хочу сюди!
 

Анастасия

41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років

Замітки з міткою «master-стихи»

Солнцем будь лишь моим.

 Дорогая, спасибо, что вместе со мною...
Ты идешь по пути... пусть тебя... и не стою.
Как нежны твои руки. Изящные пальцы...
Меня ... помню, ласкали. А сердце, как мячик...
При твоём появлении прыгает резво.
Хочешь? Буду твоим я... последним... и первым.
Стану лишь для тебя... океаном... и небом.
Мощной стенкою ... стягом, что гордо так реет.
Ветром... дождиком ... снегом... капелью...
Солнцем будь лишь моим. Стань звездою моею!

как женщину понять?!

Скажите мне, как женщину понять?!
-То почему молчишь?!
То рот мне затыкать...
Скорее хочешь... милая моя?!
Ну как познать?! Как раскусить тебя?!
Как подарить Любви тебе глоток...
Чтоб после... не смогла
С другим ты быть?! Знаток...
Мне видно нужен вновь.
Чтоб научил, как приручить зазнобу.

Цілунки твої, як магніт...

 

Гарного ранку й чудового дня. Я в океані цілунків... Твоя Пристрасть шалена... мені до душі. Бачиш, я весь твій... не дуже спіши. Помах чудових зворушливих вій - Скарб ...  найцінніший  у світі сувій. Губи даруєш свої, їх я п'ю... Як із кринички... водичку святу. Кожен твій погляд, і посмішки мить... В грудях і серце моє веселить. Отже цілунки твої, як магніт... Більше чим п'ю, тим сильніше манить.

..

Открой окно! Влечу... как вихрь.

Открой окно! Влечу... как вихрь.
И, облачённый... в ветра тогу,
К твоим губам припав... в тот миг,
Я промурлыкаю историю.
О том, как долго тебя ждал,
Искал средь гор, стремясь чрез скалы...
Преодолел весь океан -
Его просторы так бескрайни.
Твой Свет меня к себе манил,
В тайге... и каменной пустыне.
Тибет, Алтай... Евфрат и Нил...
Меня свободно пропустили.
Лишь попросили передать
Для Света милого... привет свой.
И эксклюзивный календарь...
От гор и речек... соответственно.

І зігрівались від обіймів душі...

"Я пропадаю без обійм твоЇх,
без щирих слів, що щастям серце повнять,
без вуст п’янких, що медом мене поять,
моя душа холодна, ніби сніг.

Порожній звук - відлучені серця,
життя повз нас біжить, як пізній потяг,
і в нім осінніх днів останній потяг,
який ми не збагнули до кінця..."                                          
Angel W

Я думав, ти мене давно забула...
Все серце оповилося журбою.
І сум туманом хижим в душу прокрадався.
Та голос, мов почув твій, оговтавсь… схаменувся.
Кричала то душа твоя... безгучно розідравши простір.
Кричала із останніх сил, благала лиш зігріти.
І кригу розтопити, що на душі створилась.
Та враз... у мене, буцім, з’явились руки-крила...
І сила вітру понесла мене до тебе.
Далеку відстань подолав миттєво.
У той же час зміг знову обійняти,
Такую рідну ... та зеленооку,
Що ніжно-ніжно на мене дивилась.
Але була вуаллю, мов закрита.
Вуаль сумну, мов павутину темну…
Я довго розривав думками.
І цілував вуста твої та очі,
Такі ласкаві руки пестив довго....
І зігрівались від обіймів душі...
Серця від поцілунків... запалали.

Не зная душу как сберечь

"Не уставайте говорить:" Люблю!"
Не только в праздник или после ссоры...
Простое слово, но слетая с губ,
Оно растопит ледяные горы...

