«Мы победим»: Зеленский оценил перспективу окончания войны

  • 26.01.23, 16:56
Президент Украины Владимир Зеленский в интервью Sky News заявил, что он «не заинтересован» во встрече с Путиным для мирных переговоров, назвав его «никем». Он также ответил на предположения о российском наступлении в ближайшие недели.
«Я убежден, что Украина – это только первый шаг для него. Я убежден, что он ведет большую войну. И то, что весь мир сейчас помогает Украине – он не думает об этом. Я думаю, мы справимся, мы получим поддержку и победим».
https://news.sky.com/story/ukraine-war-zelenskyy-not-interested-in-meeting-nobody-putin-for-peace-talks-12795319
Отвечая на вопрос о готовности украинских войск к предполагаемому российскому наступлению Зеленский отметил, что на востоке и юге страны уже 6 дней идут интенсивные бои, а «мы считаем их потери». О других фактах подготовки сказано не было.
В настоящее время военному руководству Украины как никогда следует в максимально сжатые сроки организовать крепкую оборону своих позиций, так как наступление будет – это факт.
Глава Евросовета Шарль Мишель заявил, что ближайшие 2-3 недели станут решающими в войне в Украине и «они во многом определят наше будущее». Справятся ли ВСУ?
Обе стороны испытывают на себе сильное политическое давление из-за необходимости показать военные успехи, а в этом смысле моральный дух войск является важнейшим фактором. ВС РФ изо всех сил пытаются продемонстрировать хотя бы какое-то свидетельство прорыва на Донбассе, даже если успехи на этом направлении намного скромнее, чем первоначальные боевые задачи.
Недавние успехи российской армии на Донбассе, какими бы незначительными они ни были, должны подействовать отрезвляюще. Попытка лишить Украину суверенитета, предпринятая Россией, провалилась, однако борьба за контроль над территориями продолжается, причем со значительными потерями с обеих сторон.
Нам нужно значительное пополнение современного оружия, а еще понадобится значительный дополнительный призыв, потому что впоследствии вероятно будут изнурительные кровопролитные бои, а не быстрое контрнаступление или контратака. С правильным вооружением можно быть более оптимистичным, но его нужно гораздо больше, чем есть сейчас.
Украинские силы все это время пытаются выдерживать давление россиян, переходя в контратаки, чтобы сохранить ощущение наступательного темпа, отчасти потому, что большая часть военных усилий Украины зависит от внешней поддержки.
В это время российские военные начали исправлять некоторые из своих основных тактических просчетов. Они улучшили координацию разведки и средств поражения, а также увеличили численность своих сил в ходе частичной мобилизации.
«Военные всегда подчеркивают, что недооценивать армию врага нельзя. Россияне наделали много ошибок, но они тоже обретают опыт на этой войне. Безусловно, если сравнить российскую армию в феврале и сейчас, россияне многому научились», – американский эксперт по обороне, военной стратегии, ядерному оружию и национальной безопасности, профессор Филлип Карбер.
https://fakty.ua/ru/414013-v-konce-leta-rossiyane-mogut-reshitsya-na-finalnuyu-popytku-vzyatiya-kieva---amerikanskij-voennyj-ekspert-fillip-karber
Согласно сообщению The Washington Post, начальник штаба российских вооруженных сил Герасимов будет применять более агрессивную тактику, чтобы вернуть себе инициативу. Его назначение произошло в тот момент, когда Украина решила использовать новую тактику.
Таким образом, для обеих сторон в 2023 году будут предприняты попытки перерисовать в основном статичные линии фронта. Поле боя с траншеями в стиле Первой мировой войны в этом году может стать более подвижным и непредсказуемым.
И в этом случае Украина, похоже, набирает обороты. Соединенные Штаты и их союзники по НАТО предоставляют новый арсенал мобильного оружия – танки и тяжелую бронетехнику, которые, теоретически, позволят украинцам вести маневренную войну в американском стиле. Не менее важно и то, что НАТО предоставляет украинским солдатам ускоренный курс по эффективному использованию этого оружия.
«Это один из тех моментов времени, когда, если вы хотите что-то изменить, то это он», – сказал генерал. Марк А.Милли, председатель Объединенного комитета начальников штабов.
Большой вопрос заключается в том, хватит ли у украинцев мобильной огневой мощи для ведения маневренной войны, за которую ратуют командиры НАТО. На данный момент Соединенные Штаты пообещали 50 боевых машин Bradley, Германия – 40 боевых машин Marder, а Великобритания – 14 танков Challenger. Это даже близко не соответствует 300 танкам, которые просил командующий ВСУ Валерий Залужный.
«Украина имела много лет на развитие собственного ВПК, однако вместо этого Киев все время активно распродавал собственную оборонку». Об этом в интервью газете «Факты» рассказал американский военный в отставке, бывший советник министра обороны США Филлип Карбер. Отвечая на вопрос почему Украине дают столько оружия, чтобы украинцы держались, но не шли в наступление, Карбер ответил:
«Мне кажется, что ваш министр иностранных дел Дмитрий Кулеба совершил огромную ошибку несколько месяцев назад, когда начал критиковать Запад за недостаточную поддержку. Вам дают не столько, чтобы это оказало существенный эффект на ход боевых действий. Это не наша вина, что вы, ребята, продавали в страны третьего мира изделия своей оборонной промышленности для получения прибыли вместо того, чтобы строить собственные Вооруженные Силы. Даже после семи лет с начала этой войны вы продолжали это делать. Вы производили ракеты дальнего радиуса действия. Однако сделали всего четыре штуки. А теперь говорите, что мы даем вам недостаточно. Но это вы не делали ничего, чтобы у вас это все было. Вы должны стыдиться», – сказал Карбер.
Этот год может оказаться решающим для Украины. Однако нет смысла пытаться спрогнозировать исход военного противостояния. В таких предсказаниях придается слишком большое значение тактическим событиям, а не стратегическим результатам. Результат вооруженного конфликта зависит от множества факторов и совсем не предопределен. Часто поворотные моменты в войне становятся лучше видны лишь по прошествии времени. Во время оперативных пауз или затишья у наблюдателей появляется соблазн констатировать патовую ситуацию. Однако более вероятно, что эта война затянется надолго, как это часто бывает с конфликтами такого рода.

