Вкладає ногу день у стремено

Вкладає ногу день у стремено,

Забувши про вчорашній тьмяний смуток,

І тчуть дороги сіре полотно

Непосидючі човники маршруток.

Підставити б прийдешньому лице

І сяяти невпинно, але хто зна,

Відреагує як? Чи сприйме це

Юрба людей, що надто вже серйозна?

Все як завжди, і хочеться мені

Повторення спалити павутиння,

Роздати людям посмішки ясні

Й додати трохи райдуги цвітіння.

09.11.2015