Іван Мазепа, видатний гетьман України

Гнат Хоткевич
 
ІВАН МАЗЕПА
 
Публіцистика (історія)
http://spavedfront.io.ua/s842037/ivan_mazepa_avtor_gnat_hotkevich
повний текст і ще
http://spavedfront.io.ua/s77658/ivan_mazepa_manifest_do_ukraenskogo_viyska_i_narodu._1708_r
http://spavedfront.io.ua/s79716/bogdan_hmelnickiy_getman_ukraeni
--------------------------------------
 
У 1654 році, вибившися з-під польської неволі, гетьман Богдан Хмельницький вступив у союз із Москвою на правах рівної держави. Се не була навіть автономія, се була чиста федерація. Так думав Хмельницький – та не так думала Москва. Вона зразу ж почала дивитись на Україну як на свою провінцію і всю свою діяльність, весь свій розум уживала тільки на те, як би убити в українськім народі дух самостійності і зробити українців такими ж рабами, якими вічно були москалі.

І Хмельницький скоро, зараз же побачив, що союз демократичної України з самодержавною Росією добра не дасть. А коли Москва першим же ділом ввела в Київ сильний свій гарнізон і поставила .там свого воїводу, побачила біду й старшина козацька – і от з того часу нема вже союзу України й Москви, з того часу – тільки боротьба: Москва хоче наложити руку на всі права і свободи українського народу, а народ в лиці кращих своїх людей бореться протів того. І ся боротьба червоною ниткою проходить через всю дальшу історію України. Проти московських кайданів повстають і Виговський, і Юрій Хмельницький, і Тетеря, і Брюховецький, і Дорошенко; свідома інтелігенція козацька чує всю гіркість будучої неволі свого народу і бореться за свободу. Але ворог показався сильнішим, ніж Польща – і шаг за шагом, рік за роком Україна тратить свої права, Москва забирає все в свої руки і обертає вільну, незалежну Україну в свою область.

Послідні сплески сієї боротьби за долю свого народу бачимо три гетьмані Мазепі, але Москва жорстоко роздавила сю послідню спробу – і від того часу нема України. Загибло й саме ім'я її, викреслилася вона з історії вселюдської. Поділила Москва Україну на «губернії», убила не тільки дух свободи, але й душу саму, вирвала язика – і став наш народ безграмотнішим серед безграмотних, темніший серед темних, рабом рабів.

Але прийшли інші часи, розбилася віковічна московська тюрма, висипали на вільне повітря всі віками томлені невольники, а серед них і Україна. То ж настав час спомянути всіх наших борців за долю народню, а в їх числі і гетьмана Мазепу. Може, й не весь він чистий, як Христос, може, й не один гріх є на його душі, але все ж його ім'я серед борців, а не серед тих, хто «за шмат гнилої ковбаси» продавав і рідний край, і народ, і його будучність, і свободу, а гетьмана Мазепу узивав зрадником і анахтему йому в церкві возглашав. [ Читати далі ]

Перегляд справи «СВУ» потрібен не тільки для відновлення справедливості щодо підсудних і щодо української інтелігенції взагалі, а й для морального здоров'я суспільства, для нормального духовного розвитку українського народу, для громадянського випростування й повноцінного самоусвідомлення наступних поколінь,—- переконував Гелій Снєгірьов «владу»'. Переконати не вдалося. Натомість його самого відправили добре второваним шляхом до слідчого ізолятора КДБ. Певна річ, і для років 70-х результат цей був швидше закономірним, аніж несподіваним. Гелій Снєгірьов його передбачав і готувався до фіналу. Але його заклик переглянути справу «СВУ», заново її переслухати був не такий наївний, як здається. Річ у тім, що, риторично і безнадійно закликаючи владу, він водночас набагато емоційніше і особовіше звертався до молоді, до майбутніх поколінь: хай кожен зробить цей перегляд для себе, бо це кожного стосується, бо кожен із нас, старших, і вас, молодших,-— «заложник» цього процесу і жертва його наслідків. Власне, вся «лірико-публіцистична розвідка» і є не що інше, як пристрасна і водночас доскіпливо аналітична розмова з молодою людиною, якій, коли вона хоче йти до громадянського, духовного, морального одужання, не оминути розрахунку з минулим, а зокрема, і з тим у цьому минулому, що визначило трагедію та комплекси української інтелігенції. А це останнє великою мірою сфокусоване у «справі» «СВУ», у процесі над «СВУ». Отож Гелій Снєгірьов і запрошує молоду людину,   віддалену від тієї доби більш як на півстоліття, разом із ним переглянути цю фатальну «справу». Власне, він сам уже переслухав її заново.