Операція "самоліквідація" або як дії Києва можуть призвести до я

  • 11.08.22, 14:06
Запорізька АЕС - гордість України і найбільша в Європі атомна електростанція. Шість реакторів виробляють 20% електроенергії країни і живлять чотири мільйони будинків. Побудовані за сучасними технологіями вони дозволяють уникнути збоїв і аварій, подібних катастрофі на Чорнобильській АЕС в 1986 році. Однак після вторгнення РФ в Україну російські війська захопили Запорізьку електростанцію, а ЗСУ, в спробах повернути її під свій контроль, ризиковано завдають по ній ударів.
Чим така бійня може обернутися для нашої країни?
Поки українські війська наполегливо борються за Запоріжжя, командування прийняло рішення вибивати противника з АЕС обстрілами її території. 7 серпня з РСЗВ "Ураган" ЗСУ завдали удару по електростанції поблизу сховища з ядерним паливом. Раннє українські військовослужбовці 45-ї бригади випустили снаряди по Енергодару і ЗАЕС, через що загорілася воднева станція і пошкоджений міський водопровід. Це далеко не перші подібні атаки української армії. Проблема в тому, що російським військам вони не завдають ніякої шкоди, а ось місцеве населення значно відчуває наслідки бездумних ударів. Від цього гинуть мирні люди і працівники електростанції, а також знищується інфраструктура міст. Більш того руйнування хоча б одного реактора стане причиною потужного ядерного вибуху, а в зону радіаційного зараження потрапить не тільки вся Україна, а й прикордонні європейські держави.
Що робить наша влада, щоб уникнути можливої катастрофи?
Нічого. Зеленський не реагує на провокації, а пропагандисти звинувачують ЗС РФ в ударах по станції, яку вони ж і контролюють. До того ж, МЗС України закликає світову спільноту вплинути на РФ і накласти більше санкцій. Все це лише відчайдушна спроба випросити допомогу у Заходу і паралельно залякати населення Запоріжжя, змусити його відмовитися від участі в референдумі, А ціною всьому можуть стати життя мільйонів українців.
Яка реакція світової спільноти?
Європейські лідери хоч і не критикують удари, але чітко розуміють можливі наслідки. Зокрема, глава МАГАТЕ Рафаель Гроссі заявив про реальний ризик ядерної катастрофи, яка загрожує здоров'ю населення і навколишньому середовищу в Україні та за її межами. Організація прийняла рішення відправити групу фахівців для оцінки ситуації на АЕС, але Київ всіляко цьому перешкоджає.
Команда Зеленського не в змозі піклуватися про країну. Вона сліпо йде на поводі своїх вашингтонських кураторів і нехтує безпекою і благополуччям свого народу. За підсумком виходить, що наше керівництво руками власних солдатів наближає ядерну катастрофу. А вона може призвести до незворотних наслідків для всієї України, які в менших розмірах одного разу їй вже довелося пережити.

