хочу сюди!
 

Наська)

34 роки, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 20-90 років

Замітки з міткою «нардеп»

Сергей Лабазюк: коррупционный волк в овечьей шкуре невинного агр

Сергей Лабазюк: коррупционный волк в овечьей шкуре невинного агрария. ЧАСТЬ 1

Досье. Биография. Компромат. Внефракционный нардеп из Хмельниччины. Член комитета по аграрной политике. Материт журналистов
 Сергей Лабазюк
Сергей Лабазюк

Недавняя инициатива «замайбаховца» Сергея Лабазюка оставлять местным бюджетам нереализованные субвенции, на первый взгляд, казалась весьма конструктивной и важной. Но почему она была встречена многозначительными усмешками со стороны его коллег-депутатов? Потому, что они как никто иной знают, что Лабазюк печется вовсе не о благосостоянии местных общин Украины, и даже не об избирателях своего 188-го округа, а лишь о своем собственном кармане.

Ведь этими субвенциями распоряжаются его брат Петр Лабазюк и супруга Виолета Лабазюк — которые, соответственно, являются депутатом и председателем Хмельницкого облсовета. А семейные фирмы Лабазюков уже давно «доят» не только местные бюджеты, но и государственный — включая фонд «Великого будівництва». Впрочем, об этом вы не найдете упоминания в его идеально-глянцевой автобиографии, где Сергей Лабазюк изобразил себя трудолюбивым аграрием, который якобы с юных лет своими руками создал свой бизнес, является благодетелем и меценатом, окруженным безмерно благодарными ему работниками и избирателями. Что ж, защищая право украинцев знать всю правду о своих избранниках, Skelet.Info счел необходимым заполнить огромные пробелы в «житие» Сергея Лабазюка информацией, которую он бы хотел скрыть от общественности...

Как братья бизнес создавали

Лабазюк Сергей Петрович родился 4 июня 1980 года в райцентре Волочиск Хмельницкой области, куда к тому времени перебралась семья его родителей, ранее жившая в селе Богдановка (того же района). Лабазюк рассказывал, что его дедушка был «хозяйственником», в 1933-39 возглавлял местный колхоз (сразу вспоминается Голодомор-33), а в 1944-м, после контузии, его назначили директором «танкового завода» (видимо, речь о танкоремонтном предприятии). Родители, Петр Тарасович и Людмила Ивановна Лабазюк, с его слов, были людьми простыми и никаких руководящих должностей не занимали. Ну а первой гордостью родителей был не Сергей, а его старший брат Петр Петрович Лабазюк, родившийся в 1974 году еще в Богдановке.

Петр Лабазюк
Петр Лабазюк

После службы в армии (1992-94), Петр Лабазюк год поработал электромехаником на Волочисском машиностроительном заводе (входит в группу «Мотор-Сич» Вячеслава Богуслаева), а потом подался в пожарные. Работе в УГПО МВД он отдал девять лет, даже окончил Черкасский институт пожарной безопасности и вроде бы как получил хлебное место инспектора, но весной 2004-го бросил его и заделался бизнесменом. Именно тогда Петр и Сергей Лабазюки зарегистрировали ООО «Агропром» (ЕГРПОУ 32810350), занимавшееся торговлей удобрениями и химикатами, обслуживанием сельхозтехники и оптовой торговлей зерном. Данное предприятие прекратило деятельность в 2012-м, что можно было бы объяснить созданием новой компании «Vitagro Partner» (с тем же профилем деятельности), или избранием Сергея Лабазюка в Верховную Раду, если бы не один нюанс. Дело в том, что после закрытия «Агропрома» еще 4 года около десятка фермерских хозяйств из Хмельницкой, Житомирской и Волынской областей («Хмельове», «Русь Д», «На валах» и др.) пытались отсудить у него свои деньги. Стоит обратить внимание и на то, что в 2008-м Петр Лабазюк учредил фирму-клон «Компания «Агропром» (35659511), торговавшую зерном, агрохимией и сельхозтехникой, которую затем также закрыли в 2013-м. Похоже, что когда у братьев возникали проблемы в расчетах с клиентами, то Лабазюки просто «убегали» от них, ликвидируя свои фирмы.

Впрочем, согласно утверждениям Сергея Лабазюка, первым на ниву аграрного бизнеса ступил он, а не его старший брат. Произошло это якобы в 1999 году, когда Лабазюк, цитируем его самого, «вместе со своим школьным другом закупал сельхозтехнику и оказывал селянам услуги по обработке земли». Пахали, разумеется, не сами — ведь не для этого Сергей Лабазюк тогда же прошел в райцентре бухгалтерские курсы! Нет, за рулет трактора сидел нанятый мужик, а Лабазюк, с блокнотном в руках, подсчитывал сотки и гривны. С этого, мол, и начался успешный аграрный бизнесмен Сергей Лабазюк, большой человек в области! Правда, смущает то, откуда 19-летний паренек и его школьный друг взяли деньги на покупку весьма недешевой сельхозтехники? Лабазюк не стал в этом признаваться, равно как и называть имя своего школьного друга, который, по идее, должен был стать его компаньоном.

