"Викрити" українців у схильності до фашизму, змусити їх в сльозах і соплях на колінах вимолювати пробачення за свої уявні помилки в місцевих і забугорних "демократів" і "антифашистів" – це нав’язлива ідея і завдання Савіка від міжнародного "антифашизму"

---

Савік Шустер - професійний "антифашист"

Після перегляду 24.04.09 р. чергової серії щурячого "Шустер Life" в Україні відразу ж згадується сакраментальна фраза: все це було б смішно, коли б не було так сумно. А ще згадується, що ведучий цього шоу горезвісний Савік Шустер – патентований "антифашист". Він першим з прибульців разом з якимсь Арфушем і Аделаджою став демонструвати нашому корінному населенню незадоволення від недостатньої поваги до залітних. Враховуючи, що ніхто цих зайд до України не запрошував, їхні спроби виховувати господарів з точки зору нормальної людської логіки є махровим хамством. Але оскільки логіка у них паранормальна та ще і високооплачувана, то на мораль їм наплювати. Шляхом різних провокацій "викрити" українців в схильності до фашизму, змусити їх в сльозах і соплях на колінах вимолювати пробачення за свої уявні помилки в місцевих і забугорних "демократів" і "антифашистів", а також переконливо просити останніх покерувати Україною, зважаючи на "фашизацію" її населення – це нав’язлива ідея і завдання Савіка від міжнародного "антифашизму". Саме це і було метою останнього його шоу, як і багатьох попередніх. Лише на цей раз для протягання своєї ідеї з властивим його моралі провокатора безмежним цинізмом Шустер вирішив використовувати вбивство в Одесі "антифашистами" українського хлопця Максима Чайки. Над свіжою могилою замордованого ревнителями української моральності людини він блюзнірськи намагався очорнити його демонстрацією якихось роликів. Слава богу, серед запрошених учасників цього підлого шоу знайшлися люди, які дещо стримали запал "антифашистського" провокатора. "Недобравши" на першій провокації, Савік негайно перейшов до другої – звинувачення в недостатньому антиісламізмі українського МЗС. На цей раз наші дипломати провинилися перед Савіком і його постійними підручними тим, що по команді міжнародного "антифашизму" не вийшли із залу засідання міжнародної конференції під час виступу Президента Ірану. А хіба дипломатів посилають на міжнародні конференції для того, щоб вони десь гуляли під час виступів учасників? Це дегенеративне звинувачення могло з’явитися лише в запалених мізках "антифашистів". Воно демонструє крайню міру нахабства і неповаги до нашої держави, хворобливе переконання, що вони вже весь світ підпорядкували своєму впливу. Як авторитетно пояснила послиха Ізраїлю, така претензія до МЗС викликана нібито прагненням України вступу до європейських структур, які, вочевидь, знаходяться в такій залежності від Ізраїлю, що ізраїльські дипломати дозволяють собі не церемонячись виступати і пред’являти претензії від їх імені. Очевидно, це не безпідставний блеф: одна ізраїльська команда – і вся Європа, штовхаючись і наступаючи один одному на ноги, ринула із залу. Дрессура, гідна захоплення! Українські дипломати залишилися в залі конференції – і в їх адресу тут же пролунали клацання батога сіоністських дресирувальників, нахабно озвучені Савіком в українському телеефірі. Взагалі ця частина шоу була примітна деякими історичними паралелями. На початку минулого століття знаменитий американський промисловець Генрі Форд написав книгу "Міжнародне єврейство". У передмові до неї він писав, що єврейська програма досягнення світового панування "потребувала 1900 років, аби в результаті вийшло сучасне поневолення Європи, що виразилося в одних країнах в політичному поневоленні, а у всіх без виключення в поневоленні економічному. Але в Америці ця програма потребувала всього лише 50 років для того, щоб досягнути того ж результату". Тоді євреї оголосили його божевільним і з властивою їм підлотою творили йому всякі підступи. На шоу "щирий український єврей" Червоненко, залякуючи присутніх єврейською могутністю, привів приклад одної такої гидоти, яку євреї влаштували Форду: вони організували масовий прокат в кінотеатрах Америки фільмів про аварії з його автомобілями, що викликало падіння попиту на "Форди" зі всіма наслідками. Сьогодні сіоністи вже не вважають за потрібне прикидатися безвинними овечками. Використовуючи США як свій військовий кулак, вони все упевненіше витирають ноги об Європу та її околиці. Сьогодні для них "фашист" – це той, хто поглянув на єврея без належної улесливості і бажання негайного виконання його зухвалих вимог. "Будеш проти сіоністів, до тебе гроші їх не прийдуть, Шенгенську візу не отримаєш!", – істерично залякував Андрія Ільєнка "антифашист" Червоненко. Буквально кожна фраза обговорення прямо або побічно підтверджувала, що єврейський "антифашизм" – це просто нова, більш агресивна упаковка для старого сіонізму. Сіонізм не міг бути ідеологією для гоїв. Зате під прапори "антифашизму" можна зганяти їх всіх поголовно. А оцінювати міру їх відповідності вимогам єврейського "антифашизму" будуть, природно, авторитетні єврейські сіоністи, як і в даному випадку претензій до українських дипломатів. До речі, для росіян і їх посібників з партії регіонів "фашисти" і "антифашисти" в Україні визначаються точно за тим же принципом: хто не їх холуй, той "фашист". Саме тому в такій зворушливій єдності працюють на шоу Шустер і Шуфрич, саме тому "антифашисти" всіх мастей вбивають українських патріотів. Їхня спільна мета – викоренити український патріотизм і його натхненників, поділити гегемонію над населенням, що залишилося: Росії – військово-політичну, а євреям, як власне і в самій Росії, – економічну. Якось не личить християнам, братам-слов’янам, як вони себе позиціонують, співробітничати з сіоністами в знищенні України. Кого Бог хоче погубити, того позбавляє розуму. Якщо так піде, то православним доведеться переходити в нову релігію для гоїв – голокост. І поклонятися вони вже будуть не розіп’ятому іудеями Ісусові Хресту, а іудеям, що його розіп’яли. Як вказали на шоу єврейські "антифашисти", в Німеччині вже з першого класу школи дітей мордують голокостом – виробляють комплекс провини перед євреями. Натомість багато українців засвоїли цей комплекс без всяких зусиль з боку "богообраних", просто завдяки своїй холуйській природі. Та так капітально засвоїли, що деколи на шоу було важко зрозуміти, хто там більший провокатор: Савік зі своєю камарильєю чи Гриценко з Яворівським.