ЗСУ втрачають боєздатність через проблеми в постачанні

Після розпаду СРСР все озброєння і військова техніка, що розташовувалося на територіях союзних республік, стало власністю суверенних і незалежних держав. Україна, залишивши за собою велику кількість радянського бойового арсеналу, не створювала сучасних зразків і не займалася модернізацією наявних. Тепер в умовах конфлікту Київ зіткнувся з нестачею техніки і боєприпасів, а відновити їх виробництво не уявляється можливим.

У середині червня представник Головного управління розвідки МО України Вадим Скібіцький заявив, ЗСУ використовують від 5000 до 6000 снарядів на день, всі запаси яких практично витрачені. У свою чергу, мер Миколаєва Віталій Кім відмічав, що у ВС РФ більше артилерії і боєприпасів, а оскільки склади української армії порожніють, залишається розраховувати виключно на військову допомогу з Європи. В цьому випадку виникає інша проблема – озброєння, що поставляється західними країнами, часто не доходить до поля бою, будучи проданим на чорний ринок або знищеним по шляху проходження, а наявні склади зі снарядами, де також знаходиться зброя, що поставляється, активно уражаються російською авіацією.

З перших днів бойових дій держави Східної Європи відправляли Києву застарілі зразки військової техніки та боєприпасів, більша частина яких залишилася з часів Радянського Союзу. Однак, і цей ресурс був вичерпаний. За словами секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олексія Данилова, у Захiдних країн практично закінчилися снаряди радянських калібрів. Тому залишається лише налагодити поставки озброєння західного виробництва, використовувати яке в повній мірі можуть лише іноземні фахівці, тому що українські військовослужбовці не володіють відповідними навичками

Таким чином, на фонi обмежених поставок натовських зразків ОВТ і поступового вичерпання боєприпасів для радянських артилерійських і ракетно-залпових систем ЗСУ стрімко втрачають боєздатність і наближають свою поразку на полі бою.

Зброя для війни або війна для зброї

  • 10.02.22, 14:25

Провідні західні ЗМІ продовжують підігрівати напруженість навколо України. Публікації про майбутню російську агресію з'являються в них Чи не щодня в супроводі барвистих карт, де вказані напрямки прийдешніх ударів. Коментатори і публіцисти з тривогою розповідають про зростаючий рівень загроз, що нависли над усією Європою.
Якщо вірити американським, британським і Європейським ЗМІ, війна на порозі. За тривожними криками не чути не тільки голос Банкової, а й Кремля: обидва учасники «неминучої війни» запевняють, що нічого подібного вони не затівають. Але кого цікавить думка заздалегідь призначених на ролі?
Війна до останнього українця не вигідна насамперед нам, зате відчуває внутрішні негаразди владі США і Великобританії – саме воно. Агентство Bloomberg заздалегідь і заголовок приготувало, і статтю запустило про війну, що почалася (хтось непогано заробив на падінні акцій). А Reuters ретранслює кількість жертв: Україна - від 5 000 до 25 000 військовослужбовців, втрати агресора – від 3 000 до 10 000, втрати серед цивільного населення – від 25 000 до 50 000 убитих українців і росіян.
Прогресивний журналіст Микола Загорський називає сьогоднішню риторику, операцією прикриття НАТО. "Нагнітається в останні тижні Військова істерія про можливе російське вторгнення на Україну ще раз демонструє, як НАТО намагається представити жертвою не тільки себе, але і співпрацюють з ним уряду в Східній Європі. Те, що відбувається варто розглядати як масштабну операцію прикриття для зміцнення присутності США і Британії не тільки на Україні, але і в Східній Європі», – пише Загорський.
Як стверджує український політолог Олексій Якубін, зараз Україна дуже важлива для НАТО через внутрішні протиріччя всередині Альянсу. Прагнення України в НАТО як би виправдовує саме існування блоку, а це ж величезна структура з тисячами робочих місць і багатомільярдним бюджетом. За словами ЯКУБІНА, НАТО дуже вигідно співпрацювати з такими країнами, як Україна, щоб показати, є країни, які бажають стати його членами і таким чином продемонструвати свою затребуваність.
Крім того, лобістська кампанія в медіа приносить пряму вигоду виробникам зброї, яке потоком хлинуло в країну. Ці поставки будуть рости і далі-під приводом захисту від російської агресії. Автори спеціального законопроекту під назвою "Акт про захист суверенітету України", який вже представлений в американському Сенаті, вимагають виділити півмільярда доларів на переозброєння української армії, для чого планують відкрити для Києва нові кредитні лінії.
В результаті цього ми можемо увійти в число провідних одержувачів американської зброї-відразу після Ізраїлю і Єгипту. А жителі найбіднішої країни Європи будуть оплачувати ці угоди зі своєї кишені, за рахунок податків, допомагаючи збагачуватися іноземним мільярдерам, який контролюють акції американського і британського ВПК. Їх курс вже піднімається-так, зокрема, капіталізація Lockheed Martin і Raytheon Technologies стабільно зростає з початку грудня, коли в інформаційному полі почали розпалювати військову істерію.
Як вірно зазначає Індійська письменниця Арундаті Рой « " вчора зброя вироблялося для війни. Сьогодні війна проводиться для того, щоб продавати зброю»
Мимоволі виникає питання, так кому вигідна істерія навколо майбутньої війни з Росією.