Кстати, а какова дальнейшая судьба этого друга, жив ли он вообще? К этому вопросу стоит отнестись весьма серьезно. Судите сами: такие деньги в то время водились либо у вороватого начальства, либо у бизнесменов, либо у криминала. Но его родители были людьми простыми, а о том, что они могли заниматься коммерцией, Лабазюк ничего не говорил. Зато сразу вспоминаются его бандитские замашки: то, как он угрожает людям, какие слова при этом использует (далее об этом будет подробно). Ну и плюс к этому, местные источники Skelet.Info сообщают, что братья Лабазюки в конце 90-х были связаны с лихими людьми (в первую очередь старший), от которых набрались всякого нехорошего (особенно младший). Таким образом, наиболее вероятной становится версия криминального происхождения их стартового капитала. Ну, или в лучшем случае коррупционного — если предположить, что слухи о том, как пожарный инспектор Петр Лабазюк брал мзду, были основаны на реальных событиях.

А дальше было еще интереснее! Осенью 2004-го местным сельхозпредприятиям и фермерам пришло время рассчитываться с фирмой «Агропром» Лабазюков за удобрения, семена, обработку земли и прочие услуги. И так получилось, что после этого расчета одно из предприятий оказалось в аренде у специально созданного для этого ЧП «Аграрная компания 2004» (33007579), начавшее активно поглощать земли района. В автобиографии Сергея Лабазюка это описано так:

«...в 2004 году, когда в Волочисском районе 70% земли зарастали бурьянами, молодой предприниматель серьезно рискует и берет в аренду свое первое хозяйство. Причем селяне единодушно отдают ему свои земельные паи».

Последнее предложение заставляет просто плакать от умиления! Так и представляешь себе хмельницких крестьян, кланяющихся в пояс 24-летнему Лабазюку со словами «бери, батько, наши паи, пользуйся, не жалко!». Похоже, что за этой пафосной ахинеей Сергей Лабазюк скрывает реальную картину того, как именно они с братом стали собирать свой земельный банк, вскоре исчислявшийся сотнями, а затем и тысячами гектаров. Уточним, что сейчас предприятия Лабазюков контролируют 85 тысяч гектаров земли в Хмельницкой, Ровненской и Тернопольской области.

Депутаты и дороги Хмельнитчины

В самый разгар становления семейного бизнеса, летом 2004-го Сергей Лабазюк получил диплом экономиста в Тернопольской академии народного хозяйства (бывший финансово-экономический факультет Киевского института народного хозяйства, ныне Западноукраинский национальный университет). В 2006-м он сделал свой первый шаг в политику, избиравшись депутатом Волочисского райсовета. А еще через год Лабазюк участвовал в досрочных парламентских выборах под явно непроходным местом № 189 в списке «Блока Литвина», что давало ему не столько призрачный шанс попасть в Раду, сколько реальные привилегии кандидата в депутаты. Это позволило попробовать себя в новом бизнесе — дорожном.

Интересно, что в его автобиографии об этом написано так:

«в 2007-м году предприниматель вкладывает средства в строительство дорог по всей Хмельницкой области».

Учитывая, что платных автодорог ни тогда, ни сейчас в области нет, использование слова «вкладывать» в данном случае совершенно не понятно — если только таким образом Лабазюк не пытался купить голоса избирателей, агитируя в своем районе за «Блок Литвина». Но неужели за свой счет? Вы удивитесь, но именно так Лабазюк и любит утверждать — хотя все факты, которые мы сейчас изложим, говорят об обратном. Не говоря уже о том, что в Украине даже самые богатые бизнесмены и коррупционеры не решаются на столь дорогие траты. Да и зачем, если дорогу можно сделать за бюджетный счет, выбив необходимые ассигнования, при этом еще и «напилив» себе в карман от 20% до 50% стоимости работ — а потом лгать избирателям, что, мол, «это я вам дорогу сделал»! Именно так и поступал Сергей Лабазюк, преуспев в дорожном бизнесе даже больше, чем в аграрном. Что интересно, подрядчиком дорожных тендеров и тогда, и потом выступало их с братом ЧП «Аграрная компания 2004», ставшее, таким образом, «многопрофильным» предприятием.

По информации источников Skelet.Info, в дорожный бизнес Лабазюка ввел тогдашний председатель областной организации «Народной партии» (основа «Блока Литвина») Василий Шпак. Это именно благодаря ему Лабазюк стал членом «Народной партии», избрался под флагами «Блока Литвина» в райсовет, в 2007-м получил место в списке блока на парламентских выборах, а в 2010-м как кандидат от «Блока Литвина» был избран в областной совет. Но их тесные отношения была не столько партийными, сколько деловыми и коррупционными, начавшись еще с каких-то схем возглавляемого Шпаком «Агролизинга» (тут есть ниточка к закупкам сельхозтехники). А ведь Василий Шпак — один из самых известных украинских коррупционеров: в 2014 году он был арестован по делу «Украгролизинга», а его сын Николай Шпак объявлен в розыск. Будучи нардепом IV и VI созывов, Василий Шпак являлся членом бюджетного комитета и распоряжался казенными деньгами в своих интересах — в том числе предусматривая субвенции на ремонты дорог в Хмельницкой области. А в 2010-м Шпак даже претендовал на должность председателя Хмельницкой ОГА, но как «литвиновец» проиграл борьбу за кресло главе областной организации Партии Регионов Василию Ядухе.