Ні, таки українцям щось пороблено. Сумніваюся, що
всі дивилися 24 квітня „Свободу” Савіка Шустера на телеканалі
„Україна”. Тож, хто не бачив, навряд чи повірить, що найбільше
об’єднало українців у студії, що вони підтримали оплесками. А про це
варто знати, щоби зрозуміти, хто ми є. Так от, найбільшу підтримку у
студії отримала погроза Євгена Червоненка. А він заявив приблизно таке:
якщо ви, українці, будете себе поважати, то не отримаєте ні грошей, ні
шенгенських віз. Бо ми, євреї, не дозволимо, покараємо, як колись
Форда. Звичайно, дехто переконуватиме, що це не дослівно. Але суть від
того не міняється. Пан Червоненко сказав те, що сказав. А українці його
принизливі погрози з оплесками проковтнули.
Як бачимо,
Червоненко не приховує, що він єврей. Більш того, про його обрізання
знала вся країна. Отже, пан Червоненко зі своєю національною
приналежністю визначився. І це його право, його позиція. От тільки
незрозуміло, навіщо він тоді вимагав під час прямого ефіру програми від
молодого представника ВО „Свобода” Андрія Іллєнка, аби той сказав йому,
хто він – Черво ненко, є за національністю? На що українець цілком
логічно відповів: „Це залежить від вас. Ви самі мусите визначитися, хто
ви є”. Напевне, хлопець про шоу з обрізанням Червоненка не знав…
 
Мені
доводилося бачити чимало образливих для українців передач на
„українських” каналах телебачення. Але такого антиукраїнського шабашу
не пригадую. Здавалося, присутні, відчувши запах крові, втратили
здоровий глузд. Адже почалася передача повідомленням про вбивство
молодого українця на ім’я Максим в Одесі. В українському місті вбили
молодого українського патріота, члена патріотичної організації „СіЧ”.
Але загальний настрій у студії був такий, що здавалося то озвірілі
українці вбили єврея. На нас вилили стільки ненависті, що боксер
Віталій Кличко, який, як я гадав, не боїться нікого і нічого, не
наважився прямо відповісти на елементарне запитання депутата В’ячеслава
Кириленка, чи український він боксер. Ніяково і соромно було дивитися,
як велика, дужа, красива людина аж зіпріла, викручуючись. 

