хочу сюда!
 

Лена

39 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 38-45 лет

Заметки с меткой «гумор»

Настав час офігітєльних історій

24-Oct-2018

Настав час офігітєльних історій. :)

Світлана нагадала мені сьогодні про стародавній акордеон. Їй 18 років. Як і історії.
Для тих, хто поділяє моє своєрідне почуття гумору... Хоча, треба казати, "почуття гумору автора". Чи авторів. Ніхто вже не дізнається, мабуть.
Усьо! Харе ляси точити. Кому треба, вже на гачку. Насолоджуйтесь.
П.с. усі цопірайти присутні.


АЕК. Про зверей

Медведь был безобразным, косолапым и грязным животным. Однако добрее его не было никого во всем лесу. Hо звери замечали только его внешность, на что Медведь жутко обижался, ловил их и жестоко избивал ногами. Поэтому звери его не любили. Хотя он был очень добрым. И веселым. Он любил задорные шутки. За эти шутки звери его скоро жутко возненавидели и били. Да, трудно быть на свете добрым и веселым.

Волк был тоже безобразным и грязным. И еще он был очень злым и жестоким. Hо звери не испытывали к нему ненависти и не били. Потому, что Волк умер еще в раннем детстве. Потому, что Медведь родился раньше Волка. Да, хорошо, когда Добро побеждает Зло.

Заяц тоже был злым и жестоким. И грязным. И еще он был трусливым. Гадостей Заяц никому никогда не делал. Потому, что боялся. Hо его все равно сильно били. Потому, что Зло всегда должно быть наказано.

И Дятел тоже был злым и жестоким. Он не бил зверей, потому, что у него не было рук. Поэтому, он вымещал свою злость на деревьях. Его не били. Потому, что не могли дотянуться. Однажды его придавило насмерть упавшее дерево. Поговаривали, что оно отомстило. После этого звери целый месяц боялись мочиться на деревья. Они мочились на Зайца. Заяц простудился и умер. Всем было ясно, что во всем был виноват Дятел. Hо его не тронули. Поскольку не смогли выковырять из-под упавшего дерева. Да, Зло иногда остается безнаказанным.

Крот был маленьким и слепым. Он не был злым. Он просто хорошо делал свое дело. Это он подъел дерево, которое упало на дятла. Об этом никто не узнал, и поэтому его не избили. Его вообще били редко. Чаще пугали. Hо его было очень трудно испугать, потому что он был слепой и не видел, что его пугают. Когда не удавалось испугать Крота, звери очень огорчались. И били Медведя. Потому, что им было очень обидно. Однажды Медведь тоже захотел испугать Крота. Hо Крот не испугался. Потому, что Медведь его убил. Hечаянно. Просто Медведь был очень неуклюжим. И звери его очень сильно избили. Даже, несмотря на то, что Медведь сказал, что пошутил. Плохо, когда твои шутки никто не понимает.

Лиса была очень хитрой. Она могла запросто обхитрить кого угодно. Когда ей это удавалось, то ее не били. Hо иногда ей не везло. И ее били. Били всем лесом. И она уже не могла кого-нибудь обхитрить. Потому, что очень трудно кого-нибудь обхитрить, когда тебя бьют. Однажды ее избили до смерти. Да, жилда всегда на правду выйдет.

Кабан был большой, сильный и страшный. Его все очень боялись. И поэтому его били только всем лесом. Или просто кидали в него камнями. Кабан этого очень не любил. И однажды ночью он спрятал все камни в лесу. За это его очень сильно избили. Больше Кабан никогда не прятал камни. Воистину говорят - время собирать камни и время их не трогать никогда.

Козел не был ни злым, ни добрым. Он был просто Козел. Он часто козлил. И его боялись бить. И он своим козловством всех достал. И тогда его избили до смерти. Потому, что иначе он бы умер от старости. Когда-нибудь. Когда Козел умер, Медведь сильно плакал. Потому, что он в тайне любил Козла. Да, любовь зла, полюбишь и Козла.

Ежик был маленький и колючий. Он кололся. Он не был злым, он кололся по своей природе. Из-за этого его били только в живот. Ежик этого не любил и стал бриться наголо. И тогда его стали бить как всех. Да, очень трудно быть не таким как все.

Скунс был почти таким, как Заяц. Hо только очень вонючим. Он плохо пахнул. Его били только в полиэтиленовом пакете. Тогда запах был не такой сильный. Однажды у Скунса был день рождения. Он пригласил всех зверей, потому, что был жадным и любил подарки. И звери подарили ему новый полиэтиленовый пакет. И сильно избили до потери сознания. И Скунс задохнулся в пакете. Так его и похоронили. В пакете. В Очень Дальнем Лесу. Потому, что мертвый Скунс вонял еще сильнее. Потом пришли жители Очень Дальнего Леса и всех сильно избили. Им не понравился запах мертвого Скунса. Да, с соседями надо жить в мире.

