Гарує день. Стомився. Піт небесний Тече струмками з сірих хмарних скронь, Долає простір настрій безсловесний, Тривоги залишивши осторонь. Злітає голос, тихий й невагомий, Бажаючи натхнення та наснаг, І грає світ спектакль всім знайомий, І, як завжди, збирає свій аншлаг.11.11.2015

Всего лишь шаг – как будто бы пустяк, Но шире расстоянье между нами, И дни уходят молча в полумрак, И время ускоряется с годами. Глаза слезит ошибок прошлых дым, Хотя надежд осталось ещё малость, Но небо улыбается другим, А мне оно уже отулыбалось. Ещё рывок – и вот уже чужак, И о потере вряд ли кто заплачет, Всего лишь шаг – как будто бы пустяк, Но как же много он в итоге значит.11.11.2015

Время. Лица чужие. Знакомы едва, Но чего-то хотят от меня. Всё, что я накопил – это только слова, Бриллианты прошедшего дня. В каждом слове – тепло, в каждой грани – искра, Кто заметит – возьмите бесплатно, И когда постучит неземная пора, Вам помогут они. Вероятно. Я надеюсь на это.11.11.2015

Спинився день. Задумався. Про що? Що стурбувало? Прагне що уваги? Мабуть, судьба, Що тягне у ніщо, І тяга та Життя міцніше Спраги. Міцніш настільки, Що душа моя В судомах, понівечена Конає, Тому з тим днем Спинився разом я, І йти куди? Навіщо? Я не знаю.10.11.2015

Відмови випита отрута І стогне серце хворобливо, Я намагаюсь Вас забути, Та Вас забути неможливо, Як неможливо залишити Зомлілу душу на поталу, І я продовжую бриніти, Себе вбиваючи помалу. І я продовжую любити, Хоч сенсу це давно не має, Тихенько з Вами говорити, Але про це ніхто не знає, Хіба що місяць. Та збагнути Не може – із якого дива Я намагаюсь Вас забути, Бо Вас забути – неможливо.10.11.2015

Какое время в октябре! Мёд с благодатью! Гуляет осень во дворе В горящем платье. Ах, восхитителен наряд Неповторимый, Но листья стаями летят Неотвратимо, И стынут капли в серебре Неосторожно. В такое время в октябре Грустить несложно.09.11.2015

Вкладає ногу день у стремено, Забувши про вчорашній тьмяний смуток, І тчуть дороги сіре полотно Непосидючі човники маршруток. Підставити б прийдешньому лице І сяяти невпинно, але хто зна, Відреагує як? Чи сприйме це Юрба людей, що надто вже серйозна? Все як завжди, і хочеться мені Повторення спалити павутиння, Роздати людям посмішки ясні Й додати трохи райдуги цвітіння.09.11.2015

Сотрутся годы, время пропадёт, Закроется последняя страница. И новый изумительный восход Наследникам пришедшим повторится. Заполонит пожарища трава, Упряма жизнь, с ней спорить смысла нету, И только мои нежные слова Продолжат путь нелёгкий свой по свету.09.11.2015

Котилась тихо осінь під укіс Та колисало втомою природу, І магія обплутувала ліс Гірляндами палаючого глоду. Багряно-жовтий доживав сезон, І з ним ішли хвилини посивілі, На землю опускався тихий сон Про пахощі зими та заметілі.08.11.2015

Она была чужой и неприступною, Далёкою и в прошлом, и в реальности, Она была моей находкой крупною, Единственной в своей оригинальности. Её не грызла заинтересованность, Своих проблем хватало с перехлёстами, И в каждом слове проявляла скованность, И не моей руки ждала под звёздами. А я пытался ей отдать себя…08.11.2015