Можете не поздоровляти з Днем народження. Навіть в основному блозі не буду зайвий раз нагадувати. Хто захоче і знає мій День народження — й так поздоровить. А от з новим стилем можете привітати. Мамі не сподобалось, як підстригся. А це значить, що гарний look.

Років 10 або більше відрощував волосся. Але набридло. Та й мити волосся треба часто. А так навіть розчісувати не треба. Заодно захотілося змінити look.

 
Красавєць!

[ Читати далі ]

Знайомий заходив у гості. Розповідав, що працює в супермаркеті. Агітував йти до них працювати. Але від почутого я в ступорі. Робота тиждень через тиждень. І (фанфари і барабанна дріб)... з 9:00 до 23:00. Весь день на ногах. Стажування пару днів (можна взагалі не навчати). Маршрутки дорогі (32 грн. в день). І зарплата всього лише 4 штуки. Це ж зовсім мало. З дому треба виходити в 7:30, а приїздити в 0:30. Щоб прокинутись/влягтися ще 2 години. На сон виходить тільки 5 годин. Знайомий каже, що висипається. Але фіг його знає.

Профіт невеликий: харчування (з просрочених продуктів?). І відпустка нормальна.
Воно того варте? Думаю, що такий режим довго не витримаю.

"Зато в детстве у меня были самые красивые прыщи в школе".
("Вечірній квартал")

Зараз Масляна. Так ось — «млинцева дієта», в поєданні з вживанням хліба, приносить видимі «результати». Обсипало так, що передумав йти на святкування Масляної у нашому «селі». Та й пофіг! Програма там все одно стандартна: вітання від мера, виступи самодіяльності, продаж сувенірів, вулична їжа. Якщо проґавлю, думаю, нічого страшного. Навряд чи там буде цікаво. Просто не буде про що писати «атчьотікі».

Зібрався в столицю, полазити по одній, давно приміченій, заброшці. Кінотеатр «Маяк», знаєте такий? Але фігушки! Стільки років будівля стояла відкритою — а тепер всі входи перекрили. З відчаю вирішили поїхати подивитись ще один закинутий кінотеатр. «Диск», на Корчуватому. Однак й там полазити не вдалося. Абандон загородили парканом. А за парканом — сліди. Супутниця спробувала поломитись в хвіртку. Добре, що я подивився в щілину — бачу мужик йде до хвіртки. Місце неочікувано виявилось обжитим. Цікавитись шо то був за мужик: бомж, чи сторож не стали. Кажу: «Йдемо звідси».

Кінотеатр «Диск».


Все більше й більше розчаровуюсь у київських заброшках. Полазити ніде. Лишилося ще декілька столичних заброшок, які хотілося дослідити. Але не впевнений, що це можливо. Цікавих і доступних заброшок в Києві майже не лишилось.

Причому це не означає, що абандонів нема. Просто вони маленькі і нудні.
[ Читати ще ]

З працевлаштуванням не все так просто. Три контори виявились або на іншому кінці, або у центрі Києва. Діставатись з пересадками незручно, довго і дорого. А в фірмі, що зручно розташована, вакансію закрили. Причому оголошення було того ж дня і розміщене в інтернеті (знаю: оголошення в газетах швидко втрачають актуальність. Але щоб в інтернеті за якихось півгодини-години знайшли працівника — це здивувало). І це притому, що вибір не дуже широкий. Хоча й шукаю по декільком напрямкам.

А у нашому місті (шоб не їздити у Київ) взагалі тільки робітничі вакансії.  Пахати за станками нудно. Та й туди без досвіду ніхто не візьме.

Але шукати все одно треба. Як написано в Біблії: «Стукайте — і вам відчинять».

Нарешті злазив на легендарний недобудований опіковий центр на Троєщині. Справді, величезна територія, багато будівель. А ще — повно охорони і людей і частина території використовується (під склади чи офіси і виробництва). Всюду — сліди собак.

Коротше, нормально полазити не вдалося. Бо датчик стрьомності зашкалював. Дослідили тільки один корпус. Та й то, якогось дива не знайшли сходи.



А ще з'їхав на сраці з гірки, пройшовся на краю прірви, довелося лізти через колючі кущі. Це при тому, що дув сильний вітер і холодно. Зате нас не схопили.
Так що крута вилазка!

[ Іще фотка... ]

Відвоював тумбочку. Ще й журнальний столик забрав до себе (ледве проліз через коридор, та й модельки ледве всунув у сервант). Зате тепер кицька не буде по ньому бігати і скидати журнали та модельки. І мамі не буде заважати. Хай хоч танцмайданчик робить у себе. Це ж класно! Ну так, тепер в кімнаті тісно. Але тіснота = затишок. Заодно і зміни в обстановці.