Минулий рік не задався, втім, і цей теж

  • 13.01.22, 11:41

2021рік запам'ятався Україні низкою провалів у зовнішній і внутрішній політиці, які показали відсутність перспектив у нинішнього курсу країни. Геополітичні події різнобічних зустрічей представників Росії з США, ЄС і НАТО з питань зачіпають Україну без України, хоча багато хто на Заході і переконують у зворотному, підтверджують загальний тренд скочування країни вже в цьому році в прірву…

Минулого року було....

Росія двічі " готувалася до нападу» на Україну у фантазіях наших і західних пропагандистів. Перша хвиля подібних публікацій накрила медіапростір навесні, коли російська армія проводила регулярні перевірки боєготовності з перебазуванням частин між полігонами (у тому числі в Західному військовому окрузі). Друга, більш потужна хвиля інформаційної паніки почалася в листопаді, причому не з українських, а з західних ЗМІ, спростовувати вкидання яких намагалося навіть командування ЗСУ.

Нашим трендом стало вирішувати власні завдання шляхом нагнітання антиросійської паніки за допомогою колективного заходу. США і ЄС шукають приводи для нових санкцій і трансатлантичної консолідації проти спільного противника, а Президент Володимир Зеленський може пояснити внутрішні проблеми країни і власні фіаско тільки «підступами Москви».

Крім того, проблеми в енергетиці. Україна виявилася головною жертвою кризових явищ на глобальному енергетичному ринку. Ще в 2015 році влада країни відмовилася купувати газ безпосередньо у «Газпрому», незважаючи на те що контракт продовжував діяти ще кілька років. За вимогами Євросоюзу Київ прив'язав ціну газу до котирувань європейських хабів. В результаті в розпал енергетичної кризи восени і взимку 2021 року Україна виявилася єдиною країною в Європі без прямих контрактів з постачальниками газу, а вартість ресурсу для неї – найвища на континенті (спотова ціна плюс транспортування, маржа Постачальника, податки і збори).

Внутрішній видобуток і запаси в підземних сховищах не покривають потреб України в газі на опалювальний сезон. Експерти оцінюють дефіцит ресурсу в країні в 3-4 млрд кубометрів, які вона може отримати тільки по імпорту. Платити за іноземний газ доведеться по споту-дорожче 1000 доларів за тисячу кубометрів. При цьому єдиним доступним Україні джерелом газу, на жаль, залишається Росія-поставки, що оформляються через європейські країни, не скасовують Походження ресурсу. Нездатність обійтися без газу з РФ до кінця року стали визнавати навіть керівники Нафтогазу.

Щоб підтримувати енергетичний баланс в умовах жорсткого дефіциту газу і вугілля, Україна купує електроенергію у Білорусії, отримуючи її з єдиної російсько-білоруської системи. До холодів такі поставки були під забороною, але ОП завбачливо встановив листопад терміном закінчення дії обмежень. Експерти оцінюють залежність України від Росії у всіх сегментах енергетики, крім АЕС (газ, вугілля, нафтопродукти), більш ніж в 50%. Таким чином, в році, що минає міф про "енергетичну незалежність" звалився остаточно.

Керівництво продовжує курс на закабалення країни на довгострокову перспективу заради швидких грошей. Наприкінці листопада 2021 року Кабмін домовився з Міжнародним валютним фондом (МВФ) про нові умови надання 2,2 млрд доларів кредитних коштів за програмою stand-by. В обмін на Гроші Україна зобов'язалася виконати ряд умов, прописаних в меморандумі. Серед них формування наглядової ради з іноземців в "Енергоатомі", звільнення від податків вивозиться з країни капіталу і посилення контрольованих ззовні антикорупційних органів.

Експерти порівняли меморандум з епітафією на могилі української економіки. До слова, текст меморандуму з МВФ англійською мовою сильно відрізняється від перекладу на українську, особливо в частині цифр – підписанти документа (президент, прем'єр, міністр фінансів і глава Нацбанку) не хочуть, щоб українці знали, на які умови погодилася Країна.