Зробив це за кільканадцять літ до того, як нарешті у серпні 1989 року, через 60 літ після «викриття» «СВУ» та арешту її «членів» (травень 1929 року), було опубліковано офіційне повідомлення Прокуратури Української РСР про відсутність складу злочину та опротестовано вирок у цій справі, ухвалений у квітні 1930 року Найвищим Судом Української Соціалістичної Радянської Республіки.

Чому Гелій Снєгірьов замість робити те, що дозволялося і личило радянському літераторові, взяв на свої плечі вельми небезпечну (з огляду на припинення процесу десталінізації та поновлення репресій) і вельми тяжку (з огляду на неприступність відповідних документів) справу?

[ Читати далі ]

найбільш важливе питання, з якого почалась розкрутка світових політичних тенденцій у даному дослідженні, як не дивно стосувалось тільки нас - українців, а потім справа дійшла і до Росії, і до Китаю, і до Сша та інших...

ЛЮДЯМ ЗІ СЛАБКИМИ НЕРВАМИ НЕ ЧИТАТИ...!!!

хто не в курсі початок тут

http://blog.i.ua/user/965739/429230/?p=0#comments 

...

коли тільки почав розкопувати якісь наукові дані, які б наводили на логічно обумовлений зв`язок, побудований на реальних основах, вияснилось...

В українській історії є три проміжки часу коли українці приймають участь у міжнародних конфліктах (воюють з іншими народами). Найголовніше те, що ці проміжки часу повторюються із століття в століття. Триває це - не менш як тисячу років, бо пізніше просто недостатньо інформації про минуле. І таке згідно цих розрахунків може статись вже в найближчому майбутньому...!

---

Спитаєте що за одні? не секрет - самі перевірте, ось -

1) 10-ті - перша половина 20-тих років

2) 40-ві - перша половина 50-тих років

3) 70-ті - 80-ті роки

...коли хтось скаже що і в інші роки ставались такі міжнародні війни за нашою участю - так, але кожного століття збіг іде саме по цих вказаних датах... коли вважати, що це просто збіг обставин - щось підряд цей збіг обставин триває вже тисячоліття і зараз ми увійшли у ще один такий проміжок...

наведу деякі найбільш відомі усім приклади

10 століття 

1) 911 рік війна Олега з Візантією (Візантія тоді як тепер США)

2) 941 - війна з Візантією Ігоря також 944 року на Кавказі де переміг

3) почтаток 970-тих (до 972 року) - війна Святослава з Болгарією, 980-ті роки  війни Володимира (988 - у Криму з візантійцями)

---

11 тосліття

1) 1018 рік війна Ярослава з поляками

2) 1043-1046 великомасштабна війна  Ярослава з Візантією

3) 1070ті роки - активна міжусобна боротьба в Русі, але за широкої участі  половців!

---

12 століття 

1) 110 роки нищівні походи Володимира Мономаха проти половців

2) 1140-50-ті роки кровопролитніц війни з половцями (тоді вже окремих князівств Русі)

3) 1170-80-ті війни-війни-війни (творився такий кавардак, що майже всі історики плутаються, коли з ким де, як) з ким тільки не воювали

---

13 століття

1) 1223 війна з монголотатарами (битва на річці Калка - самі знаєте чим там закінчилось)

2) 1240-ві війна остання для Київського періоду з монголами (падіння Києва)

1245 рік перемога волинян (Данило Галицький) у війні проти об`єднаного війська угорців і поляків

3) 1280-ті роки війни з угорцями і поляками... (князь Лев Данилович)

---

14 століття

1) 1410-ті роки війни проти литовців і Золотої Орди

2)...і т.д. іт.п...

