У свої 15 років Люда понад усе
мріяла вирватися з рідного селища.
Перспектив тут ніяких. І дівчина
вирішила вже після 9-го класу їхати у
Житомир учитися на перукаря. Але
перед самими випускними
екзаменами вона закохалася. Та так,
як це можливо тільки у юності. Сусід
Дімка на той час повернувся з армії і
відразу звернув увагу на Люду, яка
буквально розцвіла.
Все було, як належить: квіточки,
обнімання у темних куточках клубу і,
звичайно ж, перший сексуальний
досвід. Можна зрозуміти: весна,
гормони грають, школа закінчується,
а попереду доросле життя. Проте від
свого задуму поїхати вчитися в
Житомир дівчина не відмовилася.
Успішно склавши іспити, почала
життя в обласному центрі. Дімка ж
казав, що хоче від армії відпочити, й
лишився вдома. І складалося
враження, що про дівчину зовсім
забув. Ні тобі дзвінка, ні листа.
Натомість подруги Люди регулярно
доповідали: «Сьогодні Дімка з
Настею від магазину йшов», «Після
клубу пішов Вєрку в сусіднє село
проводжати». Як же вона гірко
плакала ночами у подушку від
безсилля.
«Зрадник!» – як молотком відбивало
у скронях. А тут ще одна напасть –
дівчина зрозуміла, що вагітна.
Тільки ж учитися почала, нове життя
налагоджувалося! Не вертатися ж
назад у глушину. Це ж сором який!
Але на розмову з коханим усе ж
зважилася. Дарма. Як тільки дізнався
– взагалі зник.
Робити було нічого – записалася на
аборт. Ні жалю з приводу того, що
йде вбивати дитину, ні докорів
сумління. Навіть не злякали слова
гінеколога про те, що може
залишитися безплідною: перший
аборт усе-таки. На той час це було
просто вирішенням проблеми.
***
Тієї зими Люда вирішила Новий рік
зустріти вдома. Дуже вже скучила за
батьками. Навіть йти нікуди не
хотіла. Але прийшли подруги й
умовили зустріти свято у шкільній
компанії. І тут вона побачила Дімку.
Він змужнів і буквально пожирав її
поглядом. Що на неї тоді найшло?
Напевно, очікування дива у новорічну
ніч далося взнаки. Все закрутилося
по новій. Півроку минуло як уві сні.
Дімка іноді приїжджав у Житомир,
Люда у вихідні – до батьків. Вони
проводили палкі ночі в обіймах один
одного. І тут як грім серед ясного
неба – затримка два тижні. Тест на
вагітність – позитивний. Люда була
ошелешена: вона ж таблетки
приймала. А далі все знову пішло по
накатаній. Дімка, тільки-но взнав,
почав ховатися, уникати зустрічей.
Знову – безсонні ночі і сльози у
подушку.
Правда, цього разу свій «цікавий»
стан Люді не вдалося приховати від
батьків. Була довга і серйозна
розмова з мамою. Вирішили, що
треба народжувати – виростять як-
небудь. Люда заспокоїлася і стала
чекати на малюка. Навіть була
щаслива. Як усе-таки добре відчувати
підтримку рідних! І тому, коли на УЗД
лікарі розгледіли ваду в розвитку
плода, для молодої жінки це була
справжня трагедія. Люда ходила
очманіла, немов сновида. Мовчки
спостерігала, як лікар виводив літери
у направленні на аборт за медичними
показами. Їй хотілося крикнути: «Не
треба! Може, ще щось можна
зробити?!» Жінка була розчавлена.
Цього разу плакала не одна. Горе від
втрати дитини розділила мама.
***
Пройшло десять років. Люда зуміла
знову покохати. Її Андрій був
чудовим – люблячим, турботливим,
добрим. От тільки з дитинкою ніяк не
виходило. А він дуже хотів. І не одну,
а кількох. Звісно, Люда йому не
розповідала про пригоди молодості.
Але як же вона картала себе!
Здавалося, все би віддала за те, щоб
повернути свої п’ятнадцять і
виправити помилку! А скільки
провела часу навколішках перед
образами, вимолюючи у Бога дитину!
Чи то були почуті її молитви, чи
сталося інше диво, але Люда
завагітніла. Як же вона оберігала
своє майбутнє дитя – ходила чи не
навшпиньках, чхнути зайвий раз
боялася, та й чоловік буквально
трусився над нею, всі забаганки
виконував. І все було чудово, поки
на дев’ятому місяці Люді не наснився
страшний сон. Ніби йде по якомусь
брудному підвалу, крізь тьмяне світло
проглядаються обшарпані стіни, зі
стелі щось капає. А вона бреде і не
може вийти – скрізь тупики і
повороти. Аж раптом натикається на
двері. Відкриває і потрапляє в якусь
стару операційну кімнату. В кутку
стоїть гінекологічне крісло, стіни
кров’ю заляпані, а посередині
кімнати, взявшись за руки, стоять
діти – дівчинка і хлопчик.
Люда відразу зрозуміла, хто перед
нею. І буквально у той самий
момент, коли прийшло це розуміння,
на неї накотився навіть не страх, це
був жах.
Жінка почувала себе, як на суді перед
оголошенням вироку. Стоїть, по
щоках сльози котяться, а нічого ні
зробити, ні сказати не може. Зате
говорити стали діти. Дівчинка
вимовила тільки: «За що, мамо?»
Хлопчик, який тримав сестру єдиною
рукою, обсмикнув її і сказав: «Ми
заберемо брата туди, де дітям не
дозволяють плакати».
***
Люда прокинулася серед ночі вся
мокра від поту і сліз. Відразу відчула
біль унизу живота. Схопилася рукою
– побачила кров!
Андрія розбудив її розпачливий крик.
Він схопив кохану та відвіз у
лікарню. А вона не могла
поворухнутися. Тільки молила Бога
залишити синочка. Все закінчилося
добре. Ромчик з’явився на світ
здоровим. Лікарі в один голос
говорили про диво, бо з такою
кровотечею дитину зазвичай не
рятують.
Люда й Андрій були дуже щасливі.
Синочок ріс здоровеньким. Правда,
дуже вже непосидючим: буквально
на рівному місці міг так гримнутися!
До трьох років устиг отримати два
вивихи, перелом, опіки. А на шишки,
подряпини, синці батьки й уваги не
звертали. Та все це були приємні
клопоти, і молода жінка стала
забувати про той страшний сон.
Якось улітку трирічний Ромчик,
гортаючи дитячу книжечку, раптом
запитав: «Мамо, чому в хлопчика
немає ручки?» Люда спершу не
зрозуміла і намагалася знайти
однорукого персонажа на сторінках
книги. Проте син показав пальчиком
у бік порожнього кутка кімнати: «Ось
у того хлопчика, який стоїть поруч з
дівчинкою». Люда раптово вся з
лиця спала. Як тільки не закричала?
В найдрібніших деталях пригадала
той моторошний сон і слова
ненародженого сина. Саме тоді у неї
з’явилося перше сиве волосся.
А після того, як Ромчик розповів, що
він давно вже грається із сумною
дівчинкою і одноруким хлопчиком,
узагалі втратила спокій. Адже діти-
привиди уже не таїлися і від неї,
намагалися на очах убити синочка.
Люда стала боятися залишати дитину
без нагляду. Весь час чатувала. Спала
по 3-4 години на добу. Чаклуни і
ворожки зачиняли перед нею двері,
тільки кинувши оком на Ромчика.
У Люди зосталась одна надія – на
паломництво по святих місцях. Там
жінка хоче випросити прощення за
свої гріхи й вимолити життя для
свого єдиного сина.
Марта Димидівська

