Як казав Шерлок Холмс...
- 01.06.22, 09:09
Нам ця людина відома як Валерій Скорцені та фенікс 88.
http://narod.i.ua/user/5986410/
Вічна пам'ять герою...
На війні за незалежність України загинув Валерій Пальчик “Вальтер” – військовослужбовець ЗС України, знаний активіст УНА-УНСО із 1991 року.
Про смерть Вальтера 29 січня повідомляють побратими в соцмережах.
“Валерій Пальчик. Вальтер. Сьогодні загинув на Донбасі”, – написав у фейсбуці Олексій Бешуля, який у 2014-му служив та воював із ним разом у 54-му розвідувальному батальйоні.
Валерію Пальчику було 50 (нар. 1972 р.). Він – учасник війни в Придністров’ї (на боці т.зв. “ПМР”), учасник кавказьких воєн у загонах УНСО (на боці Грузії й Чечні). Командир Полтавської обласної організації УНСО 1991-1999 роках.
Журналіст і письменник. Автор книги “УНСО. Перший посвист куль” (про війну в Придністров’ї).
У 1998 році балотувався до Верховної Ради від УНА. У парламенті 8-го скликання був помічником (на громадських засадах нардепа від Радикальної партії Ляшка Ігоря Мосійчука.
Олексій Бешуля згадує про спільну службу в АТО: “…Потім з Валерою ми спілкувались постійно. Він травив історії про Придністров’я, Грузію, кримінальний світ Полтави, мрії про націократію з котиками і піратський націоналізм. А ще постійно про жінок. “Мій юний друже, у містечках Наддніпрянщини до генів українок часто додалась дрібка семітських, що робить юність там надзвичайно сексуально-різноманітною”, – не знаю чому мене так вразила була ця фраза.
Валера зробив книгу про українських добровольців у Придністров’ї, суто на зло усім охочим до пошуків “агентів ФСБ і московських запроданців” [серед УНСОвців]. І готував збірку по всіх кампаніях УНСО. Певно, не встиг”.
“Словом, сьогодні чи то в раю, чи то у Вальгаллі (уже куди його, старенького, візьмуть) буде пишна зустріч і безліч цікавих історій. Ми ще побачимось з тобою, брате…” – додає ветеран.
Джерело
Радикальна зміна громадських настроїв в Європі не на нашу користь просто неможлива. Х...йло не став кращим, Раша втратила репутацію, світ вразила жорстокість росіян… Ну, з чого б то за тиждень має мінятись? Нам просто навіюють таке враження особливо нервові вампіричні істерики, які носяться зі старими пердунами типу Кісінджера (і ще трошки російські ІПСО).
Що стосується зброї. І Німеччини. І зброї . Згадайте, якими були німці на початку війни. І яка в них історія стосунків з Рашою (привіт, Меркель! Як ти там, стара відьмо?). І що вони вже видушують із себе сьогодні – досить радикальні слова як для німців. І біженцям нашим Німеччина сильно допомагає. Вони еволюціонують неодмінно. Їм, як і Франції, просто немає куди діватись в умовах тиску США, Британії і Східної Європи, які перехоплюють лідерство в політиці ЄС.
І Штати вже послали в синю даль пропозиції зняти якісь санкції в обмін на вкрадене у нас зерно. Так що не треба боятись, що наші інтереси обміняють згідно з планами старого дурня Кісінджера чи піддадуться на шантаж Кремля і заради африканців віддадуть на знищення українців.
Якби Байден хотів потрафити фютлеру в його бажанні нагнути демократичний світ і НАТО та відчути себе царем гори – нащо б взагалі все було починати?
Будь-які поступки Кремлю в Штатах будуть сприйматись як поразка і приниження нації, а там вибори якісь скоро.
А інша зброя. Камон. Поставляти зброю нам взяли на себе зобов’язання більше 40 країн. Ви уявляєте, яка там кількість бюрократії? Чим довше йде процес – тим довше ти отримуєш зарплату. Поки узгодять, поки підпишуть, поки налагодять логістику. Над бюрократами не капає, і не над їхніми головами здригаються стіни від бомб. Вони не поспішають. Будь-яке діло, що має дуже багато учасників, рухається повільно.
Не завадило знавцям різних мов взяти на себе зобов’язання залишати коменти в популярних пабліках для підтримки потрібного горіння громадської думки, а українським біженкам в Європі виходити на пікети і демонстрації – у України немає грошей, то треба добирати громадянською активністю. Може, і європейську бюрократію громадський тиск підтисне.
Все буде добре. Тримаймось.