і так далі зі століття в століття в ці три проміжки часу етнічні українці мусили так чи інакше з кимось воювати...

Аби Вас надто не втомлювати пройдусь далі по найзначніших подіях

---

17 століття

...

2) 1648 -1653 війна Хмельницького з поляками ( 1648-1657 -  Велика Національно-визвольна Війна українців проти Польщі)

---

19 століття

1) 1812 рік славнозвісна війна з Францією ( НАПОЛЕОН - Волинь спочатку захопили французи потім росіяни, був активний партизанських рух)

2) 1853-56 роки - Кримська війна РОсії проти АНглії, Франції

...

---

20 століття 

1) 1914-1918 Перша світова війна , 1917 -1921 віни України проти Росії

2) 1941-1945 Друга Світова війна, 1943-1953 - війна українців проти СРСР

3) 1970-80-ті роки широка участь українців у війні в Авганістані, та інших гарячих точках

--- Все було б тільки історією, але історія підкоряється певним законам і закономірностям. Все має властивість повторюватись, тим більш коли повторюється із століття в століття вже тисячу років коли не більше.

ЯК це буде і де... в якому повномасштабному конфлікті українці будуть барти участь - думаю кожен на це питання може дати відповідь самостійно. принаймі історики з якими спілкувався, і які допомагали морально у підтвердженні даної інформації, сходяться на одному варіанті як найбільш імовірному.

Однак поживем - дізнаємся, що буде і як... Можливо історія зробить виняток?

А ВИ ЯК ДУМАЄТЕ?  

[ Дивитися текст ]

Короткий опис національно-визвольних змагань України в буремні 1917-1920-ті роки.
Висвітлюються події часів Центральної Ради, Директорії, Гетьманату.

[ Дивитися далі ]

Дуже багато в історіїї Другої світової війни відводиться утилітарному використанню одежі, волосся При чому постійно наголошується на тому що подібних репресій зазнавали виключно жиди у Третьому Рейху. Це стосується не тільки використання волосся та елементів одягу але і так би мовити відлучення їх від соціуму; мається на увазі тоблички у суспільних місцях з надписами типу : "Вхід жидам і циганам заборонено".

Але виявляється що подібну практику дискримінації придумали і успішно впроваджували в дію не кровожерливі і сентиментальні німці у Третьому Рейху, а ті ж таки жиди, правда не у нациській Німеччині, а в Радянському Союзі, і дії ці стосувались не певної етнічної групи (жиди чи цигани), а цілого  соціального класу - селянства під час колективізаціїї.

Селянам, які відмовлялись вступати у колгоспи заборонялось :

- користуватись суспільними колодязями

-розпалювати печі

-односельцям заборонялось вітатись з такими людьми і ходити до них у гості

-заборонялось користуватись природнім освітленням (вікна домів забивали дошками)

-на воротах одноосібників вивішували плакати на кшалт : "Не приходь до мене - я ворог радянської влади"

-психологічні тортури у вигляді принизливих спектаклів. (Ходіння по вулиці з чорним прапором і надписом : "Ми друзі Чемберлена")

"Колективізатори", читай "жиди" придумували різні приниження для селян.
Один секретар райкому видирав у селян клапті волосся з бороди і вигукував : "Ось утильсировина - це закордонний товар".

Інший випадок :Переконавши селян проголосувати за створення колгоспу, група комуністів, читай "зондеркоманда альте партайнагенносе" обрізала волосся у 180 жінок пояснюючи це тим, що волосся жінки носять даремно, волосся можна продати і купити трактор"

Джерело : Осокіна Е. Л. "За фасадом"
                 Фіцпатрік М. "Сталінські селяни"

Комунізм і нацизм це :

Петро Федорович Болбочан народився 5 жовтня 1883 року в селі Геджев (Гиждево) Хотинського повіту Бессарабської губернії (нині село Ярівка Хотинського району Чернівецька область). Син священика. В 1905 році закінчив Кишинівську духовну семінарію. 1909 року закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище, Під час навчання у ньому організував український гурток для поширення рідного слова. Під час Першої світової війни — офіцер 38-го Тобольського полку. Нагороджений орденом за виявлену хоробрість.[ Читати далі ]