Замітки дяченко

Замітки з міткою «дяченко»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

А Ви на якій мові читаєте Ахматову, Бродського, Пастернака?!

https://www.work.ua/articles/reading-with-work-ua/1954/?utm_source=digest&utm_medium=email&utm_content=article1&utm_campaign=07.05.2019_349#tbl_comm_109969

Ольга Трикуль

"рекомендуєте нам читати російською? - ніт!
- моя рекомендація Ішігуро Кадзуйо " Похований велетень", тим хто любив читати про Айвенго та короля Артура, але трошки виріс...А також для тих , хто втратив пам'ять."

====================================================================================

Вельмишановна Ольга, а чого б це така хвороблиба і не зрозуміла русофобська реакція?! Вас ніхто не примушує читати російською. В мене, наприклад, досить велика кількість книжок письменників з серії Вершини світового письменства, які я в статусі студента ХНУ/ ХАІ чи простого лаборанта міг спокійно собі дозволити придбати у харківських книгарнях в кінці 70-х та 80 роках, бо дійсно в ті часи гарних книжок на російській мові придбати було важкувато. А зараз я в статусі пенсіонера не можу придбати практично жодної (гарної) книги (на жодній з мов), бо ціни по 200-300 грн. за книгу дуже кусючі. Виручають бібліотеки якимсь чином, але й там нових книжок практично нема, бо нема й фінансування. ( А храмів при цьому розвелося, як грибів після дощу, при тому, що як було безкультур'я і бездуховність в основній масі, так вони ще й зостались, або чи більше зросли). Яка там мова та віра... Останні з прочитаних книжок: "Страта", "Ключ від королівства", трошки раніше «Долина Совісті» (оригінальна назва — рос. Долина Совести), десь рік чи два тому прочитав "Ведьмин век" уродженців Київа українців М. і С. Дяченко , які зараз живуть у Каліфорнії. (Мабуть некомфортно й незатишно талановитим людям в Україні чомусь...). Було й багато інших книжок різних авторів різних напрямків... Колись читав й про Айвенго, й "Попіл Клааса стукає в моє серце"... Але одне - читати роман в оригіналі, а зовсім інше в перекладі. Бо світогляд, майстерність перекладача накладають свій відбиток на оригінал, і після втручання пустотливих ручок незграбного перекладача вся титанічна праця талановитих авторів може піти нанівець. Ось і у мене після роману "Ведьмин век" в оригіналі, який я майже проковтнув, прочитання романів "Страта", "Долина Совісті" майже не сподобалось через недбальство, на мою думку, перекладача. Так що й не знаю, те Ви почерпнули з Ішігуро Кадзуйо, що він закладав, чи трошки не те... А цікаво... Ахматову, Бродського, Пастернака й інших великих російськомовних поетів Ви зовсім не читаєте, чи тільки в перекладі?! Чи можна, наприклад, перекласти з передаваням тих же емоцій, почуттів "Сжала руки под темной вуалью..." Я на 1000% впевнений, що не можна... Може бути схожим, але... це вже не те... І хай Вам щастить у прочитанні... і не тільки.

Коментарі: 0

аналдр

«Он – дракон» Сергея и Марины Дяченко

07.12.15, 14:49
дяченко, кино, марина, рецензии, сергей, фентези

«Он – дракон» –В основу сюжета этой фэнтези-мелодрамы лег роман Сергея и Марины Дяченко «Ритуал».

В разгар свадьбы княжну Мирославу похищает дракон, унося в свой замок на острове

Простая история о нежной первой любви могла бы стать заурядной, но, перенесенная в неведомые земли, рожденные фантазией авторов, пышно украшенная фольклорными мотивами и прочей приятной глазу мишурой, она оборачивается увлекательной сказкой, с которой не хочется расставаться. Именно так, штурмуя голливудские высоты, режиссер Индар Джендубаев определяет жанр своей работы.

Простые человеческие истории про дружбу, любовь, долг, предательство, самопожертвование, чудо всегда трогают зрителя. Для воплощения в жизнь всех задумок и получения результата самого высокого качества команду CG-специалистов возглавил супервайзер Сергей Невшупов, в свое время работавший на студии Weta Digital и принимавший участие в работе над такими проектами как АВАТАР, ВЛАСТЕЛИН КОЛЕЦ и КИНГ-КОНГ.

Рецензия FashionTime.ru 2 Декабря 2015 - http://www.fashiontime.ru/lifestyle/cinema/1278207.html

Рецензия в Известия 2.12.2015 - http://izvestia.ru/news/597826

Рецензия в газете Metro

http://www.metronews.ru/novosti/sumerki-s-russkim-mentalitetom-reportjor-metro-posmotrel-fil-m-bekmambetova-pro-ljubov-k-drakonu/TpookA---fubt3hfPoXHU/

Рецензия в Film.ru http://www.film.ru/articles/v-kogtyah-strasti

Рецензия в kino-teatr.ru http://www.kino-teatr.ru/kino/movie/ros/111206/forum/#2712292

Пару отзывов приведу:

…первое, что я подумала, увидев чудеснейшие постеры к фильму. Настоящее кино-искусство! Этот мотив Пламени Мужчины и Снежной Девы – такие русские, такие родные! :D

Это одна из самых сказочных кинокартин, что я видела в современном русском кино. Как же я рада – ожидания меня не обманули. Буду признаваться этому прекрасному фильму в любви :))

Еще об этих авторах романов фентези см. здесь:

Страницы моей жизни. Марина и Сергей Дяченко http://blog.i.ua/user/709801/1154684/

Счастливые украинцы (Дяченко) http://blog.i.ua/user/709801/1000897/

Сергею Дяченко – 70 http://blog.i.ua/user/709801/1669844/

Коментарі: 14

Delta357

Вещь

14.11.09, 14:50
базар, валентинов, вещь, дяченко, жизнь как пестня, олди

«Обжитые вещи не уходят насовсем. А любимые вещи – тем более. Ты видишь их на старых фотографиях. Ты вспоминаешь их, когда вспоминаешь себя. Лучшие минуты»…

Олди, Дяченко, Валентинов. Базар.

У Олди и К° есть небольшой рассказ под названием «Базар». На этом базаре только днем люди продают вещи. А ночью - вещи продают людей. У каждого есть право продавать и быть проданным, покупать и быть купленным. Андрей, герой рассказа, заблудился на придорожном базаре. День закончился, а кошмар начался… Если его купят – он станется здесь навсегда. Спасти может только одно – если Андрей вспомнит о любимой вещи. Если она есть – такая вещь… Своя, в смысле родная… Если найдет, вспомнит, она сможет вывести. Только она. До рассвета надо вспомнить…

Вечером под «наших с Грецией» сяду зашивать халатик. Голубой трикотажный, с капюшоном, на змейке, в синюю выцветшую полоску, застиранный, локти истончились, рукава протерты. Летом в нем нежарко, зимой – тепло. Когда он в стирке – нахожу, конечно, компромисс, но скучаю и жду, чтобы поскорее высох - и надеть. Прислала сестра из Канады лет 10 назад. Он у меня как домик. В кармане давно однажды растаяла конфета. Но всегда вспоминаю об этом, когда рука забирается в правый, давным-давно выстиранный карман. Веревочка из капюшона потерялась – нужно было срочно перевязать коробку, выдернула, а снова продеть – забыла. Он бы спас меня, это халат, я в него верю.

Коментарі: 363