Місяць як скибка лимону в вікні, Тьмяні зірки, й ті за хмарами плачуть… Тиша. Не сміє ніхто самоті Свято порушити болі й невдачі. Кілька краплинок в бокалі вина, Дим сигаретний проймає свідомість… І не важливо чия вже вина – Бо все одно тепер «тільки знайомі»… Десь полетіти б в нікуди, за тьму, Просто вхопитись за вітер і зникнуть Там де немає «навіщо», «чому»… Щезнеш, – без тебе за мить одну звикнуть… Час мабуть лікар, хоча… швидше яд – П’єш і звикаєш…– наркотик…...

Читати далі...

[Приєднана картинка] У серці, що кохає, Народжується сонце, Що світ весь зігріває, Є щастя охоронцем. У серці, що кохає, Народжується пісня, Над Всесвітом лунає Мелодія велична. У серці, що кохає, Народжується світло, Що душу повертає В той край, де завжди літо. У серці, що кохає, Народжується ласка, Така, що меж не має, Як безкінечна казка. У серці, що кохає, Народжується ніжність. Від неї розквітає Серед зими підсніжник. Кохання...

Читати далі...

Отрутою в долонях краплі сліз. Прозорі, чисті, сяють,– але мертві… Пронизані очима вже наскрізь Холодної самотньо-злої смерті. Ти обніми мене й не відпускай Допоки небо світиться зірками, Допоки сонцем сяє небокрай, Або вмивається солоними дощами. І хай навкруг танцює танго знов Хоч тисячу смертей в вогненнім колі, А я із їхніх кам’яних оков Все вириватимуся впевнено на волю. Ти обніми. І що тоді мені Все те, що доля у сльозах віщує! Я виживу у будь-якім вогні, Лиш ти будь...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Як же добре блукати улітку Досхочу лісовими стежками. Я знайду запашну семи квітку, З різнобарвними що пелюстками. Поцілую пелюстки зірчасті Й сім бажань я у них загадаю: У БЛАКИТНОЇ – радості й щастя, В ТЕМНО-СИНЬОЇ – снів небокраю., В БІЛОСНІЖНОЇ ніжності й ласки І незгасних надій я попрошу, У БУЗКОВОЇ – справжньої казки, Де в житті море друзів хороших, У ЧЕРВОНОЇ – звісно любов’ю Щоб палало щасливе серденько, У ЗЕЛЕНОЇ миру й здоров’я, А у ЖОВТОЇ...

Читати далі...

Я хочу бути твоЄю зорею, У небі очей твоїх блиском горіти. У серці твоЄму палати свічею, У долі твоЇй ясним сонцем світити. Я хочу душевним крилом твоїм бути, І сни твої мрією розфарбувати. Печаль і тривогу вчорашню забути, Та світлом любові тебе огортати. Я хочу до Бога молитву зносити, За те, що ти є, Йому вдячність складати. І благословення у Нього просити, У руки Його нашу мрію віддати.

Не бачити, не чути і невтішно не намагатись повернути кожну мить, яка ще твоїм тілом пахне ніжно, яка ще твоїм дотиком сльозить… Не плакати, не мріяти, не знати про тебе жодних слів і жодних фраз, що серце заставляють розриватись від трепоту й бажання водночас. Не вірити, не кликати, не бігти за тінню, що нагадує тебе, а згодом сумувати безпросвітно разом з плаксивим місяцем з небес… Не дихати, не рухатись… щомиті вдихати всім єством цілунок твій… А потім клястись – більше...

Читати далі...

Дарма, що дощ свої ремарки пише серед зими зіпсованих картин, ти зупинись, послухай просто тишу і наклади на смуток карантин. Поглянь у вись – там серце долі б’ється, відчуй його, як відчуваєш біль, а дощ нехай все ллється, ллється, ллється… Це краще, ніж на серці заметіль. Лови губами кожен подих неба, тримай очима мить і цілий світ, щоб він крутився лиш навколо тебе, летіти щоб не в прірву, а в політ. Дарма, що дощ! Його плачі безсилі, коли душа летить в щасливу вись, як...

Читати далі...

Гаряча ванна, ароматна пінка і відчуття блаженства неземного… А ще якби мені потер ти спинку, то я і потонути так готова… Зірву цілунок грішний я несміло і, на замовлення неначе, світло щезне, розслаблене та мокре твоє тіло мене погубить і в тобі я знов воскресну... Ти перевір у темряві шаленій чи дихаю ще я, чи ще жива я, бо коли ти так близько біля мене, то я і розум, і життя втрачаю…

Я за тобою знову так сумую… Перераховую у небі тьмяні зорі і їх холодним подихом цілую, мов перед долею схилилась у покорі. Хтось скаже : «Ні, вона ж бо не любила, що легко так відмовилась від нього!» Не сперечатимусь… Навіщо? Та й не сила… Немає більше крил у серця мого… Не розлюбила… просто перестала про це щомиті шепотом кричати, і не тому, що слів мені замало, – тому, що знати це тобі не варто, бо раптом там у тебе чисте небо і ти у нім літаєш вже щасливо...

Читати далі...

Послухай ніч. Вона тобі розкаже Мою п’янку історію бажань. Послухай ніч… З зіркових відображень Склади любові витончену грань. Вдихни мій світ. Тремтливо, обережно, Крадучи всі мережені думки. Вдихни весну. Моя весна безмежна – Стирає край на відстані руки. Відчуй мене. Я поруч. Я у сонці, В дощі, у вітрі, в сутінках небес, Цілунком ніжним на твоїй долоньці… Відчуй мене… Я так люблю тебе…