А хто, хто владу не любить...
- 26.12.16, 19:52
- Ми любимо тебе, Україно!
Українським ЗМІїстам присвячується (з циклу: «Мішанка 2016»)
У мене за минулий рік склалось враження, що українські журналісти і різні наші аналітики-політологи до інституцій рідної української влади ставляться як на зоні зеки ставляться до гомосексуалістів: всі їх дружно показово зневажають і одночасно тихцем сповна використовують для власних потреб і задоволення.
Придивіться уважно, що саме продукують українські ЗМІ за останні роки і спробуйте там знайти не те щоб якийсь панегірик владі, а принаймні просте об’єктивне позитивне обговорення тем стосовно української влади – не знайдете. Не знаю стосовно когось, але я особисто не натрапляв ніде і добре знаю чому: критика та паплюження влади і всіх її дій сукупно й персонально є головним месиджем в нашому українському ЗМІїтворенні. Я просто як мисливець за артифактами, як затятий колекціонер є в пошуках матеріалів, де хвалили б Петра Порошенка, Володимир Гройсмана, Аресенія Авакова чи ще якогось з міністрів та персоналій українського Кабміну або іншої державної установи. Ну де?! Де?! Де?! А нету!!! Подібне серед наших журналістів вважається за найгірший моветон ( mauvais ton), як приниження: владу можна тільки лаяти – хвалити нізя-зя!!! То ж ганьба, щоб поважаючий себе зек і запросто з якимсь піндоріним спілкувався на рівних і добре слово сказав. Та ви що!?! За таке його самого в «півники» переведуть свої ж побратими по пресі. Тому наші українські журналісти всі порядні зеки, а їх редактори взагалі «злодії в законі», бо всі вони на публіку змагаються один поперед іншого хто найбільше копняків владі понадає. Коли ж на якомусь закритому фуршетному заході хтось з наших ЗМІїстів надибає на тіло з регаліями влади, то вмить припадає-прилипає до нього з найніжнішими словами покори і жаги: - Ну візьми, візьми ж мене, любчику…
Повірте, що я зовсім не жартую. Сподіваюсь, що всі чули, як нардеп-втікач Онищенко привселюдно визнав, що фінансував компанію дискредитації прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка. З того я визначив, що були проплачені ним журналісти, редактори і їх ЗМІ вцілому, які абсолютно свідомо продукували і тиражували різні негативи або і відверту брехню щодо Яценюка та його Уряду. Замість інформації вони продукували дезінформацію. Ну, це діло таке «житєйске»: є в українських ЗМІ своя Окружна і охоплює вона простір не тільки під Києвом…
У мене за минулий рік склалось враження, що українські журналісти і різні наші аналітики-політологи до інституцій рідної української влади ставляться як на зоні зеки ставляться до гомосексуалістів: всі їх дружно показово зневажають і одночасно тихцем сповна використовують для власних потреб і задоволення.
Придивіться уважно, що саме продукують українські ЗМІ за останні роки і спробуйте там знайти не те щоб якийсь панегірик владі, а принаймні просте об’єктивне позитивне обговорення тем стосовно української влади – не знайдете. Не знаю стосовно когось, але я особисто не натрапляв ніде і добре знаю чому: критика та паплюження влади і всіх її дій сукупно й персонально є головним месиджем в нашому українському ЗМІїтворенні. Я просто як мисливець за артифактами, як затятий колекціонер є в пошуках матеріалів, де хвалили б Петра Порошенка, Володимир Гройсмана, Аресенія Авакова чи ще якогось з міністрів та персоналій українського Кабміну або іншої державної установи. Ну де?! Де?! Де?! А нету!!! Подібне серед наших журналістів вважається за найгірший моветон ( mauvais ton), як приниження: владу можна тільки лаяти – хвалити нізя-зя!!! То ж ганьба, щоб поважаючий себе зек і запросто з якимсь піндоріним спілкувався на рівних і добре слово сказав. Та ви що!?! За таке його самого в «півники» переведуть свої ж побратими по пресі. Тому наші українські журналісти всі порядні зеки, а їх редактори взагалі «злодії в законі», бо всі вони на публіку змагаються один поперед іншого хто найбільше копняків владі понадає. Коли ж на якомусь закритому фуршетному заході хтось з наших ЗМІїстів надибає на тіло з регаліями влади, то вмить припадає-прилипає до нього з найніжнішими словами покори і жаги: - Ну візьми, візьми ж мене, любчику…
