Щоб кохання у вирі нестримному...
- 26.12.10, 18:11
- Творческая Masterская
Я ведь в жизни лишь в одном уверена,
.......
Юлия Олефир "Замок их тумана"
Але не треба опускати руки,
Впадати в відчай, в собі замикатись,
Себе віддати на поталу муки,
І віч-на-віч з журбою залишатись…
Ти лиш поклич, я ж поруч, я з тобою!
Нема проблем, яких не розв’язати,
Ми біди всі розділимо надвоє,
А разом легше все в житті здолати…" Angel W
Тебе я кликав... ти не відзивалась...
Мій голос ... вже бодай... не той, що був...
Але ... як треба... то ще й заспіваю:
"Реве та стогне..." якщо не забув.
Давно вже півні не співали ...
Бо села напівмерліє стоять...
Гаї... ліси повирубали...
То де ж там... тім сичам кричать.
"Ми біди розділімо..." навпіл...
Ми розпач викинемо геть...
Ми ж люди... ми давно не мавпи...
Але без слова дружнього нам смерть.
Прийди ж до мене ... милеє створіння...
Прийди... і душу ... ти мою зігрій.
Я знаю... ти така ... що все зумієш...
І ось для тебе ... хай звучить цей спів.
Сіла птаха білокрила на тополю, Сіло сонце понад вечір за поля. Покохала, покохала я до болю Молодого, молодого скрипаля.
))________________________________)))Птаха вранішня дзвінко співає
Спонукає п’янку сльозу…
Молочай заплітає коси,
І зове босоніж в росу…
Навіжена, запахла м’ята,
Липа наче в душі цвіте…
Завмираю в траві, як заклята -
Ранок дивно чарує мене…
І стою я від хмелю п’яна,
Дивно так – мов солодкий біль.
Різнотрав’я шумить духмяне ….
Пахне літом шалений хміль.
Iris