років під дуже привабливу ставку — 2,5% у євро й 3,5% — у фунтах стерлінгів. Пільговий період кредиту, коли можна не виплачувати відсотки, — три роки, рівень локалізації британської частки виробництва — 20%, а це найнижча аналогічна вимога серед інших експортно-кредитних агенцій Заходу. Це означає, що кредит можуть видавати за умови залучення британських виробників лише на п'яту частину».

У рішенні британців підписати такі угоди зіграв роль не лише російський чинник. Не менше значення мало й бажання Лондона стимулювати торгівлю, туризм та інші галузі й сфери Об'єднаного Королівства, які зазнали чималих втрат від пандемії коронавірусу. Зрештою, підписуючи такі документи, уряд Бориса Джонсона ще й надсилав сигнал самій Великій Британії, що після Brexit усе йде добре: країна живе й укладає нові вигідні для бізнесу угоди.

Коментуючи підписання Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю та стратегічне партнерство, Борис Джонсон написав на своїй офіційній сторінці в Twitter: «…ми зміцнюємо відносини між Великою Британією та Україною й офіційно закріплюємо відданість Об'єднаного Королівства справі захисту суверенітету й територіальної цілісності України».

Своєю чергою міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зазначив: «Найліпшу характеристику головному підписаному документу дав прем’єр-міністр Джонсон на зустрічі з президентом Зеленським: це дуже гарна угода. Тепер потрібно налагодити її ефективну імплементацію по обидві сторони. Щодо наданих Британією кредитних гарантій на 2,5 млрд фунтів стерлінгів, то це, передусім, є актом довіри до України».

От виконання досягнутих угод і викликає найбільше занепокоєння. Заради майбутнього відносин із Лондоном, Києву важливо дотримуватися своїх зобов'язань. І пам'ятати: те, що сказали Зеленському в Лондоні, британці не повторюватимуть. Тому що в них немає сумнівів, що він їх почув.