[ Читати далі ]

Не то,чтобы меня это касалось, но не терплю идиотизм в любом его проявлении.

Молитвенное последование с каноном покаянным о грехе убийства чад во утробе (аборте)

Обычное начало

Царю Небесный: Трисвятое по Отче наш:

Тропарь, глас 6:

Помилуй нас, Господи, помилуй нас,/ всякаго бо ответа недоумеюще,/ сию Ти молитву, яко Владыце,/ грешнии, приносим: помилуй нас.

Слава: Господи, помилуй нас,/ на Тя бо уповахом,/ не прогневайся на ны зело,/ ниже помяни беззаконий наших,/ но призри и ныне, яко Благоутробен,/ и избави ны от враг наших,/ Ты бо еси Бог наш/ и мы, людие Твои,/ вси дела руку Твоею/ и имя Твое призываем.

И ныне:  Милосердия двери отверзи нам,/ Благословенная Богородице,/ надеющиися на Тя, да не погибнем,/ но да избавимся Тобою от бед,/ Ты бо еси спасение рода христианскаго.

Господи, помилуй, 12 раз. Слава, и ныне:

Приидите, поклонимся:

Псалом 50

Помилуй мя, Боже, по велицей милости Твоей, и по множеству щедрот Твоих очисти беззаконие мое. Наипаче омый мя от беззакония моего, и от греха моего очисти мя; яко беззаконие мое аз знаю, и грех мой предо мною есть выну. Тебе единому согреших и лукавое пред Тобою сотворих; яко да оправдишися во словесех Твоих, и победиши, внегда судити Ти. Се бо в беззакониих зачат есмь, и во гресех роди мя мати моя. Се бо истину возлюбил еси, безвестная и тайная премудрости Твоея явил ми еси, окропиши мя иссопом, и очищуся; омыеши мя, и паче снега убелюся. Слуху моему даси радость и веселие; возрадуются кости смиренныя. Отврати лице Твое от грех моих и вся беззакония моя очисти. Сердце чисто созижди во мне, Боже, и дух прав обнови во утробе моей. Не отвержи мене от лица Твоего, и Духа Твоего Святаго не отыми от мене. Воздаждь ми радость спасения Твоего, и Духом Владычним утверди мя. Научу беззаконныя путем Твоим, и нечестивии к Тебе обратятся. Избави мя от кровей, Боже, Боже спасения моего: возрадуется язык мой правде Твоей. Господи, устне мои отверзеши и уста моя возвестят хвалу Твою. Яко аще бы восхотел еси жертвы, дал бых убо: всесожжения не благоволиши. Жертва Богу дух сокрушен; сердце сокрушенно и смиренно Бог не уничижит. Ублажи, Господи, благоволением Твоим Сиона, и да созиждутся стены Иерусалимския; тогда благоволиши жертву правды, возношение и всесожигаемая, тогда возложат на олтарь Твой тельцы.

