хочу сюди!
 

Катерина

42 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 43-49 років

Замітки з міткою «думки»

....початок дня....

..... на вулиці було приємо, торохи прохолодно, сиро, але так прекрасно в порівнняні з душною кватрирою. Звісно майже все вигладало сірим, безрадісним, але легкй догик, що крапав з неба, якось підіймав настрій, вселяв надію, можливо навіть поєднував з природою. На газонах починала зеленіти трава - молода, зелена, весняна. Поряд пройшла дівчина - одягнена в усе борне і з червоними пасмами волосся, вона була заспана, але така прекрасна.....
Мені захотілося зупинитися - підставити лице краплинам дощу  і стояти так довго як тільки зможу... Та нажаль ці думки прийшли до мене вже біля метро - поїздка на роботу, і реальність знову зайняла своє місце....
Але ж як прекрасно починається день....

Ви знаєте що таке самотність?


       Це коли є телефон, а дзвонить будильник. Заповнив свій день подіями, все зробив, викреслив, втомився, впав і знову дзвонить будильник. Обличчя змінюють потилиці, навіть звук будильника, здається, чуєш частіше. Кудиб ти нейшов з ким би неспілкувався - ти один. Це життя промовляє: "не метушись! познайомся з собою, зрозумій чого прагне твоя душа, чому сумує серце. Зустрінся сам з собою. Адже коли-небудь, справді залишишсясам на сам з собою і вже незлукавиш". Люблю повторювати афоризм: " Випробування, які нас не вбивають, роблять нас сильнішими. Ти хотів бути сильнішим, мудрим і впевненим. Зараз можеш звернути гори і навіть з чортом домовитись. Ти навіть піклуєшся про всіх. Але як слон боїться мишки, так, можливо, і ти боїшся довіритись людям. І ти питаєш, що таке самотність? Нехай тебе пробували обманути. Це неповинно впливати на твою довіру взагалі. Сприймай це як тренування. А зрадники рано чи пізно зрозуміють, що зрадили в першу чергу себе. Зло пожирає зло! Озернись довкола - поруч з тобою безліч прекрасних людей. Дай їм проявити себе, дозволь любити себе... Одним словом довірся і станеш у 100 разів сильнішим і вільнішим!

 Будьте щасливими!

"Я"

ніч прийшла, студент все вчиться!!!!

тиша....давить...спокоєм..незахищеностю....просто сидиші вслухаєшся... , легенька музика розбавляє в"язку, пресуючу тишу, щоб просто не заскути, а якщо і приємно важкенька, то дивись і не гепнешся носом в констпектос......і  хто сказав, що вчення ще світло?????!!! ні!! бити йому по пиці збіркою радянтських енциклопедій, змотаних до кучі липкою стрічкою..

...вчення це темрява...тамрява ночі за вінком...угуста, тягуча темрява

.вчення це ніч...глубока ніч над містом....зимова ніч...

вчення це світло електро лампочки, що мерехтить від перепаду напруги, і чому саме ввечорі помічаєш їх...так і заколихують...

вчення...вчення це бажання бухнутися носом в подушки..такі ніжненькі..такі пухнаті..такі рідненькі....

вчення це холод..коли ввечорі тіло переходить по звичці в режим сну...а сна то немає...і знижує темературу та декілька десятих..а не тут то було...студент не спить..і починає цокати зубачи від холоду..проти рефлексів не попреш...

вчення це перенапружені очі..коли так сильно сильно зажмуришся а потім відкриєш очі...то стає так приємненько)))

 


24%, 4 голоси

12%, 2 голоси

12%, 2 голоси

24%, 4 голоси

6%, 1 голос

24%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

......жити....не жити....

швидше прокидайся, неможливо дрімати, тут так холодно, тут не має ні краплинки щастя, радощів, тут непрємно, сомотньо, холодно. хлодно холодно, я так хочу жити, випити ще раз гарячого шоколаду. пробачити ворогам, порадуватися за друзів, підставити обличчя під палящі промені сонця, що не гріють, прослухати радіо виставу по суботам, провести години у мовчані за мальбертом, скомкати тисячі клаптиків паперу, доки напишеться провильний рядок вірша, почути мелодію мобільного, ми так довго її  підбирали, пам"ятаеш, щоб динамічно починалася, і всі підскакували, коли її почують, злитися поцілунком, що дурманить голову, валятися ввечорі на ліжку, після тренуваннь, коли все тіло ломиться від приємного болю, грюкнути вдерима, коти досадно за слова, почувши веселі мотиви кинутися у танок, сміятися сміятися сміятися, зваблювати. кохати,кохатися, вередувати, допомагати, діставати всіх, коли хворієш, і де відходити, коли хтось хворіє, годувати кошенят в підїзді, оплакувати іх, коли дурні біжать під машину, картати себе, хвалити інших, включати на повну гучність музику, очікувати листа, бачити красу, не бачити буденності.... жити жити жити....жити......жити....не жити...