Хомяк был тоже очень жадным. И богатым. Если бы он делился своим богатством, его бы били не так сильно. Hо он был очень жадным. За это его били сильно. И ему все равно приходилось делиться. И он горько плакал. Да, богатые тоже плачут.

Лев был царь зверей. Он правил лесом. Царей бить не положено. Это закон. Hо звери давно забили на закон. Звери били и льва. Hи за что. Потому, что так уж здесь повелось.

Мораль: А зори здесь тихие...

© АЕК Пт, 10.11.2000 - 17:46




Ну як ви, бродяги?

"Ну як ви, бродяги? Той во..."

"До-о-обрий де-е-ень!
Чо ти псіхуєш?!"

"А н-най його!"

"Володька, не позор мене!"

Про дієту і ще дещо.


Офісний працівник Ігор Престолів (як видно з його ім`я та прізвища, він дуже любив працювати та культурний відпочинок після роботи), як завжди, увечері зайшов в АТБ. Він постійно сюди заходив, щовечора, після роботи, і це траплялось так часто, щоб він давно знав кількох касирок і пару штук охоронців. Он Васьок з передмістя біля котячого корму тусує, рацією грається, позіхає, хоча з однієї каси уже другу хвилину кричать "Ануляаация!...". Ігор Престолів прошмигнув повз Васька і котячого корму і ноги звично принесли його до цілої батареї сосисок, а рука, так само звично, потягнулась до пачки з такою милою назвою "Молодіжні"... Але Ігор Престолів враз схаменувся і повернув руку у вихідне положення в кишеню куртки з якимось сміттям і зіжмаканими чеками. Ні, годі. Більше ніяких сосисок "Молодіжні". Як і з шоколадками, чіпсами, "Мівіною" (о ні), ковбасами і навіть пельменями марки "Бічовський вибір" (дуже дешеві пельмені, хоч кожен день бери). Навіть з бананами баста, хоча їх он тільки підвезли, при чому гарні і жовті, не м'яті і не почорнілі, лежать купою, так і манять...
Ігор зітхнув і попрямував до молочки. Ніхто не говорив, що буде просто, дієта - штука складна. Ігор давно хотів зробити собі сексі-фігуру, бо треба ж якось позбавлятись зайвої ваги та незайманості у майже-тридцять, для цього треба не мізки, вміння слухати чи впевненість, а, звичайно, статуру, як у молодого Сталоне чи одного з тих блогерів-культуристів, котрі жмуть 200 і носять тонкі маєчки, так, фігура головне. Ну от, Ігор з рішучим поглядом, спрямованим у світле дієтичне майбутнє, підкотив до полиці з молочними продуктами і потягнувся до кефіру, як тут його з рукав куртки хтось смикнув. Ігор незадоволено повернувся і побачив перед собою невисокого, але кремезного чоловічка (схоже, він колись спортом займався, бокс чи боротьба), років 50-ти, у куртці з цупкого матеріалу (дивний одяг, ніби взятий з костюмерної фільму про енкавеесників). Чоловічок був лисуватий і мав прищурені водянисті очі. Ігор зазирнув у ті очі, і якби цікавився чимось іншим, окрім серіалів і порнухи, то відразу б упізнав чоловічка, але цього не сталось, і Ігор здвигнув плечима і спробував повернутись до вибору дієтичного харчу, але чоловічок вчепився ще сильніше.
"Не трожь!", - кинув чоловічок коротко. Ігор Престолів отетерів. Ну і нахаба! Зараз би вмазати йому, але Ігор уважав, що можна ще чекати. Коротше, Ігор ссав, а чоловічок не відпускав.
"Полож на место!", - знову скомандував чоловічок. Тут навіть у Ігоря терпець увірвався. Він набрав повітря в груди, щоб ввічливо порадити нахабі відїбатись, але чоловічок, ніби прочитавши його думки, підійшов ближче, і Ігор відчув, як йому у праве бедро впивається якийсь продовгуватий предмет. На щастя, тепло від нього не йшло, навпаки він був холодним. У Ігоря похололо всередині. Це було схоже на пістолет. Незнайомець стояв впритул, тримаючи руку в кишені, у якій, очевидно, і ховалась зброя. Ігор закляк і почав піднімати руки, бо більше нічого не зміг придумати в такій ситуації, чоловічок кліпнув очима і зробив невеликий крок назад, руку з кишені не вийняв. Ігор знову глянув у вічі чоловічка, але вони, як і раніше, не випромінювали жодних емоцій, такі само прищурені і водянисті.
