За порог, за двери,

Из клетки – вон!

Выпить утро,

Совсем не хмелея,

Растереть в порошок

Провинившийся сон,

И, в душе с каждым шагом

Светлея,

С каждым шагом смелее

Идти и идти,

Пусть не зная куда

И без смысла,

Но, в итоге, ответы скорее

Найти,

На вопросы, что гроздьями

Виснут.

19.03.2016

Ночь. Завял заката лепесток,

В снах пришедших будущее грезится,

Выпустило небо коготок

Жёлтого, отточенного месяца.

Ветер осерчал и в окна бьёт

Ветками, корявыми, несчётными,

Холодом надраивает лёд

И часы уходят подворотнями.

12.01.2016

Твоє слово – зима,

Таке чисте, прозоре й холодне,

І торкнутись його

Не у кожного вистачить духу,

Скільки в ньому знайти

Недосяжної можна безодні!

Скільки можна згубити,

Не шкодуючи жодного руху.

Моє слово – вогонь,

Невгамовний, палкий, небезпечний,

І минати його –

Зберігати спокійне життя,

Але все ж воно є,

Хай чуже і, нехай, недоречне,

І у ньому знайти

Можна всесвіту добре дитя.

29.12.2015

По крышам ночи стекает тушь,

Лишь окна минуют струи,

И пьют вороны луну из луж,

Старательно свет смакуя.

Квадратики камня – как берега,

От клювов круги – прибоем,

И грезится, что пролетит фрегат

И в ночь унесёт былое.

28.12.2015

Манит далью неба синь,

Да не вхож,

Моё сердце словом вынь

Да положь,

Измочаленный кусочек

Добра,

Что ценнее тысяч тонн

Серебра,

Что свежее, чем рассвет

Поутру,

Сокровенным пусть живёт

На миру.

Пусть забудет про тревоги

И страх,

Подержи его чуть-чуть

На руках.

Подержи и хоть немного

Согрей,

Сердцу хватит до скончания

Дней.

23.11.2015

Не лийте смуток

Вологі очі,

Вас не помітять,

Вас не захочуть.

Й не варто, очі,

Вогнем горіти,

Вам кригу в серці

Не розтопити.

Не стати світлом

У морі ночі,

Тому прошу я –

Вгамуйтесь, очі.

21.11.2015

Дорога. Рынок. Суета.

Шум кофе в автоматах.

И блещет смехом красота

В обшарпанных плакатах.

Комочки человечьих стай

Щебечут громко в давках,

И оставляют урожай

Из денег на прилавках.

16.11.2015

А дерева такі стрункі!

А яке в них яскраве листя!

Утікають в ніщо віки,

Тільки тут все давно на місці.

Ясна осене, нумо, тлій!

Днів привітних примножуй сяйво!

Може, я тут хоч трохи свій?

Може, я тут для часу зайвий?

Думок неупокоєна корида

втика у серце глузду ятаган,

Бо в цьому місті навіть панахида –

маленький різнобарвний балаган.

Тут всім не так. Тут всьому недогода.

Грабель тут не засвоєно урок,

бо мудрість пересічного народу

напевне, найбрехливіша з казок.

Тож, множаться гетьманчики та юди,

втрачають сенс всі клятвені слова,

І в кожній хаті з краю є приблуда

що паном себе вільно почува.

Сьогодні про небо мовчать дерева,

Сьогодні будинки кричать про розлуку,

Не сіють свіжість фонтанні леви,

Не губи а вітер цілує руки.

І десь відлетіло гаряче літо,

І грається вічністю сивий лютий,

І ходить сірість холодним світом

Та вимага кольори забути.

Сьогодні гами згубили ноти,

Сьогодні рай скасували точно,

В думках царюють одні марноти

І марити щастям уже порочно.

І час провалився в сумне анданте,

І погляд здається чомусь лукавим…

Чого я хочу, офіціянте?

Зігрітись просто. Будь ласка, кави.