Сегодня мне приснился ключ. Старинный, массивный. Он не мог не запомниться мне, хотя сны я запоминаю не часто. Весь день у меня не выходил он из головы. То, что он означает власть и возможность все открывать и закрывать, связывать и освобождать – это понятно. Так же ключ также означает освобождение, знание, тайны…

Как-то раз, прогуливаясь по крыше дома своего, узрел царь Давид красоту неописуемую, которая омывала телеса на соседней фазенде. Пока Давыд орошал парапет слюнями, наблюдая в манокль за розовым барахтающимся телом, верноподданные просвещали царя-батюшку, что это есть жена его полководца, Урии, который как раз исполняет интернациональный долг где-то на западном фронте. Давид, под влиянием гормонов утративший связь с реальностью бытия и своим монархическим положением, не отходя от кассы пригласил соседку послушать вживую новый альбом гуслей с оркестром, попить кофейку с птичьим молоком и покалякать про демографическую ситуацию в державе…

Як тільки Господь Бог створив на Землі народи, вони відразу почали просити в нього найкращі землі для поселення. Не поспішали тільки українці. Вони були козаками, мандрували по землі, милувалися красою світу і нікому не заважали. Якось роззирнулись і побачили, що повсюдно снують люди, обживають займані місцини. Тоді пішли й вони до Господа. Побачив Сотворитель чубатих вояків і здивувався:

- А чого вам треба, хлопці? - запитав.

- Та землі-материзни хочемо, Боже.

- Буде вам земля. Ідіть і осідайте он на тому клаптику між морями, - показав пальцем униз.

- Та там уже іспанці, Боже!

- Ага, то біля них селіться.

- Не можемо, Господи, там французи, а далі німці і ще якихось людей повно.

Подивився Бог згори і переконався, що все вже роздано. А козаки йому

дуже сподобались - і не хотів Творець залишати їх без землі.

- Гаразд, - сказав Господь. - Віддам я вам он той куточок понад Дніпром, що залишив собі на земний рай. Але то незвичайний куточок - раїна. Земля там пахне медом, вода - як молоко, а з неба в душу людей ллється пісня. На той куточок будуть зазіхати нечестивці, тому його треба пильнувати та боронити. Якщо будете завжди такими відважними лицарями, як мені видається, то на тій землі станете господарями, а як ні - то рабами нечестивців.

- Дякуємо, Господи! Буде так, як кажеш. Благослови в дорогу!

Поблагословив їх Сотворитель і провів до райських воріт. Відтоді господарюють козаки в райській країні і захищають її від усякої нечисті. З того часу називають цей райський куточок Україною, а народ - українцями.

Список  выставленных во ВСЕЛЕННОЙ  ЛЮБВИ  легенд , мифов, подборки живописи и фото ::::

Надеемся , что вам понравится и захочется  скоротать немного времени с нами!!!

ЗАХОДИТЕ--- ПРИЯТНОГО ПРОСМОТРА!!! 

Легендарная правительница аравийского царства Саба (Шеба), чей визит в Иерусалим к израильскому царю Соломону описан в Библии.
 
Тайная любовь царицы Савской
В сотнях легенд Африки, Азии и Европы, в библейских притчах и сурах Корана говорится об этой удивительной и загадочной женщине. Билькис, Лилит, Альмакха, Македа, Царица Южная - как только не называли эту женщину. Но царица Савская – не вымышленный мифический образ, а вполне реальное историческое лицо. Кем же была эта женщина, удивительным образом повлиявшая на ход мировой истории?

 Соломон и царица Савская, Джованни Демин, XIX век.

Мало кто знает, что Лев Николаевич Толстой хорошо был знаком с буддизмом, более того, его идеи ненасилия были во многом следствием того духовного влияния, которое имело на него Учение Будды.

Одно из первых упоминаний об этом встречается в его статье "Так что же нам делать?", в дальнейшем упоминание о буддизме часто встречается в его дневниках. В 1905 году появляется очерк "Будда", вслед за которым писатель планирует написать целую книгу (22 главы!) на эту же тему. И хотя смерть не дала закончить эту работу, писатель успел выпустить несколько переводов буддийских сказаний-джатак и жизнеописание Будды.

Что искал один великий гуманист в Учении другого великого гуманиста, жившего за две с половиной тысячи лет до него? Названия статей-призывов Толстого отвечают сами на этот вопрос: "Тоска о страданиях людей", "Ищи истину", "Проповедь равенства всех", "Сострадание к зверям, вегетарианство" и др.

И сегодня, когда некоторые не в меру ретивые политики и чиновники ратуют о запрете "иностранных" и "нетрадиционных" религий, им нелишне было бы прочесть то, о чем почти сто лет тому назад писал великий классик и понять, что нет духовности "национальной" и "иностранной", а есть лишь духовность и мракобесие.

---------------------------------------------------------------------------------------
-------------------------------------------------------

[ Читать дальше ]

   Як бог сотворив світ, постановив довершити своє творення чимось шляхотшишим і сотворив чоловіка Адама. Жив собі Адам -в раю, та хоть мав усього по достаткам, то все за чимось банував. Пізнав пан бог, чого Адам банує — за жінкою, бачите! — і замислив йому сотворити жінку і зробити з неї Адамові несподіванку. Коли раз Адам заснув, підсунувся до нього пан бог на пальцях, отворив йому груди, виймив з них одно ребро, положив за себе, а сам почав дірку в грудях залатувати. Тим часом надбіг пес (занюхав осхаби-ну!) і нім пан бог спостерігся, вхопив ребро та й втік із ним. Бог пустився собаку доганяти, але собака розумний: до плота та й гон! через нього. Ледве вспів пан бог злапати 'го за хвіст, але якось так потяг нещасливо, що хвіст лишився йому в руках, а пес з ребром уйшов.

Що мав пан бог робити? Адже не мав ще друге ребро Адамові виймати! Тому взяв і з хвоста собачого сотворив Єву. Тому-то у жінок таке волосся довге, як собачий хвіст.

Записав 1890 р. В. ГНАТЮК у с. Григорів Бучацького повіту від О. ЖАБСЬКОГО. («Житє і слово», 1895, т. З, с. З73. «Легенди та перекази». Упоряд. А. Л. Іоаніді, К.: Наукова думка, 1985. «Неопалима купина. Легенди та перекази Землі Тернопільської», Тернопіль: «Джура», 2007.)

звідси

Дуже мені сподобалась ця стара легенда--насміялась  і  нагадалась  

 Предки наші були мудрі--аби що і на рівному місці не вигадували. От мені і подумалось:: чи тут тільки про волосся йдеться?? Чи може нам ще щось перепало ?   А може  легенду треба сприймати буквально ? І всяке таке інше  вже я додумала--такий собі сучасний  цинізм ?

Поки що можна одне сказати точно--легенду склав чоловік--може дружина  "допекла"??