Українців
принижували не тільки люди єврейської національності. Доклав п’ять
копійок і „свій землячок”, поборник „української” демократії Володимир
Яворівський. З яким пієтетом він разом зі всіма присутніми у студії
слухав посла Ізраїлю в Україні, котра з притиском шпетила Україну і
українців. А дорікала вона нам усім за те, що наші дипломати не
покинули якусь там конференцію, на якій представник Ірану засумнівався
у реальності голокосту. І з якою люттю, разом з іншими, перебивав
представника нашого МЗС, котрий намагався роз’яснити позицію України.
До того ж, як нагадав політолог Фесенко, злощасну конференцію не
покинула й делегація Росії. Але до неї Ізраїль претензій чомусь не
висуває…

Відповідь посла Ізраїлю на цей закид була, якщо сказати
м’яко, фарисейсько-лихварською. Мовляв, у Росії свої стосунки з Іраном
-тобто, Україна власних стосунків з цією країною мати не може, і що
Росія – не європейська держава. З останнім цілком погоджуюся. Тільки
сумніваюся, що посол наважилася б сказати подібне у Росії. Це по-перше.
А по-друге, з відповіді випливає, що неєвропейським державам
дозволяється мати свою точку зору на голокост. А от європейським – ні.
Цікава позиція, як для посла Ізраїлю.

Те, що відбувалося того
дня у студії, іноді просто вражало своїм сюрреалізмом. Так, якийсь
Марков, що володіє телеканалом в Одесі, і розпалює в цьому
південноукраїнському місті міжнаціональну ворожнечу (про це у прямому
ефірі говорили його мешканці), сидів не за гратами, а у студії. Він не
спростував звинувачення, а доводив, що в одеситів свої, особливі
„герої”. І якось так виходило, що авторитет цих специфічних „героїв”
освячує ненависть Маркова і його однодумців до України, виправдовує
вбивство її патріотів… Не дивно, що, очевидно піддавшись загальному
настроєві, пан Червоненко зопалу заявив: євреїв у Бабиному Яру вбивали
українці. Потім спохопився, вибачався і наголошував на тому, що їх
убивали поліцаї. Але тут усе за Фрейдом: українці для Червоненка
непевні люди. Тому і вилетіло те, що думав. От тільки чому ніхто
Червоненку не нагадав, хоча б той же Яворівський, що і поліцаї євреїв у
Бабиному Яру не розстрілювали.

„Свобода” Шустера претендує на
„об’єктивність і незаангажованість”. Щоправда, не так давно лідер
комуністів України Петро Симоненко, якого Євген Червоненко в одній із
передач тієї ж „Свободи” назвав таким самим, як і він, євреєм, на
зустрічі з виборцями у Смілі, що на Черкащині, заявив, що Савік Шустер
отримує на місяць 180 тисяч доларів. Я було засумнівався, але
спостерігаючи за спектаклем 24 квітня вже і не знаю, що думати. Адже то
тільки за великі гроші можна так ризикувати репутацією, ставлячи
подібний ганебний спектакль. Варто було побачити однаково єхидні
посмішки Шустера і Нестора Шуфрича, їхній швидкий обмін поглядами,
постійні розлогі ремарки депутата-регіонала, щоби все зрозуміти.