Любовь дарите, позабыв про бред,

Что чувство это может стать рутиной!
И вы, "Люблю!", услышите в ответ
Не только в День святого Валентина"
...
Оксана Нездийминога

Я вслух его, увы, не говорю.
Прошли те времена... и разучился.
Но случай, вдруг, предстанет... повторю
Его я сотни раз... простите, с мысли...
Сбился. А ... вот! Любовь, конечно, - Свет!
Когда ты любишь, излучаешь столько...
Добра и Нежности... в ответ
Порой, звучит такое, что лишь горечь...
И боль ты ощущаешь... в сердце.
И ходишь ни живой ... ни мертвый...
Не зная душу как сберечь... на свете.         Master

...що ти поруч... ти лиш.

"Перепишу свою історію любові,
Перемалюю ілюстрації до неї,
Та так, щоб в кожному написаному слові
Не було смутку і розлуки апогею.

Перегорну сторінки із розчаруванням,

Переспіваю саундтрек ще раз вітрами,
Щоби сльозами не дощило в ній світання
І розпач протягом не шастав щоб ночами.

Передивлюсь усі бажання і розмови,

Візьму з них ноти, що давно у мріях снились
Й перепишу свою історію любові,
Щоб в ній був ти,- не він, не хтось, а ти лиш..." 
    Oliviya
 
Свою Історію і пристрасті... й кохання…
І я хотів би змалювати знову.
Щоби були... цілунки та зітхання...
Тремтіння голосу... у тій новій Любові.
Щоб ти така тендітна... та розважна...
Мене зустріла з посміхом привітним,
Про все забувши... довго цілувала...
Від ранку... до вечері... без обіду.
Щоб ми з тобою під дощем стояли,
І змокли до останньої до нитки.
А потім довго... довго роздивлялись...
Як в’ється та цвіте... барвінок.
Як жайворонок пісню нам дарує...
Та цвіркуни підспівують у травах.
Я хочу, щоб нарешті збулось...
Все те, про що ми мріяли. Так гарно...
Зустріти знов тебе. І знову разом мріять...
І знов радіти посмішці звабливій.
І цілувати очі, губи.. вії.
І відчувати, що ти поруч... ти лиш.                          Master

И капельку Любви!

Тебе так рад... Твоё дыханье
Я услыхал за сотню миль.
Улыбки ... и твои лобзанья...
Таких никто мне не дарил.
А трепет рук... Спины дрожанье...
Хочу я вновь и вновь... вкушать.
Быть может, всё же на свиданьи...
Удастся мне тебя украсть.
Пускай не всю... А только сердце...
И душу, что легка, как дым.
И капельку Любви!
Поверь мне...
Твой  Жар... как он  необходим.

Души твоей прекрасной... клавиш.

Опять, пришла...  Но вновь ни слова...
А так нужны твои слова...
Улыбки... Из-за них готовы...
Мы океаны покорять...
Природы нарушать законы.
Жаль, твою нежность ощутить...
Мне случай , вряд ли, ты представишь.
Позволь мелодией побыть...
Что иногда ты извлекаешь...
Из струн своей души... иль клавиш.
Мелодией мой любви...
Пусть тайной.
Души твоей прекрасной... клавиш.

Теперь могу и свой талант... померить

"Не Станиславский я, увы,
 Но Вам скажу: конечно, верю!
Так описать лишь только Вы
Умеете души потерю..."
Юлия Фастовец (ФЮМ)

Т
вой голосок... сквозь снег и мглу...
Ко мне донесся издалёка.
Я вновь воспрял... теперь могу
И свой талант... померить с Блоком.
Так не писал и Поль Верлен.
И Франсуа Вийон с Бодлером...
Их след остался на земле...
И след тот... не подвластен тлену.
До них, конечно, не дорос...
Но я торю свой Путь, средь терний...
Пусть нет на нём... ни звёзд... ни роз.
Зато не всякий и Валерий...
Экспромт подруге сочинит,
Чтобы была жива-здорова.
Румянец не сошёл с ланит...
И мы увиделись с ней ... снова.