Я бачив день. Він блиснув за горою Та кинув в небо свій сліпучий жар, І люди нескінченною юрбою Текли у ньому під покровом хмар. А він дражнив, він кликав потаємне, Що кожен мав, але ховав в собі, Що мало сенс чи плакало, даремне, В безсилій проти долі боротьбі. Когось вперед заманювала слава, А хтось хотів сполохати журбу, І день палав натхненно, бо цікаво Чи спинить щось, нарешті, ту юрбу. Він шаленів, йому все було мало І посмішок, і скривлених гримас...

Читати далі...

Мені сказали, що Бог – це любов, А я-то думав, нащо це почуття Якщо від нього так боляче? Нащо воно, якщо вже не хочеш бачити, Як розцвітає світанок? І, якщо мені не набрехали, То, кохаючи, я наближаюсь до Нього. Якщо Він, звісно, є. Вибач за те, що обрав тебе Поводирем у Його світ. Я не знаю, чому саме так склалось І вже не шукаю відповіді. Я просто йду. І шкода, якщо це тебе дратує. Хочеш, я Йому розповім про тебе? Треба ж тобі хоч якось віддячити за...

Читати далі...

Слова, слова, слова і знов словаЗ моєї видираються в'язниці,Під снігом вже сховалася траваІ сонця не палає колісниця.Вже майже рік, що холодом морив,В календарі боявся зазирнути,Я розлітаюсь тисячами слів,А користі... Та краще вже заснути.Та краще б вже не бачити цей світ,Добра у ньому - волосина більше,Закон неперехрещених орбітПродовжує вичавлювати вірші.Душа моя - напнута тятива,Ще рух - і пальці кров'ю розфарбує...І знов слова, слова, слова, словаУгору пнуться. Довго. Тяжко. Всує.05.01.2016

Мій світлий сон, що ярить мою кров, Прототип неповторний Галатеї, Не хочеш говорити про любов? Давай я помовчу тобі про неї. О, мріє недоторкана моя! Невиліковна смута потаємна! Послухай тишу, в ній сховаю я Усе, що говорити вже даремно. Усе, що я тобі недосказав, Недобринів під небом неозорим, Не розілляв росою поміж трав, І не довірив зорям яснозорим. Це – глибше таємниць забутих мов, Це – край душі та межа апогею. Не хочеш говорити про ...

Читати далі...

Донька чарівна й добра Єви,Моїх думок небесний храм,Я вдячний Вам за те, що є Ви,Хоч я, нажаль, не Ваш Адам.І не садити нам дерева,Не йти у зоряні поля,Та вдячний я за те, що є Ви,За те, що носить Вас земля.Ви - туга та печаль серцева,І джерело безсмертних фраз,Та знайте, вдячний я, що є Ви,Мій в небеса дороговказ.03.03.2016

Моїх років у часі тане дим І серця тихо гасне амплітуда, І є слова, що до вподоби тим, У кого все було або ще буде. Але не Вам. Ви квітнете тепер, Живете тим, що я давно не маю, І я для Вас уже неначе вмер, І подих мій до Вас не долітає. А якщо долітає, то й тоді Не чуєте, не хочете відчути, І він один летить у висоті, Луна моєї внутрішньої смути.02.01.2016

У когось в серці все давно дрімає, А в когось і хвилини не було, Й тому не ллє добра, не зігріває Зсередини омріяне тепло, Шукає щастя, а його – немає… Та я щасливий, бо іще кохаю І осягаю рими ремесло.01.01.2016

Іду у день. Той самий вічний день, Який усі бажають, та не мають, Хоч він живе у відчуттях лишень, Але він є, якщо про нього знають. Шлях непростий, далекий, та проте Ніщо на тим шляху не заважає, І я іду, бо вірую у те, Що щастю там мене не вистачає. 01.01.2016

Надягнувши блакитний халат, Підперезалось небо світанком, Потягнулось солодко та п’янко, Й загасило нічний зорепад. І торкнулось промінням чола Ніжно-ніжно, грайливо, пестливо, І, нарешті, покликала диво Кави терпкої чорна смола.01.01.2016

Минали довгі-довгі дні, Рвались в напрузі сухожилля, Життя хмільне варило зілля, Аби позбутись божевілля, Шукалась істина в вині, Але знаходилось похмілля…31.12.2015