Особливо
неприємно було чути плачі Шуфрича за жертвами голокосту. Звичайно,
чужого горя не буває. І я зрозумів би депутата українського Парламенту,
якби він з текою ж повагою ставився і до жертв геноциду українців.
Однак, Шуфрич навіть не голосував за визнання Голодомору геноцидом. Не
сумніваюся, у нього на це знову ж будуть розлогі виправдання. Але
особисто у мене виникли сумніви щодо того, чи ідентифікує він себе як
українець. Звичайно, можна зрозуміти трагедію українців, співчувати її
жертвам і не будучи українцем. Та, як бачимо… До речі, держава Ізраїль
теж не визнала Голодомор геноцидом. Нагадування про це чомусь дуже
розлютило Червоненка.

Насторожив ще один епізод спектаклю під
назвою „Свобода Савіка Шустера”. На передачі вкотре засвітилася
журналістка Соня Кашкіна (яке гарне українське прізвище!). Схоже, лише
для того, щоби разом з режисером вистави обуритися позицією голови
Верховної Ради України Володимира Литвина, який виступив нещодавно за
відновлення в українському паспорті графи національність. Таке
враження, що саме через це у прямому ефірі і розігрувався
кількагодинний спектакль? Адже, крий Боже, ми усі будемо знати, скільки
євреїв у Верховній Раді, скільки їх вирощує хліб, скільки володіє
банками, а скільки замітає вулиці. Але ж то секрет полішинеля…

Та,
щоби дискредитувати саму думку про можливість відновлення графи
національність на амбразуру і кинули навіть Кошкіну. Вона розтлумачила
усім, чому Литвин за легалізацію національності. Мовляв, так він хоче
нашкодити можливому кандидату у Президенти України Арсенію Яценюку.
Натяк більш ніж прозорий: Яценюк єврей, він це приховує, а Литвин хоче
про це сказати людям, і вони, можливо, від нього через це відвернуться.
Дивно і гидко було чути подібне у студії, де обпльовували Україну і
українців і відстоювали інтереси держави Ізраїль. Схоже, Кошкіна або
перестаралася, або вийшла за рамки сценарію, бо невдовзі зі студії
зникла.

Оскільки поганими в цьому світі і на своїй землі можуть
бути тільки українці, наприкінці шабашу Шустер засумнівався навіть у
реальності інтерв’ю, яке давав член так званої антифашистської
організації. Її одеських активістів і підозрюють у вбивстві
українського патріота. Але, то, напевне, сам Максим усе спланував, щоби
„українцям”, які проти графи національність у паспорті, легше було
влаштовувати обструкцію українцям, котрі хочуть бути українцями і за
головним своїм документом… Які перспективи у держави, що дозволяє
подібне під гаслом „свобода слова”. І хто буде винен, якщо українцям
зрештою таки набридне глумління над ними?..

В наше время телевидение является «важнейшим из искусств». Никакое другое СМИ не дает столь мощного эффекта, как ТВ. «Эффект ящика» захватывает как элиту, так и простых людей, заставляя их идти на различные безумства, совершение глупостей, а, иногда, действительно сильных  поступков.  Это особенно актуально для Украины, где ТВ приобретает все более гротескные формы.

Пока государство всеми возможными способами пытается вытеснить российские телеканалы из украинского информационного пространства, заставляя кабельщиков заниматься дублежом на украинский, наши политики козлами скачут с телеканала на телеканал, пытаясь убедить  население, что они что-то да понимают в том хаосе, который сами же и создают.

Уже можно говорить о феномене «шустера» - потока информационного «поноса»  или виртуальной реальности, с помощью которого осуществляется оперативное управление «лохами» - избирателями. Ключевые категории «шустера» - «НАТО», «демократия», «русский язык», «коалиция», «перевыборы», «Конституция», «оппоненты», «справедливость», «пенсии», «проблема 2010» и т.д.

Главная особенность «шустера» заключается в том, что здесь все понарошку. То есть, для виду политики устраивают показательные драки, склоки, иногда, даже могут укусить друг друга. Главная задача заключается в том, чтобы все время удерживать внимание «лохов» в «шустере». Однако, стоит только выключить камеры и софиты и происходит перевоплощение.  Противоборствующие шизоиды возвращаются в настоящую реальность, идут вместе в рестораны и бани, развлекаются с проститутками и придумывают, каким новым карнавалом занять лохов, чтобы те, однажды не увидели «невыносимую легкость бытия».

