И двигал жизнь сердечный клапан,
Вверх-вниз, работой упоён,
Кто память только поцарапал,
А кто-то – врезался в неё
Словами, делом, взглядом или
Иной был способ, поверней,
И свысока за тем следили
Уколы звёздные огней.
12.01.2016
Якщо у сонця
Закінчиться сила
Й зорі зітліють
На небі,
Вітер зірве
Та сховає вітрила,
Знай, я чекаю
На тебе.
Якщо життя відсахнеться
Та вдача
Не нагадає
Про себе,
Й дні будуть йти
Так, як їм заманеться,
Знай, я чекаю
На тебе.
Якщо у погляді,
Слові твоєму
Більш не відчують
Потреби,
Й доля для інших
Напише поеми,
Знай, я чекаю
На тебе.
Якщо із Богом
Не вийде розмови
Й кроки потонуть
В халепі,
Та навпаки,
Якщо буде чудово,
Знай, я чекаю
На тебе.
12.01.2016
Здається, що це – професія,
За це, ніби, платять гроші,
Гризуться, як шавки, конфесії,
Гризуться й убогі, й вельможі.
Й не соромно їм лицемірити,
Доводячи свою думку,
Що тільки по-їхньому вірити
Правильно, решта – до пекла струнко.
Який їсти хліб, як пити вино,
Яку обирати дорогу,
Нібито Богові не все одно,
Як вірити треба у Нього.
11.01.2016
Небо у ночи в плену,
Тучи берет нахлобучило,
Рвёт на куски тишину
Весельный выкрик уключины.
Это, свой начав отсчёт,
И, подавляя истерику,
Лодка событий плывёт,
Раз оттолкнувшись от берега.
Тут был оставлен закат,
Брошены были тревожности,
Лодке вернуться назад
Смысла нет до невозможности.
Время теряет длину,
Но до вниманья голодное,
Небо у ночи в плену,
Лодка событий – свободная.
11.01.2016
Январь на зиму – не похож,
Хоть он богатый белым цветом,
Но на дворе буянит дождь
И перечёркивает это.
Пусть равнодушен он к теплу,
И месяц вроде бы и зимний,
Январь стекает по стеклу,
Поддавшись козням мокрым ливня.
И всё равно что завтра ждёт,
Он не приемлет аргументов,
А утром будет гололёд
Считать количество клиентов.
11.01.2016
Мне говорят, что всё решили
За нас – куда поставить ногу,
Куда смотреть, клониться или
Что подобрать себе в дорогу.
Что говорить, как дни сжигать,
Себя оправдывая яро,
Что помнить и чего не знать,
Что спрятать в глубине футляра
Своей души. Да и её
Ведут за нас к последней точке,
Где ждёт поживы вороньё,
Не заикаясь об отсрочке.
А там, в конце, пускать под нож
Святых и грешных – без разбора,
Но я не верю ни на грош
И рвусь вести с богами споры.
10.01.2016
Пробачте дні, що вас змінив на ночі,
Ви – добрі, теплі, сонячні такі,
Та ночі, незрівняні і співочі,
У почуттях відверті та п’янкі.
Є у ночей і те, що вам бракує –
Ледь-ледь відчутний присмак таємниць,
Він серце розтривожене гамує
До перших жвавих сполохів зірниць.
10.01.2016
Виявляється,
Іноді небо схиляється
Перед впертістю,
Що має добру мету.
Втім, це не впертість,
Це – мрія,
Яку тільки Бог
Розуміє,
А людство… А людство
Навіть не вміє
Розгледіти мрію ту.
Виявляється,
І неймовірне збувається,
Хоч і не завжди,
І зовсім не швидко,
Швидше підрахувати
Зорі,
Навіть ті, яких і не видко
У тому небесному
Морі,
Що ховає кометні
Сліди.
Виявляється,
В тебе майбутнє вдивляється,
Нехай і здається,
Що воно не настане
Ніколи.
Та воно точно настане,
Як тільки сонце над обрієм
Встане,
І вже воно є,
Яке є, та твоє,
І ніч на шматки розколе.
10.01.2016
Наворожила осінь зиму
З чужих, нерадісних країв,
І ось вона, вже без упину,
Стискає час коротких днів.
І щось в мішку принесла біле,
Можливо, ніжний пух гагар,
Та той мішок був геть зітлілий
І падав пух з кудрявих хмар.
09.01.2016
Знаешь, сегодня был день,
Наверно, такой, как у вас,
И небо бросало на землю
Свой неистощимый запас
Снега. Он лез во все щели
И даже забился за ворот,
И был он белее мела,
У нас ведь село, не город.
Хотя, может быть, за городом
Ты была, с кем-то близким,
И развешивал снег бороды
Деревьям – живым обелискам.
А тот, близкий, хохоча,
С тобою на санках – вниз,
Потом снежинки с твоего плеча
Сдувал, исполняя каприз.
Впрочем, ты не капризна, вроде,
Или я упустил что-то?
Одета была не по моде – погоде,
Ребёнке январской субботы.
И, видимо, очень тепло было
Тебе, распалённой игрой,
А мне, если честно, морозно, ведь милый
И близкий тот был совершенно не мной.
09.01.2016
