хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «щоденник»

Літаючий мопед

Вперше почув літаючий мопед. Хоча можливо, що міг почути і раніше, але цієї ночі звук був чутний навіть у навушниках. Спочатку десь далеко. А потім наче хтось їде на мопеді по дорозі. Через деякий час почув вибухи. Мабуть знов приземлили над містом, бо в новинах розказують про наш район.

Звиздець

Початок тижня ну такий... Мамі було погано, ледве збили тиск. Батьки роблять так, щоб мене більше рознервувати (є бзіки). На роботі завалили завданнями. Нічого знімати для блогу. Плюс — спека, яка теж нервує.Тому вирішив вжити алкоголь. Вибрав сидр. Шо сказати...  2 роки не пив спиртне. Згадав докарантинне життя.

На смак. Сидр, як сидр. П'янить. Ефекту вистачає надовго. Але у спеку краще не пити, бо розболілась голова.

А щоб було веселіше зламались окуляри. Так що не зможу працювати.

UPD: Надодачу вночі викнулась електрика. В половині міста не було світла.

UPD: З замовленням окулярів вдалося домовитись.

UPD UPD: Замовили слабші окуляри (важко буде в них). А старі ХЗ коли поремонтують.

Було гучно!

Цієї ночі було гучно. Аж скло здригалось. Причому бабахкало багато раз. Давно так не було.
Ну а новина про прорив дамби просто ошелешила. Цікаво, як відреагує світова спільнота?

Прогулявся!

Давно не ходив так далеко, а оце прогулявся. Точніше, сходив, бо "прогулявся" — це з розважальною метою, а я ходив по справам. Тому було хвилююче. Та й сам "вихід в люди" після затвірництва, свого роду, стрес. На вулиці гарно. Навіть деякі квіти ще доцвітають. Хіба шо дуже вітряно і прохолодно після злив, які були напередодні. Людей повно. І чоловіків теж, хоча, в основному, або діти і молодь, або пенсіонери.

Звичайно, були спокуси дістати смартфон і пофоткати, але якось втримався.

Що ще сказати... Після "походу" теж були приводи понервуватись, тому що не люблю копирсатись у налаштуваннях, але автономність того вимагає. Щось дуже тупив (мабуть старію).

Без підвищення / Мама на прогулянці / Зміни в місті

На роботі не захотіли підвищувати оплату, хоча електроенергія здорожчала майже вдвічі. Мабуть, справи в офісі йдуть не дуже гарно. Бо і платять пізніше, ніж зазвичай. Напевно, попит знижується. Це погано, оскільки трапляються завдання, які вимагають багато часу. Та й не додає натхнення. Й так останнім часом нічого не хотілось, а тепер і поготів.

----
Мама давно не виходила на вулицю. Правда, пів року тому був вихід на двір. І ось нещодавно несподівано прогулялась. В принципі, нічого незвичного, але з минулого року це як незвична подія. Й то, дається з великим трудом, тому що з віком здоров'я не додається, а навпаки.

----
Читав про зміни в місті.Біля залізничної станції замість МАФу поставили капітальний кіоск. Причому так, що ширина тротуару набагато зменшилась. В Фейсбуці піднімали галас, але було схоже на договорняк, коли начебто противники, а фактично нічого не змінюють. Зрозуміло, що попри обурення громадськості новий кіоск, побудований з порушенням правил, не будуть.

Ще одна новина теж пов'язана з хаотичною забудовою. Дитячий майданчик з бюветом перебудують під кіоски. Майданчик для дітей залишать, але потіснять, а ось бювету не буде. Роблять з нашого міста базар-вокзал:(

Як не планові, то аварійні відключення електрики

Як "планові" ремонти, так аварійні відключення. Щотижня перебої з електропостачанням. Сьогодні ввечері знову пропав струм. Причому під час роботи за комп'ютером (що чудово). Потім дали світло. Але через півгодини воно знову зникло. У мене просто нема слів. А ще ж обіцяють повернення стабізізуючих відключень! Браво, ДТЕК! Браво! Відправив скаргу, але відповіді не читаю, бо вони спроможні лише на формальну відписку. Вияснив, що проблема не в багатостраждальній місцевій підстанції, а на магістральних мережах. Автовідповідач ДТЕК відповів, що аварійні вимкнення у багатьох районах Київщини. А чому тоді ніде про це не написали? В новинах теж тиша.І ще ж анонсували підвищення вартості електронергії.

Для компа і холодильника постійні аварійні вимкнення навряд чи корисні. Думаю, що мабуть-таки доведеться ризикнути і купити ДБЖ (джерело безперебійного живлення). Правда, мама відмовляє. Але куди діватись? Мені й працювати треба. Та й розваги теж залежать від електрики.