Офіс Зеленського спільно з МЗС України придумав новий спосіб консолідації міжнародних зусиль щодо повернення Криму. За задумом, "Кримська платформа" повинна координувати дії зарубіжних партнерів України в оспорюванні російської окупації півострова.

Перший саміт "Кримської платформи" відбувся 23 серпня в Києві. Було оголошено про участь представників майже 50 держав та міжнародних організацій. На практиці більшість країн відправили на захід послів, а провідні держави Заходу, з якими були пов'язані наші основні надії, продемонстрували ставлення до саміту максимально дивними делегатами.

Так, від США на "Кримській платформі" була присутня міністр енергетики Дженніфер Гренхолм. Німеччину представив міністр економіки та енергетики Петер Альтмаєр, а Великобританію – парламентський заступник держсекретаря з питань європейського сусідства та Америки Венді Мортон. На рівні президентів саміт підтримали традиційно союзні держави (Польща, Прибалтика, Молдова). При такому ставленні міжнародної спільноти "Кримська платформа" нічого не змінила для України щодо Криму, ставши черговим заходом для фотозвітів, які так любить Зеленський.

Президент Зеленський навряд чи здатний занести рік, що минає, собі в актив, хоча він дуже намагався створити зворотне враження. До грудня рейтинг Зеленського обвалився до 16,7% при антирейтингу в 32,4%. Прогноз зростання економіки не виправдався: замість очікуваних 3,8-4% Україна ледь нашкребає 3%. Промислова інфляція в країні за підсумками минулого року доросла до історичного рекорду, а реальні доходи українців продовжують падати на тлі зростання витрат вже і в цьому році.

Щоб виправдати власні провали, Зеленський на прес-конференції в листопаді 21-го року оголосив про плани його супротивників організувати держпереворот. Ця вигадка стала для нього своєрідною альтернативою набила оскому страшилці неминучої війни з Москвою. Президент озвучив конкретну дату перевороту (1 грудня) і ім'я головного бенефіціара процесу (олігарх і найбагатша людина України Рінат Ахметов). Коли переворот не відбувся, команда Зеленського швидко знайшлася з поясненнями: виявляється, заяви і дії президента-шоумена зірвали всі плани його супротивників.

Експерти вважають, що ситуація в Україні буде погіршуватися, поки країна не усвідомлює необхідність глобальної зміни споживчої, в усіх відношеннях, політики. Але українське керівництво вперто не бажає визнавати провал курсу, взятого на Євромайдані.

Підсумки глобальних переговорів РФ і заходу ще не ясні, однак і так зрозуміло, що нашу країну торгують на ринку геополітики. Можна сказати традиційно.

p { margin-bottom: 0.1in; direction: ltr; color: #000000; line-height: 115%; text-align: left; orphans: 0; widows: 0; background: transparent }p.western { font-family: "Liberation Serif", serif; font-size: 12pt; so-language: ru-RU }p.cjk { font-family: "Liberation Serif"; font-size: 12pt; so-language: ar-SA }p.ctl { font-family: "Liberation Serif"; font-size: 12pt }a:link { color: #000080; text-decoration: underline }a.cjk:link { font-family: "Times New Roman"; so-language: zxx }