Далее

Сегодня технологии повсюду, жизнь каждый день предлагает нам немыслимые доселе вещи, притом часто взаимоисключающие. Например, развиваются технологии, совершенствующие контрацепцию – незачатие. Там, где природа создала бы жизнь, технология вмешивается со своей претензией: «Нет, это контролирую я! Жизнь будет, если захочу я!»

Существует и обратное явление: где имеется проблема с рождаемостью, технология снова вмешивается: «Я создам плодовитость. И не только ее, но и саму жизнь! Я могу не только улучшить здоровье эмбриона посредством хирургического вмешательства или иным способом, но и изменить генетические характеристики плода!» У технологии имеются такие претензии, потому что само общество хочет этого, общественное мнение хочет этого, наука хочет этого – все считают, что всё это очень хорошо. А почему?

Научное знание может обернуться тиранией – посмотрите, какие дилеммы ставит перед родителями возможность прервать беременность в любой момент. Современные средства диагностики отслеживают развитие плода на разных этапах беременности. Люди идут к врачу, а он им говорит:

– Мы провели тест, и у вашего ребенка, вероятно, будет синдром Дауна.

– Синдром Дауна?!

– Да.

– Вы уверены?

– Скорее всего, это так. Сохраните плод еще на месяц, мы проведем и другие наблюдения и скажем точнее, с какой вероятностью.

Спустя известное время врач говорит:

– Сейчас у нас есть некоторые надежды.

– Но, доктор, вы же раньше говорили, чтобы я сделала аборт! А какой была вероятность?

– 30% за то, что синдрома нет, а сейчас 50%.

Вот так и начинается тирания знания. «Зачем мне надо было это знать, и что нам теперь делать?» – недоумевают многие родители. А если ребенок родится с синдромом Дауна, то кто может сказать, что ему плохо будет житься на этом свете? А что ему? Он же исключительная личность.

У нас в Аттике, в митрополии, было трое таких детишек, они помогали при храме. Это были невероятные дети! Однако если у ребенка болезнь Хантингтона, то это будет означать, что он буквально будет деградировать. И наука услужливо предлагает тебе решение:

– Да сделайте вы аборт, и всё тут. Так не живут! Неужели тебе, отче, так хочется увидеть, чтобы человек так жил и страдал?

Нет, конечно же, я не хочу видеть никого живущим таким образом. Но я не хотел бы также, чтобы хоть один человек был уничтожен, прежде чем ему дадут возможность жить. И, кроме того, давайте быть честными: то, что вы делаете с ребенком на 6-м месяце беременности, вы бы сделали на 6-й день после его рождения? Нет, не сделали бы. Почему же мы делаем вид, будто не понимаем этого?

К нам, бывает, приходят супруги, у которых между собой разногласия: один хочет сохранить ребенка, а другой – сделать аборт. Бывает, один другому угрожает:

– Если сохранишь его, мы разведемся!

И тогда они идут к духовнику в надежде разрешить проблему.

Это действительно трудно. Однажды пришел молодой человек со своим тестем – их направил духовник. Этот молодой человек хотел стать священником. Но тогда он сказал мне так:

– Владыко, вы будете отговаривать меня, но я просто хочу, чтобы вы знали: моя жена беременна, ее осмотрели и сказали, что ребенок будет инвалидом. Мы просто с ума сошли после этого. Но решили, владыко: мы сделаем аборт! Я знаю, что это грех. Знаю, что лишусь священства навсегда. Я всё знаю, но я не могу, отче, я не могу!

Далее

Американська журналістка Ліла Роуз вважає, що якби люди побачили аборт своїми очима, вони стали б борцями за життя в той же день. Вона об'єдналася з колишнім акушером - доктором Ентоні Леватіно, і запустила новий веб-сайт з медичними фактами про аборти. До речі - аборт це вбивство, смертний гріх..., а якщо чоловік дає згоду на аборт, чи радить зробити аборт, то автоматично стає теж дітовбивцею. Не вбивайте своїх діток  Джерело

В кокой-то момент, в Украине заговорили о запрете абортов. Если не ошибаюсь в авангарде стоит славно известная  партия "Свобода". Понимаю, что на данном этапе нашей жизни ПОКА это предложение не пройдёт. Но, вот то же интересно как люди в Украине реагируют на запрет на аборты сейчас
Лет 5-ть назад прочитал книгу "Правило виноделов"  Джона Ирвинга. Тема аборта одна из основных. События происходит на территории США. ( аборты легализованы с 1973 года)   Очень всем советую почитать книгу. Книга шедевр сама по себе .