І раптом Ігор зрозумів, хто перед ним стоїть. І від цієї здогадки похололо ще більше. Той чоловічок - то був Путін. Сумнівів не було. Випливли з пам'яті краєм ока вихоплені фото до інформаційних матеріалів. Ці очі і лису башку складно з кимось переплутати. Та і хто ще буде одягати шмотки а ля я командир розстрільного загону? Ігор Престолів на мить пожалкував, що весь вільний час, та і на роботі, звісно, захоплювався серіалами, інакше давно б упізнав нахабу і спробував накивати п'ятами, чи бодай покликати на допомогу, хоча в АТБ всім на тебе пофіг, якщо ти не товар з копієчною знижкою.
Кілька секунд Ігор і Путін стояли біля полиці з молочкою, а люди оминали їх, немов вони були рокли (візки) з товаром. Нарешті Путін кивнув головою, показуючи, що треба йти за ним, і попрямував вперед, а Ігор почимчикував за ним, кидаючи погляди на відтопирену кишеню з пістолетом. 
Вони підійшли до полиць з сосисками, де Ігор був хвилин п'ять тому. Путін став і знову кивнув головою. Цього разу Ігор не зрозумів. "Сасіски бері!", - тихо, але злісно прошипів Путін, для пришвидшення реакції Ігоря повів пістолем у кишені. Ігор зітхнув і взяв сосиски. Путін цмакнув і знову кивнув головою.
Процедура повторилась біля холодильників з пельменями. Потім біля шоколадок. Путін ставав поряд і наказував купувати шкідливий і калорійний харч. Ігор намагався відмовлятись, але його погляд падав на кишеню зі зброєю, і довелось купувати. Вони ходили супермаркетом добрих двадцять хвилин, доки Ігор не нагріб повен кошик. Відстоявши довжелезну чергу, переклавши їжу в два пакети, Ігор попрямував до виходу і помітив, що його переслідувач зник. Не було його на вулиці. Ігор плюнув і глянув на пакети з їжею: ну не викидати це?
На наступний день Ігор на роботі замість роботи зайшов на Фейсбук. Його мучила совість через те, що він дав собі обіцянку не їсти калорійну їжу, і щоб бодай якось виправдатись, вирішив написати пост про вчорашні події. Він давно чув, що ФБ - об'єктивна, патріотична мережа, де сидять люди, які читають не лише заголовки новин, а і самі новини, думають, а потім пишуть, і не влаштовують взагалі срачів. Тому Ігор написав пост про все: і як він, маючи залізобетонну силу волі, вирішив схуднути і не їсти сосиски, але цей Путін все зіпсував. Ні, він би йому вмазав, якби на пістолет у кишені. Звісно, то пістолет, а не шматок дроту. Ігор все чесно і правдиво написав про ті вчорашні реалістичні події.
На дивно, пост знайшов відгук у користувачів. Вони ставили сумні смайлики, кидали гіфки і писали коменти. Про те, що Путін псує життя простим українським громадянам, погодились абсолютно всі. Написали, що він хуйло і поц, радили розідрати його на шматки, це він у всьому винен. У історію про те, що Путін заважає дотримувати дієти, також всі повірили, тим більше, що в коментах з`явився юзер, котрий розповів також реальний випадок із життя, коли він, юзер, ішов з мороженкою по вулиці, а тут з кущів вискочив Порошенко і, наставивши на юзера гранатомет, змусив викинути обгортку від мороженки прямо на газон, а потім, знову під прицілом зброї, змусив плювати на східцях метро. Комент набрав багато лайків, бо східці дійсно запльовані, отже, Порошенко часто таким промишляє. Ігор Престолів трохи заспокоївся і подумав, що було б непогано почати бігати з понеділка, але тут же відчув страх - хто його зна, кого можна зустріти вранці на вулиці. Дуже багато людей у цьому світі хочуть, щоб Ігор Престолів жив погано, це знайомі, малознайомі і навіть перехожі на вулицях - о боже, та їм всім абсолютно не насрать!

Приписи лікарки виконує


Повернувсь Іван додому 

Відпрацювавши зміну. 

І відразу запитав 

Дружиноньку Ніну: 

-Що сьогодні, ти скажи, 

Кохана, робила?, 

Геть нічого на вечерю, 

Бачу, не зварила. 

Знов про моду ти напевне 

Журнали читала, 

У квартирі стільки бруду, 

А ти не прибрала. 

Від дивана відірвати 

Боїшся сідницю, 

Вже не влазиш, подивися, 

Ні в яку спідницю. 

А у відповідь йому 

Жінка заявляє: 

-Бачу, Йване, що у тебе 

Совісті немає, 

Адже лікарка мені, 

Сам чув, що сказала, 

Щоб важкого, чоловіче, 

Я не піднімала!!!