кричало воно...та хто почув..хто побачив...кому важливо....

Думки пізньої ночі

Ось уже майже новий день і всілякі думки лізуть в голову. Як хороші, так і не дуже.
Останнім
часом думається про час (вибачте, за тавтологію). Цікаво, коли до нас
приходить розуміння, що це таке, "час"? В ранньому дитинстві Ти
насолоджуєшся дотиками, емоціями, Тобі не відомі такі поняття як
грубість, нещирість, брехня, зрада ... Все, що Ти відчуваєш, це емоції.
Тому й саме життя здається послідовністю нескінчених емоцій :
позитивних і негативних. Ти йдеш в школу, бо так треба, любиш батьків й
завжди радієш їхній присутності, й ніколи не замислюєшся над плином
часу. Перший клас, третій, шостий ... Кілька табелів й грамот у
шухляді. Потім Ти просто усвідомлюєш,
що рано чи пізно, але Ти помреш і це все закінчиться. Але істинний
зміст цього доходить не скоро. Життя тепер як послідовність речей, які
хочеться й не хочеться виконувати, як набір друзів і інших не хороших
людей. І батьки ... які з кожним днем втрачають авторитет у Твоїх очах.
Але життя приносить задоволення. Повна визначеність і сукупність правил
: батьків поважати, батьківщину любити, їсти все, що дають, робити
домашнє завдання й не говорити матюків. А час іде. Десь майоріє
закінчення школи, мимо пропливає перше невзаємне кохання, з'являється
думка, що правила можна порушувати. Й Ти пробуєш заборонений плід : з
Твоїх вуст злітають злі фрази, про наслідки яких Ти навіть не
задумовувся, батьки здаються для Тебе нічим не кращими за інших
знайомих людей, сигарети, алкоголь, дівчата. Й тут Ти говориш собі - я
не хочу втратити себе справжнього. В цей момент Ти чітко віриш в те, що
Ти знаєш ким Ти є й до чого прагнеш. Університет. Нові люди, нове
ставлення, нові правила, все та ж визначеність у вибраному шляху.
Перший раз в голову в'їдається думка - а може я щось роблю не
правильно? З допомоою алкоголю та друзів її так легко позбутися. Часу
вистачає на все й життя перетворюється на процес маневрування між
дозволеним й не дуже. Головне здати сесію, чи ти так? Депресія, вірші,
важка музика з іншого боку, пари, веселі друзі, класна компанія, драм,
алкоголь з іншого. Навіщо задумовуваватися над чимось серйозним? І тут
щось міняється ... Хтось знаходить роботу, хтось кохання, у когось
навіть вже весілля й діточки. А ТИ? Що в цей час робиш Ти? Хіба Ти
розумієш, що кожна втрачена хвилина - це реально втрачена хвилина? Що з
кожним моментом Ти відстаєш від когось, хто в цей час щось робить, щось
творить, щось відчуває? Ні, він ще впевнений, що не втратив того
справжнього і все буде в порядку. Хоча рамок й точної послідовності
правильних дій ніхто не знає й точно ніхто не підкаже. Перша робота.
Перші мізерні гроші. Перший вітерок в бумажний будинок під назвою "моє
розуміння життя й куди я рухаюсь". Перше велике взаємне кохання, яке
так легко знищити. Розуміння, що ці всі речі цікаві Тобі і тільки Тобі.
І батькам, і родичам, і як не прикро це говорити, але й найближчим
друзям, на всі Твої думки не те, що начхати, а їм просто нейтрально. Це
ж не їхнє життя. І правильно. Й тут ти згадуєш про втрачений час, й
намагаєшся щось змінити. Нова робота, нові обставини, нові можливості.
Батьки вже просто як сусіди. Гроші, які змінюють людей. Заздрість,
підтримка, повага, зневага, розуміння. Відсів Твого оточення, природній
відсів. Всього вже так багато, а Тебе так мало. Й час. Час, який вже
реально просто не спинити. Це не пауза у ВінАмпі, а реальні секунди,
які втікають. Питання ж "куди?" правда буде риторичним? І кожного
ранку, прокидаючись вранці, задаєш питання "навіщо?", а потім
знайдуться 1000 речей, які змусять Тебе забути про те, що Ти живеш й
перетворитися на машину, яка наче вірить, що несе якийсь сенс в це
життя. А чи є сенс? І не врятують ні гроші, ні дівчата, ні друзі, ні
віртуальний світ. Від власного Я вже не втекти. А той справжній Ти вже
згубився з плином часу. Назавжди. Велком ту ріал ворд ...

Погляд крізь сенс (важкий віршик)

погляд крізь сенс
життя повертає
обрію край
цвинтарем колихає
бачити поруч
думки заважають
пісні чи плач?
цього я не знаю ...

 

27.06.07

Сторінки:
1
37
38
39
40
41
42
43
44
попередня
наступна