Думав вже взагалі закінчити цю комедію. Але помирилися. Хоча не вважаю себе винним. Хіба шо в тому, що не виправдав їхніх сподівань. Але інвестиції не завжди окупаються.

Шо робити? 1) Шукати роботу. Бажано з проживанням, щоб вдома рідко з'являтися. 2) Шукати можливості не ночувати вдома. Взимку це проблематично, а от навесні-влітку треба спробувати десь забомжувати. 3) Робити по дому все окремо. Ну, в принципі й так кожен сам по собі. Залишилось тільки готувати самому.

P.S.: А батьки ще й між собою сваряться. Е... «Сімейка Адамсів».

Напередодні дня святого Валентина пропоную поговорити про самотність.

Всі мабуть чули, що в минулому році один відеоблогер і турист з України (Одеса), тезка (теж звали Максом), через самотність вирішив зробити самогубство. Це викликало резонанс в соцмережах. Ну і дало ще один привід замислитися над темою самотності. Тим паче, що у мене були періоди, коли не цінував життя, через самотність і нерозділене кохання. До 2013-2014 року ще шукав способи познайомитися хоча б з кимось (навіть було неважливо з ким — з дівчиною, чи хлопцем(!)). Але потім «забив». Та й, як показує практика (і кримінальні сводки), краще самотність, ніж сімейні сварки.

Що б там не казали, а одному бути непогано. Он, брат одружився — так тепер дружина зробила його вегетаріанцем і домогосподаркою). Тепер сам готує їжу — хоча до цього не вмів готувати. Є приклади серед знайомих, коли жінки «виїжджають» на чоловіках: «припахують» до хатніх справ. Одинаку в цьому плані простіше — йому потрібно прати тільки свої речі і прибирати тільки для себе. А можна і не прибирати, і ходити в брудному, як бомж. Коротше, як не крути, а відносини змінюють людей. В кращу чи гіршу сторону — коли як. Однак одному простіше. Чому?

1) Можливо карма бути самому. Так нафіг тоді рипатись?
2) Не треба ні за кого піклуватись і відповідати. Нерви ціліше будуть.
3) Не треба ні з ким радитись. Живи — як хочеш. З одного боку, це погано. А з іншого — свобода вибору.
4) Нікому компостувати мізки і ни з ким сваритися. Хіба шо воювати самим з собою. Але в такій війні нема ні переможців, ні переможених.
5) Ні з ким зайнятися сексом. Тю! Ну і шо? Є ж сублімація. А ще — порнушка. Ну, на крайняк, проститутки.
6) Відсутність турбот з виховання дітей, тещі, думати як прокормити ще когось крім себе. Відповідно, більше часу для себе.

Звичайно, в самотності є і багато недоліків. Самотні люди живуть менше, ніж сімейні. Зате цікавіше.
Та й дивлячись по батькам і знайомим розумієш, шо там, де двоє — сварки неодмінно будуть.

Сварки вже задовбали! Все-таки правильно кажуть, що побут і гроші — основні джерела скандалів і сварок. А ще вірно підмічено, що на відстані кращі відносини з родичами. От і сьогодні мамка «завелася»: спочатку через «покращення» від держави, а потім через те, що відсовували тумбочку (бо ліхтарик впав).Позабирали з кімнати меблі. Ну і пофіг. Зате тепер більше вільного місця. А взагалі, була б можливість, або сам кудись виїхав (от тільки куди і з ким?), або батьків випер з хати. Хоча влаштувала б і робота, на якій можна було б ночувати. А поки сподіваюсь, що швидко «відійде» від злості.

А шо це за мережевий маркетинг з продажів вікон? Люди ходять по квартирам і пропонують встановити пластикові вікна/двері.

Ввечері ні з того, ні з сього — кіпіш. Батько завів якогось мужика. Показав хату незнайомій людині(!). Начебто для обміру вікон, бо сходу ціну не сказав. Мол, для пенсіонерів знижки 30%. Та ще й кредит (в здоровому глузді хіба хто буде давати кредити пенсіонерам?). Як на ранок сказав батько: заманлива пропозиція. Але ж це повинно насторожити! І тєлік жеж дивиться, про аферистів.

Коротше, ледве мати випровадила. Я вже не став вмішуватись (хоча можливо і треба було).

Але не менш вразило, що ні з ким не порадився. Десь колись почув що не завадило би поміняти вікна. От сам вирішив зробити «приємне». Як його від цього відучити? Може це вже на старість (73 роки) бажання всім догодити?

І цікаво, шо то за "аферисти" такі? Розповідають, що по всьому місту ходять, пропонують поміняти вікна/двері.