...утро починається з того, що якась дура тхне потом і дешевими духами. І поки доїдеш до роботи вже нічого не хочеш. Нічого...

...у нас є "розпорядження згори" стосовно пенсіонерів, дітей, ветеранів і т.д. Ну, усе кидай і развлєкай пенсіонєрів, і т.д. Ну, і шо, що це наша робота. Ми музєй, а не палац "Україна"!

...накрили. Тетяна Василівна (прибиральниця наша) допомогла, а дівчата наші... Ну, нічого! Нічого! Чесно! Нічого не принесли! Вобше. Я їй кажу: "Бо вони вдома не готують!" А жерти люблять! І все пожерли...

...скільки разів казала собі, що не читатиму ФБ. От якшо людина пише, значитить ми маємо її читати й коментувати, правда ж? Я теж хочу порадити їй.....відпочити. У неї явно емоційне вигорання. Так само і... Якшо є концерт, то ми маємо право прийти і поводитися там так, як вважаємо за потрібне.....за свої гроші, "перепрошую". Я не права? Це ж як треба не любити людей! Яке дивне ставлення! Хіба наші люди не культурні?! У нас багатонаціональний народ і всі етноси... Я теж українка! Яка різниця, хто я?! Це расизм якийсь. Я знаю навіть більше про культуру Вкраїни, ніж етнічні українці! Ось так! Знай наших! Щось пити хочеться. І навіщо я зайшла на ФБ.

...учора дивилася тєлік... Чи в тєлік.  Нє, ну плєнума ЦК КПРС там не було, хоча... Нафталін... Нафталін, нафталін. І всі голі... Ну, Зеленський, звісно, в гольфі, чи футболці. Шо ше... 

...як харашо, шо немає каналів з тими дурнуватими сєріалами. Це ж просто благодать. Які дурні кіна ми дивилися до війни. Як ми могли! Стидоба! Піду розкажу Тамарці про це. Нічо, хай терпить. Їй палєзно. Трохи випущу пару. Хай готує нову виставку інформативно, а не так-сяк. Блін, як пити хочеться...

 

 

...приїхала від дочки (вона зараз у Бремені), а тут такоє... ПК зламали, тряпок понавішували на експонати у виставковій залі. Просто кошмар. Але! Приходьте. У нас нова виставка художників і вапше красота. 

   А взагалі....я так вам скажу.....не можна робоче місце і на хвилину залишати. Мало лі. Тут стоко шустрих ходіт. Тьху, які люди заре. Біда!

  

— Ізя, два помножити на два - скільки?
— Вісім
— Скільки?!
— Шість
— Подумайте
— Чотири!
— Чому ж ви одразу не сказали?
— Мама наказала говорити завжди більше, щоб було куди поступатися