Зазвичай, вступи до звітів пишу вже після здійснення поїздок. Рідше — під час самої поїздки. Хоча іноді надходить натхнення написати підводку заздалегідь. Наприклад, хочеться кудись поїхати або є тема для звіту, однак недостатньо матеріалу. Формулюєш думки, пишеш — а воно виявляється непотрібним, або відкладається у дальню шухляду, як це було з автомобілями вітчизняного виробництва, коли матеріал збирав аж 7 років(!), хоча підводка вже була готова. Частіше трапляється, коли вступи пишуться даремно. Так сталося з Поліським, яке планував відвідати, але так і не спромігся. Писав і про Зону відчуження, хоча після пожеж у південних селах нелегально йти нема сенсу, а офіційна екскурсія по пам'яткам і Прип'яті зовсім не приваблює. Звичайно, є думки і про російське вторгнення. Але їздити фоткати наразі ризиковано.

Сьогодні у мене блогерський ювілей! На іюашці я відносно недавно, а ось основному блогу на ЖЖ/Дрімі виповнилось 10 років.

За ці 10 років життя дуже змінилось: домашні улюбленці, коло спілкування, мова спілкування, обстановка в країні. Декілька разів замінював блог-платформи (спочатку переїхав з Я.ру від Яндекса на ЖЖ, а потім завів ще один блог на Дрімі). А часткових або повних переїздів на нові фотохостинги було аж три. Все це вимотує. Нажаль, підтримка блогів відбирає багато нервів, здоров'я і часу. Після нещодавнього переселення фоток (спочатку часткового, а згодом і повного) не хочеться писати звіти. А змінювати формат і переходити на текстові дописи теж немає бажання. До того ж, класичні блоги зараз в занепаді (не в останню чергу через ненадійність фотохостингів), тому їх не читають.

Звичайно, писати хочеться. Сподіваюсь, що нові фоторепортажі будуть. Але не в такому темпі, як раніше.

Тут теж буду писати. Хоча так само рідше, ніж раніше.

Вчора вночі була сильна гроза. Гриміло так, що вікна здригались. Мама подумала, що знову русня намірилась захплювати Київ.

Вирішили перебрати тривожні валізи. Виявив багато протермінованих продуктів. І деякі мама знову запхала у сумки. Питаю: "Навіщо?!" Для кулінарії. Так навіщо тоді пхати у сумки, де їх шукати ніхто не буде? Незрозуміло.

Дивний гул спостерігався вчора і сьогодні. Це літаки, чи ракети?

Взагалі, дуже багато дивного трапилось сьогодні. Переглядав фотоархів (тому що при очищенні реєстру злітають прев'юшки). Так виявилось, що він неповний. А я ж його декілька разів перебирав. Мабуть, був неуважним. Але все одно дивно, як раніше прогавив.

Потім ще "прикол" — загубив файл. Добре, що знайшов.

А ще цього тижня Ютуб відмовлявся обробляти відео. Начебто, ніяких ефектів не додавав. Хіба що накладання відео, якого чомусь не було на змонтованому відео. Решта — як завжди. Мучився, мучився — плюнув і вирішив перемонтажити. Ледве "залив".

З пригод — примудрився наступити на дзеркало. Чомусь не знайшли для нього кращого місця, ніж підлога (можна ж було поставити під стіл). А я забув, що воно там лежить. Дзеркало, самі розумієте, тріснуло.

Про кицьку взагалі мовчу: шкрябає меблі, нявчить. Мабуть, блохи докучають. І, як минулого року, ні шампуні, ні ошийники не допомагають. Чухається і нявчить. Так і бігає з одного місця на інше.

Хотів замовити щось поїсти цікавеньке і смачненьке, але виявилось, що доставка у наше місто не працює. Як так?! В більшість інших міст області можна замовити. У Київ також. А до нас — ні. Причому є аж 3 відділення Нової пошти. Можна, звичайно, спеціально поїхати у столицю, однак збільшили вартість проїзду в маршрутках. Враховуючи націнку за доставку, замовляти взагалі буде невигідно.

Так що вимушений обійтися без дегустації та матеріалу для публікацій.

Злості не вистачає не лише на к@ц@пів, а й на вітчизняних конторщиків. У нашому місті давня проблема з комунальними службами, що займаються вивезенням сміття — їх регулярно замінюють. Ось і нещодавно повідомили, що фірму з вивезення сміття розбомбили, тому обслуговування передали іншій компанії. Вагома причина. Але... відходи буде збирати місцева комунальна конторка (мабуть, комерсанти не захотіли ризикувати і працювати під час війни).

Договір публічний, не треба перезаключати. Ну, добре! Вартість послуг залишили без змін. Теж добре! Лише необхідно дізнатись номер особового рахунку. Дали контактні телефони. Я вже підготував урочисту "промову" ("послати на куй" за зручний сервіс). Але куй додзвонишся. Не беруть слухавку по одному номеру. На іншому — скидають. Що робити? Не платити?

Може порадите якийсь дієвий застосунок для автодозвону?

Сьогодні вночі, після кількох тижнів спокою, знову було чути вибухи. Напевно, плєшивий бункерний дід образився за потоплення крейсера. Тому не виключено, що буде загострення.

Збирався таки підготувати звіт, однак клятий фотохостинг відмовлявся працювати. Ну, що ж, тоді продовжу щоденникові записи. 

У попередній пост забув написати про перебої з електрикою. Протягом тижня-півтора вона була вісутня двічі. Але якщо першого разу світло було відсутнє півгодини-годину, то другого разу електропостачання не було декілька годин.

В останні вихідні березня відбувся перехід на літній час. Що тут такого незвичного? Лише зайва морока з переведенням годинників, які не підлаштовуються автоматично. Єдиний плюс — за літнім часом вечоріти стало пізніше.

Тиждень тому гатило нещадно. Напевно, щось і до нашого міста прилетіла знову. На міській сторінці в соцмережах нічого не пишуть (звісно, не можна). Але в новинах розповідали про авіанальоти. Потім затишшя. Тільки зібрався прилягти — як бабахне. Одним словом, виспатися не вдалося. З середини тижня по ночам стало спокійніше. Хоча б можна виспатись. Навіть снилися сни! Орків відігнали від столичного передмістя. Втім, під ранок щодня чути гармати.

Через темряву постійно стукаюсь то об двері, то об шафи. Просто не хочеться зайвий раз світити ліхтариком. Чесно кажучи, набридло вмазуватись.

Мама ні в яку не хоче думати про від'їзд. Мовляв, хвора і стара. Довгі переїзди же не для неї. Але чого чекати? Поки буде гаряче? А можливо, старим людям набридає жити? Чи просто фаталізм: що буде, те буде? Хоча з середини тижня стало спокійніше. Так, вибухи чути, однак по ночам можна спати. Місто повертається до життя: відкриваються магазини і підприємства, в супермаркетах порожніх полиць стало набагато менше, повертаються мешканці, запускаються міські та внутрішньорайонні маршрутки, а з наступного тижня ще й приміські маршрути.

Була можливість проїхатись по місту: якщо не враховувати блокпости і непрацюючі світлофори, то все майже так, як було до війни.

Природа теж оживає. Посеред тижня була теплинь до +17. Зараз полоходало і задощило, але зацвітають квіти, зеленіє трава, розпускаються бруньки.