Повірте, що я зовсім не жартую. Сподіваюсь, що всі чули, як нардеп-втікач Онищенко привселюдно визнав, що фінансував компанію дискредитації прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка. З того я визначив, що були проплачені ним журналісти, редактори і їх ЗМІ вцілому, які абсолютно свідомо продукували і тиражували різні негативи або і відверту брехню щодо Яценюка та його Уряду. Замість інформації вони продукували дезінформацію. Ну, це діло таке «житєйске»: є в українських ЗМІ своя Окружна і охоплює вона простір не тільки під Києвом…
Мій сарказм в іншому: багато було й таких зі ЗМІїстів, хто добровільно підключався до паплюження Яценюка так би мовити «за компанію», як зграя гончаків жене оленя чи кабана… Догнали, загнали, загризли, а після полювання одним сукам хазяї їсти дали, а всіх сук-приблуд – повідганяли. І яке у них самопочуття після такого облизня? Задурно покористувались ними – яка прикрість! Але не переживайте занадто: Окружна в українських ЗМІ безмежна – якийсь клієнт колись щось врешті дасть, а як знову не дасть, тоді втішайтесь, що то було заради процесу і зі «щирих почуттів кохання»…
Наголошую ще раз, що для мене пошук позитивних матеріалів та відгуків у наших ЗМІ про українську владу, економіку та інші різноманітні сфери буття України вже стало на рівні спортивного змагання і можете приєднуватись, бо то досить захоплююче заняття. Хоча часом ох і злостить та «радянська школа журналістики», вихідці з якої і дотепер домінують в українських ЗМІ. Неприємно через те, що та совкова школа журналістики випускала в основному за фахом: журналіст-проктолог і редактор-гінеколог, – це досить набридає. На майданах Ленінів поскидали, але в головах вони дотепер ще стоять ох багатьох зеків зі ЗМІ, що відсиділи певні терміни в зоні під назвою СРСР. Як влучно сказав поет: «Хоч вмер тиран та ще стоїть тюрма!»
Богдан Гордасевич
Післямова: не хочеться тикати пальцем, як невихована дитина, але взірцями «совкової» журналістики я вважаю майже весь творчий і редакційний колектив радіо «Єра», досить такого і на Національному радіо, зокрема Сергій Фесюн є класика жанру, а на телебаченні то не так видно, як відчутно, що щось воно смердить за лаштунками як «нетлінні рештки» типу зека Вадима Рабіновича тощо.
26.12.2016
Для прикладу ставлення українських журналістів до влади це посилання: http://hvylya.net/analytics/society/duel-petra-poroshenka-z-zhurnalistami-yak-lakmus-dlya-zmi.html
Наголошую ще раз, що для мене пошук позитивних матеріалів та відгуків у наших ЗМІ про українську владу, економіку та інші різноманітні сфери буття України вже стало на рівні спортивного змагання і можете приєднуватись, бо то досить захоплююче заняття. Хоча часом ох і злостить та «радянська школа журналістики», вихідці з якої і дотепер домінують в українських ЗМІ. Неприємно через те, що та совкова школа журналістики випускала в основному за фахом: журналіст-проктолог і редактор-гінеколог, – це досить набридає. На майданах Ленінів поскидали, але в головах вони дотепер ще стоять ох багатьох зеків зі ЗМІ, що відсиділи певні терміни в зоні під назвою СРСР. Як влучно сказав поет: «Хоч вмер тиран та ще стоїть тюрма!»
Богдан Гордасевич
Післямова: не хочеться тикати пальцем, як невихована дитина, але взірцями «совкової» журналістики я вважаю майже весь творчий і редакційний колектив радіо «Єра», досить такого і на Національному радіо, зокрема Сергій Фесюн є класика жанру, а на телебаченні то не так видно, як відчутно, що щось воно смердить за лаштунками як «нетлінні рештки» типу зека Вадима Рабіновича тощо.
26.12.2016
Для прикладу ставлення українських журналістів до влади це посилання: http://hvylya.net/analytics/society/duel-petra-poroshenka-z-zhurnalistami-yak-lakmus-dlya-zmi.html
4