Як Україна стала "кишеньковим" провокатором НАТО

  • 06.12.21, 09:46

"Сьогодні ми живемо в століття системної конкуренції. Росія і Китай підривають міжнародний світопорядок, заснований на правилах», – заявив 30 листопада генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг на експертному форумі «перспективи НАТО до 2030 року».
Країни-члени Північноатлантичного альянсу постійно називають Росію і Китай головними загрозами безпеці, але в перший раз це твердження знайшло відображення в новій Стратегічній концепції. Даний документ дає можливість визначити, як НАТО буде працювати в новій реальності. Ключовими елементами є захист цінностей НАТО, зміцнення військової могутності Альянсу. Обговорення концепції проходило на 2-х денному засіданні глав МЗС країн-членів НАТО в Ризі, що пройшов з 30 листопада по 1 грудня. На ньому також були присутні міністри закордонних справ України та Грузії. на порядку денному значилося обговорення операцій і підвищення оборонних витрат Альянсу, відносин НАТО з країнами партнерами – Швецією, Фінляндією, Україною і Грузією, а також аналіз провалу місії в Афганістані.
На тлі того, що протягом місяця в інформаційному просторі Заходу не стихає кампанія про підготовлюване вторгнення Росії в Україну глави зовнішньополітичних відомств Альянсу, обговорили в Ризі можливість введення нових економічних санкцій і політичних заходів проти Росії в разі «нападу на Україну». При цьому генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг завив: "у нас є загальна оцінка, що ми стурбовані ситуацією на Україні і навколо неї, країни НАТО обмінюються інформацією. У нас немає ніякої ясності і впевненості, в чому конкретно полягають наміри Росії щодо України». Проте він зазначив-незалежно від ймовірності вторгнення, будь то 20% або 80% – альянс повинен бути готовий до гіршого – використання Росією військової сили.
Дана теза не може не радувати Київ. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба підтримав ідею НАТО посилити санкційний тиск на Росію і зміцнити оборонні можливості України, оскільки, як він стверджує, посилення України і східного флангу НАТО буде взаємовигідним і для Альянсу, і для Києва.
Що стосується Росії, то альянс дотримується по відношенню до неї «подвійного підходу» – поєднання стримування і діалогу. Даний двоїстий підхід чітко проглядається в риториці держав-членів НАТО: коли одні виступають за діалог з Росією, інші закликають до посилення санкційного тиску.
Щодо питання підтримки України з боку НАТО військовими методами у разі конфлікту з Росією, генеральний секретар пішов від відповіді, лише запевнивши в подальшому наданні політичної та практичної підтримки Києву.
"Україна-це партнер НАТО, це не країна-член Альянсу. Наша стаття про колективну оборону, 5-а стаття, не поширюється на Україну. НАТО та її країни-члени вже надають значну політичну та військову підтримку Україні. Ми вже надаємо різні військові і тилові можливості, озброєння, надаємо допомогу в підготовці військових", - додав Столтенберг.
Іншими словами, держави НАТО втягнули Україну на свою орбіту, перетворивши її на «кишенькового» провокатора. ЗСУ відведена роль інструменту протидії Росії і виправдання розширення антиросійських санкцій – реальної допомоги і гарантій захисту НАТО Києву давати ніхто не збирається, це заявлено прямим текстом. Захід тільки підбурює до військових дій українська влада, яка намагається відвернути увагу від власної нездатності врегулювати конфлікт на Донбасі на основі Мінських угод.

США згадали про Мінські угоди

  • 04.12.21, 07:54

2 грудня на пленарній сесії засідання Ради глав МЗС країн ОБСЄ в Стокгольмі держсекретар США Ентоні Блінкен закликав Москву згорнути війська біля кордону з Україною, а також прямо звинуватив Росію в невиконанні Мінських угод. Днем раніше заступник держсекретаря США з політичних питань Вікторія Нуланд заявила про готовність США включитися в мінський процес по Донбасу, тому що він зараз зайшов у глухий кут.
При цьому Блінкен вважає можливою стабілізацію обстановки на Донбасі у разі виконання сторонами Мінських угод. Про це він заявив в інтерв'ю латвійському телеканалу LTV і він назвав цей шлях «доступним і дипломатичним».
На тлі обговорень останніх декількох тижнів перспектив серйозного загострення на Донбасі із загрозою переходу в гарячу стадію війни і навіть повноцінного російського вторгнення, інтерес Вашингтона до української проблематики виглядає закономірно. Якби не одне "але": першими про можливе великомасштабне російське вторгнення заговорили американські ЗМІ. А потім вже Київ і Москва на регулярній основі почали обмін звинуваченнями про нагнітання обстановки і зосередження військ.
В чому справа? Невже США всерйоз розраховують примусити українську владу виконати політичну частини Мінських угод (вибори до передачі контролю над кордоном, особливий статус Донбасу в Конституції та інше)? Або мають намір змусити Кремль хоча б в якомусь вигляді визнати себе не посередником, а учасником війни на Донбасі?
Обидва варіанти однаково нереальні. Мінські угоди підписувалися Порошенком під загрозою повної військової поразки. Відповідно якщо немає загрози, то і виконувати домовленості Київ не буде. Москва ніколи не визнає себе учасником конфлікту, тому з цього боку ніяких зрушень теж не буде.
Тоді навіщо всі ці гучні заяви? Вже 7 грудня президенти США і Росії можуть зателефонувати по відео-зв'язку. Байден і Путін планують обговорити ситуацію на російсько-українському кордоні і нерозширення НАТО на схід. Обидва питання безпосередньо стосуються України, але якщо подивитися ширше, то на перший план виходить проблематика розмежування зон впливу. А Державний департамент всього лише готує переговорні позиції для свого боса, тому що результатом переговорів стануть стратегічні домовленості двох країн. Не більше і не менше.

