хочу сюда!
 

Алиса

39 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «лірика»

Теревенька 5

Я тебя любила-ненавидела,
Прогоняла и опять звала,
Сквозь туман в глазах так ясно видела,
Умирала, но тобой жила...

Я тебе не верила и верила,
Говорила правду и лгала,
Недоверчиво саму себя доверила,
Дорого - бесплатно продала…

Я тебя толкала с края пропасти,
И держала из последних сил,
То сама своей стеснялась робости,
То меня ты быть скромней просил...

Не успела изучить тебя я тщательно,
Прочитала за одну лишь ночь,
Очень невнимательно- внимательно,
И остаться попросила прочь

Не забуду я тебя, забытого,
Разлюблю любимого тебя,
У корыта целого – разбитого,
Снова, как и прежде, буду я

Снова я толкнуть тебя намерена,
И держать на самом, на краю,

Я ведь в жизни лишь в одном уверена,

.......


Юлия Олефир "Замок их тумана"



Подаруй менi Нiжностi... мить

                          "Подаруй мені сни та слова,                Що би обертом йшла голова,                Що би серце любові жадало                І кохай, бо тих слів нам замало."                                                                                  Татьяна Сохач   Якщо серце Любові жадає... Та й Свідоміть за ним не встига... Подарую тобі я Кохання, Щоб у серці... Весна розцвіла. Щоб воно пломеніло яскраво, Народилася легкість в душі... Подаруй мені Щастя, кохана, З поцілунком своїм... надішли. Від того я дарунку розтану, Буду тебе нестримно любить... Подаруй мені посмішку... гарну... Подаруй мені Ніжності ... мить.

Прийди... і душу ... ти мою зігрій

"Буває так в житті – увесь світ проти, І хочеться зірватися в нікуди, Душа страждає за колючим дротом, І розпач дико роздирає груди.

 

Але не треба опускати руки,

Впадати в відчай, в собі замикатись,

Себе віддати на поталу муки,

І віч-на-віч  з журбою залишатись…

 

Ти лиш поклич, я ж поруч, я з тобою!

Нема проблем, яких не розв’язати,

Ми біди всі розділимо надвоє,

А разом легше все в житті здолати…"        Angel W 

Тебе я кликав... ти не відзивалась...

Мій голос ... вже бодай... не той, що був...

Але ... як треба... то ще й заспіваю:

"Реве та стогне..." якщо не забув.

Давно вже півні не співали ...

Бо села напівмерліє стоять...

Гаї... ліси повирубали...

То де ж там... тім сичам кричать.

"Ми біди  розділімо..."  навпіл...

Ми розпач викинемо геть...

Ми ж люди... ми давно не мавпи...

Але без слова дружнього нам смерть.

Прийди ж до мене ... милеє створіння...

Прийди... і душу ... ти мою зігрій.

Я знаю... ти така ... що все зумієш...

І ось для тебе ... хай звучить цей спів.

 

Iri

Iri

Вранішнє

Сіла птаха білокрила на тополю, Сіло сонце понад вечір за поля. Покохала, покохала я до болю Молодого, молодого скрипаля.

))________________________________)))

Птаха вранішня дзвінко співає

Спонукає  п’янку сльозу…

Молочай заплітає коси,

І зове босоніж в росу…

Навіжена, запахла  м’ята,

Липа наче в душі цвіте…

Завмираю в траві, як заклята -

Ранок дивно чарує  мене…

І стою я  від хмелю п’яна,

Дивно так – мов солодкий біль.

Різнотрав’я шумить духмяне ….

Пахне літом шалений хміль.

Iris

Прокисла кров

Прокисла кров, холодна кава
В радіаційному вікні,
Немитому з часів савдепівських уставів,
Сиділа Німфа зазомбів.

Стареньке радіо крутило,
Неначе, музику – попсу,
П’яненька парочка сиділа,
Відчув вином свою весну.

Та лиш потертий макінтош,
Незграбно звиснувши з стільця,
Чекав, як Німфа знов
Запалить цигарку життя.

Примітивізм торкнув долоні
І все здавалося лайном.
Та тільки дощ відбив по скроні
І огорнув своїм теплом.

І Магдалина, Мавка, Казка
Перетворилась на грозу,
Сягнув землі - розбилась маска
І всі побачили сльозу.

01.09.04 р.

Оксамитовий погляд

Оксамитовий погляд
Ти мені подаруй наостанок,
Безнадійним мовчанням
До ніг припаду я твоїх.
Після довгої ночі
Настане безрадісний ранок
І трояндовий кущ
Запорошить негаданий сніг.
Ті квітки запашні
Похилило вагою чекання
І сльозинки роси
Замерзаючи рвуть пелюстки.
Аж ніхто не бажав,
Щоб так рано скінчилось кохання
Ніжним жестом прощання
Торкнися моєї руки.

Чого я так прагну, чого я бажаю…

Чого я так прагну ?! чого я бажаю?!…

На світі живу я, тай гадки не маю… Чому світить сонце?! чому в тебе очі Як море прозорі, тай сяють неначе Як промені зірки?! Чому твоя посмішка лине до мене… І серце стискається, наче від болю?!… А потім несеться кудись, мов скажене?!… І що буде Завтра?! А що було Вчора давно ми забули… Лиш Попіл вчорашнього б’ється нам в груди… О Люди!

Народивши у серці моїм Міць та Радість…

"Я не хочу тобі зла, я не така,
Я в очах твоїх шукаю лиш тепла,
Я в устах твоїх шукаю лиш добра,
Ти пробач все, що буде і що було.
Я не хочу тобі болю,зрозумій,
Я не хочу щоб за мене ти страждав,
І в очах моїх погасло стільки мрій,
Знаю,ти б мені життя віддав.
Будь щасливим! Я не хочу тобі зла!
Я не варта навіть краплі твоїх сліз,
Я піду від тебе так, як і прийшла,
Снігом розлечусь, розтану скрізь..."                            Angel W

Снігом розлетілася … пішла.

А в очах… не лише туга і журба.
В тих очах хурделиця мела,
Хоч настала знову вже Весна!
Я хотів догнати лиш, спинить…
Жевріла надія у душі… ще мить.
Та чомусь не зміг, забракло сил…
А у серці – сум… і щось щемить.
Вірогідність зустрічі була -
Лише б я з’явився на вокзал.
Зміг лише «люблю» одне сказать,
Та не смів…її тоді кохать,
І тому надію не давав.
Щоб коханою була вона…
Бажав. І у решті решт… щоби змогла…
Полюбить. В моїй душі імла…
Знов лежить. Боюся, що вже втратив її…
У суцільній …болючій … імлі.

Сил надайте мені! О! Боги!
Припадаю до Неньки-Землі!
Щоб кохану мою… знов зустріть…
І змогли у любові ми жить.
О! Свароже! Ярило! До Вас
Мій летить з підсвідомості глас…
Дайте людям надію, щоб сум…
Негаразди… народ обминув.
Щоб Звитяга і Успіх…були
Невід’ємні від нас. Загули…
Чую сосни… і вітер вщухав,
Що піднявсь поневолі. «Та хай!»-
З під небес мов би ріг… заволав.
Гуркотнуло зненацька …та ще…
Із душі щезли туга та щем.
Народивши у серці моїм
Міць та Радість… що я не один.