Початок листопада не радує. Від відсутності подорожей і вилазок не спиться. Новий знайомий вкотре морочить голову (треба було його забанити - шкода, не додумався), а лазити одному стрьомно. Робота така... складна. Виходить зробити дуже мало. І це ще більше відбиває бажання працювати. А цієї ночі майже не спав. Вночі так прикрутило дихалку. Став шукати ліки — старі скінчились, а нові невідомо де. Вже думав, що старі ліки — це і є остання упаковка. Але знайшов. Тільки несу в свою кімнату — головокружіння і відчуваю, як кров вдаряє у голову. Мабуть, щось із кровопостачанням. На фоні цього ускладене дихання відійшло на другий план. Потім вдихнув препарат від астми — попустило. Відчинив вікно — стало ще краще. Добре, що на вулиці тепло.

Турбує, що буває важко дихати навіть вдень.

Надодачу до своїх проблем, погано стало і мамі. Там взагалі незрозуміло в чому причина, бо болячок у неї купа.

Радує лише те, що кіт одужує.

Нещодавно писав про нашого нового кота. Так ось, все-таки наважилися звернутись до ветклініки. Дізнався, що без огляду кота встановити діагноз і призначити лікування неможливо (а хто б сумнівався, крім батьків? Хоча, можна зрозуміти — треба було дізнатися про можливі витрати). Потім дзвонив. Аж два рази) Перший, щоб дізнатись графік. А другий, щоб викликати лікаря. Тому що довезти кота до клініки — дуже складна справа. Батько не придумав нічого кращого, ніж віднести на руках. Кіт шипів, нявчав, виривався. Я б його точно невтримав. Тому був на підхваті лише для того, щоб потримати, якщо батьку потрібно буде звільнити руки. А батько втомився довго і повільно нести. По дорозі обдумували як полегшити шлях. Таксі. Це якщо таксист захоче везти кота без кошика або переноски. Так ось, поки йшли і думали, кіт вирвався і давай впристрибку тікати. Коли зрозумів, що не втекти, побіг під машину. Ледве дістали. Вмовив батька не мучити кота, а викликати лікаря на дім. Так, це дорожче — але інакше ніяк не вийде.

А кіт після того був злий! Бурчав (він вміє видавати такі звуки), коли до нього хтось наближався або гучно балакали.

Після візиту лікаря повеселішав. Вже ночував не вдома.Сьогодні вже бігає. Правда, ще на трьох лапах. І апетит покращився.

Вуличний кіт ночував надворі (ну або не ночував). Інколи просився погуляти після обіду. Іноді затримувався до пізнього вечора. І ось, декілька днів тому прийшов кульгавим і подряпаним. Мабуть, десь бився. Тепер вже другу ніч ночує вдома. Майже третю добу не виходить на вулицю. Як бачив у Києві кота, що стрибає на трьох лапах - так і наш так само.

Не знаємо, що робити. До ветеринарки нема в чому нести. Сумку для котів він порве. В кошик, який залишився від Рижика, він не влізе. На руках нести через пів міста ризиковано. Таксі викликати дорого. Є підозри в переломі. Мати каже, що треба накласти шину. Але ж ми не лікарі.

Давно не ходимо у гості. Але цього разу з'їздили до маминої знайомої в село. Вона до нас на Дні народження приїжджала — і не раз. А ми до неї востанне приїздили аж 17-18 років тому. Уявіть, як це давно було. Однак і обійстя, і хату, і двір — все запам'яталось. Картина — як у фільмах про село. Хоча те село ближче до Києва, ніж моє місто))) А краєвиди звідти які!

Пару годин погостювали. Завезли гостинців. Ну і нас пригостили. Заодно "вигуляв" батька і маму (вони вже рідко виїжджають далі нашого міста і гіпермаркета).

Кури як ручні. Поки збирав горіхи підходять. Мама навіть гладила.

Як же ж класно, коли знаєш, хто співає! При прослуховуванні радіо на смартфоні іноді вказують що звучить у ефірі. Не треба шукати по інтернету і запитувати у "Відповідях" (все одно там ніхто нічого толкового не напише).

Ні, це не реклама інтернет-магазину. Це спостереження дивного явища: коли вставляю штепсель зарядки під корпусом розетки іскрить (то синьо-зеленим, то помаранчевим). Причому під'єдную непідключену зарядку. Іскрити не повинно, бо немає замикання на споживача: акумулятор чи телефон не під'єднано. Причому Чому ж тоді іскрить? Мама каже, що то я наелектризований, від того що довго проводжу час біля комп'ютера.

Батько вставляв — іскор немає. В чому річ?!

Часто таке явище буває, коли вилки штепселів погнуті (з заводу в такому стані).

А у вас буває, що іскрить під розеткою?

Сьогодні коротко. Гарна погода. І це радує.

Дівчата красуються. Сонячно. Тепло.

Правда, фотік ніяк не почнуть ремонтувати. Окуляри, які хочу, не підходять. А які підходять — не подобаються.

Працювати лінь. Країна із новою владою летить у дупу. А в решті: "Всё хорошо, прекрасная Маркиза. Всё хорошо, всё хорошо".

Вихідні накриваються... Троє знайомих: хтось захворів, хтось працює, а інший збирається у похід і тому йому не спільних вилазок. Шкода. Лізти кудись одному страшно. Хоча є на прикметі декілька місць. Мітинг "Ні капітуляції" ввечері. А у мене нормальний фотік в ремонті.Та ще й за підтримки партії "Солідарність". Так що теж не підходить. Ну, значить, буду продовжувати сидіти вдома і арбайтен! Я ж не на ставці — треба працювати, щоб щось заробити.

І це на фоні ниття. Окуляри замовив (хоч щось добре) — більше штуки (тисячі) гривень. Фотік в ремонті. Правда, ремонт ще не розпочали і фіг його знає в скільки він обійдеться.

Нічого, будемо працювати, сидіти вдома і скиглити.

Захотів пройтись на базар, подивитись що із ним зробили. Бо розповідають, що посунули і звільнили одну вулицю для проїзду машин, заодно щоб не шуміли під вікнами нового будинку. А щоб просто так не тинявся мама сказала, щоб купив собі джинси на осінь-весну. Ну ок, вибирали в магазині — не сподобалось: вузькі і тільки сині. Може хоч на базарі щось знайду? Так ось, розкладка: купа джинсів. Ціни демократичні (від 200 до 500). Звичайно, не супер-пупер брендові і модні, але нові. Ну, я так думав.

Вибирав. Ледве продавець знайшов мій розмір. Наче нормальні джинси. На вигляд нові. Ще й недорого. Хіба що здивувала відсутність ярликів.Продавець чогось запевнив: "Вони не ношені". А що, можуть бути ношені?

А вдома мама каже, що вони пахнуть хімією. І ярликів немає. Але нічого робити — випрали: вода вся підфарбувалась. Як каже мама: "Головне — не потрапити під дощ" (були у мене і такі джинси).

Ну, буду носити. Он, брат до одруження купляв у секонді шмотки. Просто тепер ніколи не треба купляти одяг на базарі. Краще у супермаркеті. Там хоч дорожчі і треба їхали, але хоча б будеш знати, що нове.