Над озером осінь,

І день в німоті,

Над озером небо

Блищить сивиною,

Чи я тобі був

У твоєму житті,

І чи залишусь

У тобі хоч луною?

За озером сад,

У саду тихі сни,

За озером яблукам

Падати скоро,

А я іще тут,

Хоч і тонше струни,

А я іще пам’яттю теплою

Хворий.

О, віро моя!

Чом тримаєшся ти?

О, думи мої!

Чом ви й досі гризотні?

Над озером осінь,

І місяць іти

Збирається в ніч

По небесній безодні.

Володарі, не смійте йти у тінь

І назавжди у забутті згубитись,

Відчуйте гнів майбутніх поколінь,

Яким вже не судилось народитись.

Почуйте тих, хто не побачить світ,

Нові стежки не прокладе полями,

Хто по собі не лишить заповіт,

Яскравими не вибухне ролями.

Вони могли зробити те, що ми

Боялись уявити навіть в мріях,

Вони могли здолати тлін пітьми

У відчуттях, реальності, подіях.

Ви вбили їх жагою перемог

Потрібних тільки вашому багатству,

Вас не бентежив біль чужих тривог,

Для вас добро – синонім святотатству.

Так не для вас обійми сновидінь,

Ласкаві, заспокійливі та милі,

Володарі, не смійте йти у тінь!

Дивіться вічно, що ви наробили.

08.05.2016

Ми у небі вічнім

Роїлися,

Душі, легше світла

Летючого,

Та одного разу

Спустилися,

В пошуках свого

Неминучого.

Та земля, то зовсім

Не килими,

Нас на неї боляче

Кинуло,

І ціна тепер нам

Один п’ятак,

І назад, на небо,

Немає як.

Ніби ми були

Не ворожими,

Ніби ми були

Чисті в задумах,

Та тепер гріхи

Тільки множимо

На своїх життєвих

Екзаменах.

05.04.2016

Творіння болісних потуг

Та осередок серця спеки,

Ти не судьба моя, ти – друг,

Незамінимий та далекий.

Як джерело дурних напруг,

Хоча у чомусь, мабуть, здібний,

Я не судьба твоя, я – друг,

Знайомий й ніби непотрібний…

19.11.2015

Тобі іти,

Мені іти

В різні сторони.

Як далеко –

Не знає ніхто.

Візьми з собою

Оберег

Із сказаних слів.

І нехай їх у мене

Більше не залишиться,

Я буду спокійний від того,

Що зміг бути

Хоч у чомусь корисний

На цій землі.

01.05.2016