Эта  игра настолько захватывает политиков, что «шустер» для них начинает быть важнее, чем сама реальность.  Наиболее показательным примером является проект «Свобода» на «Интере», где 12 политиков, такие себе  «информационные «апостолы», в роли ведущих «сеют» в массы «доброе», «вечное», «разумное»…. Что может быть абсурднее, чем спикер,  рассказывающий о политике, вместо того, чтобы творить ее? Что может быть смешнее, чем «ведущий-политик», пытающийся открыть народу истину там, где ее нет по определению, либо ее нужно скрыть. Что может быть опаснее, чем действие, подмененное иллюзией действия посредством ТВ?

Беда нашего правящего класса заключается в том, что он забыл принципы управления. Функция президента, премьера, спикера и т.д.  не показывать что-то, не казать чем-то, а быть и действовать. Быть силой и решать проблемы. В погоне за славой и популярностью наши политики забыли слова Великого Инквизитора из Достоевского, который говорил, что любая власть  зиждется на тайне, чуде и авторитете

Когда в эфире Савика Шустера вываливаются все государственные секреты, то никакой тайны в таком государстве нет по определению. Когда  в украинской политике чудом является порядочность и скромность, не может быть и никакого авторитета. А  если нет авторитета – то, значит, власть покоится на зыбком фундаменте, который может быть взорван в любой момент ненавистью  десятков миллионов людей.

Элита не заметила, как изменились внешние обстоятельства, как ушла в прошлое целая эпоха, которая позволяла им паразитировать на советской инфраструктуре, чужих смыслах, стабильности глобальной экономики. Старый мир окончательно умер в тот момент, когда начался глобальный финансовый кризис. Он заставляет действовать, чтобы измениться, а кто не изменяется, то умирает. Ушло время «казаться», пришло время «быть».

И нашим небожителям пора увидеть, услышать, осознать эту новую истину. Увлечение ТВ-спектаклями Савика Шустера вот-вот закончится плачевно. Потому, что правящий  класс превратился в паразита,  угрожающим втянуть общество в процесс самоуничтожения. Все больше и больше людей в Украине понимают это.

Новый сезон "Свободы слова" на ICTV начался  без "лица" этой программы Савика Шустера. Лицо "обновили" - им стал Андрей Куликов, и программа "заговорила" по-украински. "Старое лицо" - Шустер то бишь - исчез в недрах телеканала "Интер" и в обстановке полной секретности изготовил свою НОВУЮ "Свободу", которая по многим критериям совпадала со свободой "старой" - той, что была у Шустера на ICTV и той, что перешла от него в наследство Андрею Куликову. При этом совпало и время выхода программы в эфир, и модель ведения студийного процесса.

Отличался только дизайн студии и рейтинги. У новой программы Шустера они оказались выше, чем у старой.

В чём же загвоздка? Что смотрят зрители: передачу-бренд или брендового журналиста? А, может, они просто отдают предпочтение более доступному и более рейтинговому каналу? И вообще как рассматривать демарш Савика: как предательство, как новую ступеньку карьерного роста, как элемент конкурентной борьбы между каналами ТВ? И что есть такое его новая "Свобода"? Плагиат? Или новое видение, которому хотят придать вид "заимствования" недружественные элементы с недружественных каналов?! Да и конце концов, КТО ВАМ БОЛЬШЕ ПО ДУШЕ - ШУСТЕР ИЛИ КУЛИКОВ???

Пищу для размышлений подбрасывает и диалого между главными идеологами двух программ - "Свободы слова" и "Свободы" с Шустером. Эти диалоги опубликованы здесь (статья Александра Богуцкого - гендир ICTV), здесь (ответ Савика Шустера) и здесь (статья, расставляющая много точек над i от одного из создателей формата "Свобода слова")

Куда ты холоден и cyx!
Как слог твой чопорен и бледен!
Как в изобретеньях ты беден!
Как утомляешь ты мой слух!
Твоя пастушка, твой пастух
Должны ходить в овчинной шубе:
Ты их морозишь налегке!
Где ты нашел их: в шустер-клубе
Или на Красном кабачке?

(одна из эпиграмм А.С. Пушкина)