Наркотик
- 18.11.10, 01:18
- Поезія сучасних авторів.
Місяць як скибка лимону в вікні,
Тьмяні зірки, й ті за хмарами плачуть…
Тиша. Не сміє ніхто самоті
Свято порушити болі й невдачі.
Кілька краплинок в бокалі вина,
Дим сигаретний проймає свідомість…
І не важливо чия вже вина –
Бо все одно тепер «тільки знайомі»…
Десь полетіти б в нікуди, за тьму,
Просто вхопитись за вітер і зникнуть
Там де немає «навіщо», «чому»…
Щезнеш, – без тебе за мить одну звикнуть…
Час мабуть лікар, хоча… швидше яд –
П’єш і звикаєш…– наркотик… Світанок…
От якби залпом всі дози підряд
Випити можна було б на останок…