Ми тіні забуття,
Приламані край неба
Крізь призму сприйняття
Присуд чужих -"та треба ж"...

В поламаних тілах,
Що так болять за раєм,
В щемких, простих словах,
Що вже за небокраєм.

В студенних, у вітрах, 
В колючих не розмовах,
В не збуджених життях...
Про душі - а ні слова.

Ми у забутих снах,
В зворушливих світлинах,
Де у твоїх очах
Відлунням я... єдина...

OkSana Kucha