Як витиснутий лимон

Почуваюсь, як витиснутий лимон. Вдома сварок стало менше, але докори все одно трапляються. Нічні повітряні тривоги не дають виспатись. По роботі нічого не хочеться робити. Не знаю чому. Просто настрій неробочий. Мабуть, далося взнаки, що січень-лютий-березень-квітень були авральними і потрібен перепочинок.

З цікавого — кицька облюбували стіл на кухні. Виганяли — не допомагає. Проте почала їсти борщ і яєшню. Щось дивне коїться.

З останніх новин, які зацікавили — партизани у Бєлгородській народній республіці. Не знаю, як прокоментувати, але новина приємна.

Невиспаність

Невиспаність. Не знаю, як можна спати, коли знаєш, що буде масована ракетна або дронова атака? Багато людей радять не звертати уваги. Але ж все одно нервуєш. До того ж, прокидаєшся від звуків вибуху — і в результаті так само не спиш.

Відчуття від недоспаності неприємні. Голова напружена і болить. А ще сонливість. Ну і працездатність знижується. Ось, наприклад, сьогодні довелося влаштувати вихідний.

Відсипатись вдень важче, оскільки при сонячному світлі організм налаштований на бадьорість. Можна спробувати заснути лише у похмурий або дощовий день. Є ще один варіант — ліки з побічним снодійним ефектом. Але перед їхнім прийомом бажано налаштуватись на сон. Вдень це проблематично. Єдине сподівання, що русня попуститься і зробить паузу в ракетних обстрілах.

Часткове вирішення сварок/Вікіпедія/Русня лютує

Усунув один із факторів роздратування, бо сварки не припиняються. Переніс сумку до себе. Такїї ніхто не чіпатиме і не розіллє воду. (вчора, до речі, був ренкорд з виливання мисок — мабуть 40 або 50 раз виливали!). Думаю, ще й фотокамеру кудись перенести, щоб кицька випадково не розбила.

Правда, нові місця менш безпечні. Але шо порбиш, якщо між двох стін — прохідний двір? А від стресу бзіки лише посилюються. Мама каже, якщо що, все одно все може згоріти.

Ну, так,  нервування треба лікувати. Однак у мене є інша відповідь: прибрати причину стресу. Ось, перестав їздити на роботу — перестав заїкатися. Переставив сумку — менше приводів сварититсь. Хоча джерел для роздратування все одно вистачає. Наприклад, батько: постійно жре (кожні пів години їсть), ходить по квартирі туди-сюди — лише розносить сміття і протирає килими, патологічний брехун (ще й регоче), провокує на сварки, занадто допитливий, по дому нічого не робить (я хоча б прибираю).

Мама, як і батько, поки що відмовляють від переїзду, хоча хоче спровадити на казенне житло. А у мене є свій варіант, як на декілька років "заробити" на державне утримання.

------
Таки зарегався у Вікіпедії. Вдалося це не з першого разу. Можливо, це був знак, що варто зупинитись. Прочитав що пишуть: умови, правила, розітку, тощо. Занадто складно. Ще й спочатку треба стати коректором, щоб виправляти граматичні помилки (не для цього ж реєструються), або шукати обгрунтування чужій писанині (що ще складніше). Тому поки шо в роздумах. Думаю, якщо акаунт буде неактивний, його й так можуть закрити. Тому особливо не варто переживати.

-----
Виявляється, русня лютує не спроста: у лаптів багато бабавни, а наші диверсанти продердлися до Брянської народної республіки і наваляли руснявим військовим. А ще, начебто, у чемодан Путлєра хтось наклав своє г***но. Ось тому й зляться.

Нервовий день

Нервовий видався день.

Спочатку нічна атака рашистських дронів. (Правда, цього разу, за порадою з роботи, просто "забив" і ліг спати).
Потім возився з роботою. Інструкції до приладів зовсім не співпадають з самими приладами. Замучився і витратив купу часу на виконування завдання.
Кицька ледве не розбила другий фотоапарат (перший вже розбила). У мами через це істерика. Знову образилась на мене.
В ЖЕКу нарахували неіснуючий борг за послуги. Мама знову звинувачує, мовляв, не пройшов платіж, заплатив не туди. І головне, що мамі не доведеш свою правоту! А у мене "всі ходи записані": оплата проведена. Я вже збирався йти бити їбальники. Хоча виявилось, що вони провтикали.

Не знаю, як не нервувати. Відчуваю, що одного разу не втримаюсь і когось покалічу.