Я вибив іскру. Розгорівся світ, І темрява свою забула силу, В нові слова складався алфавіт, Мовчання тиші сходило в могилу, Втрачав свою білизну папірець, Життю раділа, мов дитина, мова, Я віддавав усе, що дав Творець, Бо золото і слава – не від Нього.[Приєднана картинка]

Такого не знайдеш В розвалах книг, Такого ніколи Не скажуть в школі, Зима – це не завжди Коли є сніг, Коли за вікном Дерева схололі. І не тоді, коли кров Не дзвенить, І не тоді, коли світ Дрімає, Зима – це іноді просто Мить, Коли у думкахТепла немає.[Приєднана картинка]

Зимовий ринок. Бруд та біле. Свідомість в натовпі несу, Тепла та тиші просить тіло, А вуха – сьорбають попсу. Грошима зваблюють міняйли, Жене собака горобців, І циганчата-прилипайли На совість тиснуть покупців. Спіймав калюжу черевиком (втомила вже халепа ця!) Чиясь печаль не в’яже лика, І хоче щось від продавця. Квіткарка десь доп’яла айстри Та пропонує їх без слів… Пробачте пані, я вже настрійНа все, що мав, собі купив.[Приєднана...

Читати далі...

Ви граєте «Зелені рукави», І настрій витинаєте струною, Скажіть-но, менестрелю, хто є Ви? Навіщо так Ви чините зі мною? Чи я почую хоч колись одвіт, Як догодили силам всемогутнім, Що вмієте ховати цілий світ У цій маленькій, невиразній лютні? Як ні, то грайте, чорт Вас забирай! Трощить мене на пил, на елементи! Я вже готовий проміняти райЗаради цього дивного моменту![Приєднана картинка]

Із кожним кроком Рухається далі Та добра мить Де світиться душа, Де ще дитинство Тисне на педалі В своє майбутнє Вперто поспіша. Де сумнівам Не видали ще волі, Де кожен погляд Це вже новина, В словах немає Гіркоти і солі І голови боїтьсяСивина.[Приєднана картинка]

Дрімає хутір схований в століттях, І спогади, і люди тут чужі, Лише старе опудало в лахміттях Лякає мовчки пустку на межі. Прозорий день, а ніби все в тумані – Поля, садок, лісочок за горбком, І вітер несміливий на паркані Похитує надбитим баняком. Колись життя тут тішилось вістями, Ловило кожен погляд, кожну мить, Тепер воно хіба що горобцями У вишняку скуйовдженім кричить. Вже небо з часом вище, вище, вище, І не дарує радощів та лих, Бо спогади і...

Читати далі...

У глибині першохаосу, У нескінченній пустоті, Сиділо Слово сивокосе Та сумувало в самоті. Ховався простір в оксамиті, Було майбутнє нечітким, Хотіло Слово говорити, Але, нажаль, не було з ким. Ну де ж ви, янголи та люди? Ну де ж ти, грішне та святе? Нема? Тоді най Всесвіт будеІ істина не пропаде.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]А я сьогодні слухаю природу, На відзимки новий шукаю натяк, Від долі не чекаю нагороди, А просто тішусь відблиском галактик. Можливо в тих краях, які без краю, Не відають журби, не носять сіре, Там всі щасливі, та… мене немає, Мого кохання щирого і віри.

Мені наснився край агави, Земля сомбреро та гітар, Тримали руки кухлик кави І чорний дудлився нектар. Про щось кричали маріачі, Спідниці піднімали пил, Блукали голоси дитячі І додавали серцю крил. Ховались хмари за крайсвітом, На древній церкві бомкав дзвін, І пахло днем, і пахло літом, І не хотілось перемін. Хіба що стати кабальєро, Від світу відганяти зло, І ще до’пяти десь сомбреро,Бо надто сонце вже пекло.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Коли в мені моє переболить, Кубельце тиша заплете з мовчань, Стара на порох розітреться хіть, Від гіркоти оклигає гортань, Коли струна утомиться моя, Коли у слові посиніє лід, Мені не вірте. То не буду я,А просто тіло, кинуте у світ.