Енергосистема України тріщить по швах

  • 11.11.21, 08:12

Перебої з електроенергією спостерігаються в багатьох містах і селах України. За останні півроку планові та аварійні відключення електроенергії набули масового характеру по всій території країни. Так вийшло, що ці масові ремонти мереж і відключення збіглися за часом зі світовою енергетичною кризою – найбільшою за останні 40 років.
Україна в основному забезпечує себе вугіллям власного видобутку. Найбільша гірничодобувна компанія і ключовий виробник теплової енергетики-компанія ДТЕК. Там пояснюють: не запаслися вугіллям. При цьому сама компанія продовжувала спалювати вугілля на Бурштинській ТЕС і експортувати електроенергію за кордон, де ціни значно вищі, ніж в Україні.
Чому ж не запаслися вугіллям Державні ТЕС, поки не ясно. Зрештою, і приватних, і державних виробників електроенергії перевірить Національна комісія, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Крайнього, як це часто у нас буває, навряд чи вдасться знайти. Але що робити зараз-звідки брати електрику, яке нам потрібно вже сьогодні?
Україна не вперше переживає проблему з нестачею вугілля на складах ТЕС. Раніше рятував міжнародний ринок. Києву і цього разу вдалося домовитися про постачання вугілля з США, Південної Африки та Польщі. Перші партії прибудуть вже Цього місяця.
Врятувати може атомна енергетика. Але якщо закінчаться ремонти на АЕС. А серйозні проблеми в українській енергетиці почнуться вже через два тижні.
2 листопада Україна екстрено запросила аварійну допомогу у Білорусії в розмірі 500 мегават з 14.00 до 21.00, тобто в години пікових навантажень.
Фахівці пояснили: «це не плановий захід – заздалегідь передбачити, де» порветься", нереально. Якщо диспетчер бачить, що в мережі падає частота, він дає команду навантажити додаткові блоки на вітчизняних станціях, і тільки якщо ті не в змозі швидко включитися, вирішує, що робити – обмежувати споживання (тобто відключати від електропостачання) або запитувати аварійну допомогу, щоб НП не відчули пересічні споживачі – ні бізнес, ні люди».
Така процедура передбачена чинними угодами з Білоруссю, і допомога була надана (правда, і оплата за поставлену електроенергію була за «аварійним» тарифом). Зрозуміло, однак, що надається така допомога тільки при наявності можливості. В
Дані на сайті Українського Мінпаливенерго показують, що якраз в цей час різко впало виробництво на відновлюваних джерелах енергії (через безвітряну погоду). І вкрай показово, що в резерві не виявилося жодного готового до запуску блоку теплової генерації. Але ж зима ще не почалася, на території України стоїть дуже тепла для цього часу погода.
Навіть якщо вдасться знайти на ринку потрібні обсяги вугілля і газу, виникає питання про їх оплату за нинішніми цінами. Український уряд, побоюючись соціального вибуху, вже оголосив про мораторій на підвищення цін на опалення в цьому сезоні, тобто працювати українські теплоенергетики будуть собі в збиток.
А комерційним споживачам, комунальним службам, підприємствам соціальної сфери вже доводиться купувати газ за не передбаченими ніякими бюджетами цінами, що призводить до зупинок промпідприємств і пошуків приводів для закриття соціальних об'єктів.
Віялові відключення, перебої і зупинки в роботі промислових підприємств, холодні будинки і школи, дитячі садки практично неминучі. І це обернеться для Зеленського і його команди великими проблемами. З'єднання політичної та економічної криз, інфраструктурний колапс, можуть підштовхнути далекосяжні процеси дезінтеграції України.

Висока вартість енергоносіїв підстьобне продуктову інфляцію

  • 08.11.21, 08:14

У 2021 році Україна має рекордний урожай ранніх зернових. Але продукти дорожчатимуть, оскільки зросли ціни на енергоносії – природний газ та електроенергію. Крім того, диктує вартість і світовий ринок. В результаті, як показують звіти Держстату, за 10 місяців вже зросли ціни на рослинну олію, овочі і цукор на 30%, а на крупи, борошно і хліб – на 13%.
Чому відбулося таке подорожчання? У структурі вартості хліба, зерно займає не більше третини. Решта 70% - це енергоресурси, завдяки яким він випікається: газ і електроенергія. Разом з тим, природний газ в порівнянні з минулим роком виріс в ціні для промисловості в 7-8 разів, електроенергія – в 2 рази. Відповідно зросла і вартість хліба. Наприклад, нарізний батон з початку року подорожчав на 3-5 гривень.
Якщо минулого року пляшка соняшникової олії коштувала в середньому 42 гривні, то зараз – 63 гривні. І хоча в липні-серпні спостерігався деякий спад ціни, зараз ми бачимо черговий її сплеск. Це пояснюється тим, що на світовому ринку впали пропозиції щодо інших олійних культур – ріпаку, сої. Оскільки Україна є найбільшим експортером соняшникової олії в світі, з часткою в 31% від світових обсягів виробництва, а попит на олію і соняшник тільки зростає, зниження ціни очікувати не варто. Ще один фактор подорожчання - вже згадана вартість енергоносіїв. Крім того, подорожчала Логістика. Вже зараз зросла вартість оренди вантажних вагонів на Укрзалізниці, що теж вплине на кінцеву вартість продукту. Втім, різкого стрибка цін не передбачається. Залежно від регіону вартість олії коливатиметься в межах 62-65 грн. Але якщо взимку знову зростуть ціни на енергоносії, то, безсумнівно, на вартості масла це теж відіб'ється.
Незважаючи рекордний урожай гречки в цьому році-110 тис.тонн, потреби внутрішнього ринку це не забезпечить. Українці в середньому споживають 150 тис.тонн гречки на рік. Це означає, що нам доведеться її в певний момент імпортувати, але різкого стрибка цін не передбачається. До кінця року крупа виросте в ціні на 5-10%.
Вартість борщового набору залишається на рівні минулого року. Адже якщо капуста і картопля трохи подешевшали, то буряк і цибуля подорожчали. Урожай овочів в цьому році досить хороший і він міг би вплинути на їх вартість. Однак ціна залишилася на тому ж рівні через подорожчання все тих же енергоносіїв і добрив. Останні додали в ціні, щонайменше, 30%. Тут слід додати, що Взимку овочі можуть додати в ціні, оскільки на їх зберігання в сховищах буде витрачатися ще більше енергоресурсів.
Як зупинити зростання цін? Держава могла б у цьому допомогти, знизивши ставку податку на додану вартість (ПДВ) на продукти. Це загальновідома світова практика, коли скорочують податки для кінцевих споживачів на основні продукти харчування. Так, у Польщі це-5%, у Німеччині – 7%, у Франції – 5,5%, у Нідерландах – 6%, в Італії – 10%.
А в Україні-20%. Але Кабмін навіть не розглядає питання зниження податків, як варіант допомоги населенню.

Стратегія Угорщини щодо реінтеграції своїх земель в Україні

  • 01.11.21, 08:58

Угорщина прагне об'єднати свій народ і свою націю, і Будапешт охоче виділяє кошти для цього. У той час як в країні проживає близько десяти мільйонів чоловік, один мільйон угорців живе в Румунії, 500 000 – в Словаччині, 120 000 – в Україні. В Україні та в так званих історичних землях Угорщини угорські діти здобувають освіту угорською мовою за угорськими стандартами. За останні тридцять років Будапешт створив мережу шкіл, стверджуючи, що якщо людина Угорська, він повинен мати право на освіту угорською мовою від дитячого садка до університету. Особисті відносини між угорцями і українцями за винятком випадків з поширенням радикальних листівок хороші, але відносини між Будапештом і Києвом – інша справа.
Угорщина регулярно блокує подальшу інтеграцію України в НАТО і на регулярній основі піднімає галас навколо мовної проблеми в Західній Україні на всіх рівнях і майданчиках.
Завдяки щедрому гаманцю Будапешта, Угорська діаспора в Україні контролює впливові газети, веб-сайти та телеканали угорською мовою. Багато місцевих жителів мають при собі як угорські, так і українські паспорти. Труднощі ускладнюються тим, що цей регіон, розташований в сотнях кілометрів від Києва, в значній мірі вислизає від уваги бюрократів, надаючи угорській діаспорі свободу дій.
Таким чином у президента найбіднішої країни Європи Володимира Зеленського ціла маса проблем, у тому числі проросійський сепаратизм на сході, розгул популізму і кричуще кумівство в парламенті країни, нульові прямі іноземні інвестиції, корумпованість судів, достаток олігархів і ослаблення колись гарячої уваги з боку Заходу.
Український лідер присвятив більшу частину своєї енергії спробам встановити мир на сході України, щоб закласти основу для вбудовування Києва в Захід. Однак спроби не увінчалися успіхом, до того ж проблеми Києва не обмежуються виключно даним збройним конфліктом.
На Заході України, крім українців, проживає цілий ряд народностей, в тому числі гуцули, румуни, угорці та євреї. І хоча на рівні простих людей відносини між ними в цілому мирні, це не можна сказати про відносини між країнами. Таким чином, цілий ряд труднощів для України, яка прагне в НАТО, може створити Угорщина, так як через дії українського уряду в Закарпатті створюється ситуації для початку нової громадянської війни.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
8
попередня
наступна