Сергей Лабазюк: коррупционный волк в овечьей шкуре невинного агрария. ЧАСТЬ 1

Шпак в основном обеспечивал бюджетное финансирование. Непосредственным же «компаньоном» Лабазюка по успешному дорожному бизнесу много лет являлся Петр Гнидюк, в 2007-2014 г.г. возглавлявший ГП «Хмельницкий облавтодор», а потом до 2020-го Служба автодорог Хмельницкой области. Это очень осторожный и опытный чиновник, знающий все тонкости дорожных схем, поэтому его имя никогда не звучало в контексте коррупционных скандалов — хотя на строительстве дорог в Хмельницкой области «пилили» не меньше, чем в любом другом регионе Украины. Сколько там было громких дел, расследований, таскали то одного, то другого чиновника местного «Автодора», а вот Гнидюка никогда не трогали. И теперь он с чистой биографией ушел на повышение в Киев.

Петр Гнидюк
Петр Гнидюк

Ну и конечно успешный дорожный бизнес Лабазюка был бы невозможен без помощи Ивана Васильевича Гладуняка! В 2002-2005 тот был зампредом, а в 2005-2006 председателем Хмельницкой ОГА, а затем в 2006-2010-м возглавлял Хмельницкий областной совет, после чего еще неоднократно избирался его депутатом. Интересно, что, будучи ранее членом то «Нашей Украины», то «Батькивщины», то «Солидарности», сейчас Гладуняк является членом партии «За майбутне», как и Лабазюк.

Иван Гладуняк
Иван Гладуняк

Гладуняк не только участвовал в распределении средств, но и имел прямое отношение к дорожным работам, поскольку, по информации СМИ, до 2013 года был владельцем ЧАО «Хмельницкое ДСУ № 56» (03448860). Данное предприятие постоянно всплывает в дорожных схемах Лабазюка, оно действует на пару с его «Аграрной компанией 2004», а в 2016 году СБУ провело обыски в офисах обоих фирм. Это были те самые обыски, в ходе которых примчавшийся Сергей Лабазюк затеял драку с сотрудниками СБУ, разбив одному из них голову. Видимо, СБУ тогда действительно наткнулась на что-то серьезное, раз Лабазюк так занервничал, что сбросил себя маску мирного агрария и обнажил волчьи клыки!

Сергей Лабазюк: Несколько фактов про лживого строителя дорог

Чтобы получить представление, к каким суммам уже тогда приложил свою руку скромный провинциальный аграрий из «Блока Литвина», и сколько к этой руке могло прилипнуть, откроем одну из новостей за весну 2013 года: Обматеривший журналиста нардеп получил на дороги 33 млн грн. В ней говорится, что «Аграрная компания 2004» Лабазюка получила от Службы автомобильных дорог Хмельницкой области подряд на 33,18 миллиона гривен (4,14 миллиона долларов по тогдашнему курсу). Там же говорится, что «за последние 5 лет» (с 2007 до начала 2013) данная фирма выиграла дорожные тендеры на общую сумму почти 125 миллионов гривен.

А еще там упоминается скандальный инцидент за 2012 год, когда журналисты «33 канала», работавшие над темой дорожной коррупции, решили показать, как легко растаскиваются государственные средства, и для эксперимента купили у рабочих «Аграрной компании 2004» пару ведер щебня (немного, конечно, но на целый самосвал у журналистов не нашлось денег). Обратившись за пояснениями к самому Сергею Лабазюку, они получили от него сначала утверждение, что это его щебень и дорогу он делает за свои личные деньги (!), а затем угрозу «не заниматься х...йней, а то будешь отп...жженным».

В этих нескольких секундах видео ярко открывается вся суть Сережи Лабазюка! Который, во-первых, никак оставить своих чисто провинциально-бандитских (кугутских) манер общения с людьми. Сравним с ним бывших членов столичных ОПГ («савлоховских», «рыбкиных», «кисилевских»), подавшихся в большой бизнес и политику — те не позволяют себе так разговаривать с журналистами и тем более бить по голове сотрудников СБУ!

ПРОДОЛЖЕНИЕ

Обіцянка-цяцянка від Качного, а дурневі – радість

Олександр Сталіноленович займав посаду голови Київської обласної ради і встиг стати фігурантом відразу 3 антикорупційних розслідувань

 

Ім’я Олександра Сталіноленовича Качного добре відоме жителям Київщини. Свого часу (в період з травня 2010 року по лютий 2014 року) він займав посаду голови Київської обласної ради і встиг стати фігурантом відразу 3 антикорупційних розслідувань.

Перше з них пов’язане із незаконною передачею Київською обласною радою мисливських угідь на Білоцерківщині – Олександру Качному інкримінували використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби; надання неправомірних преференцій при передачі землі у користування або власність та передачу земельних ресурсів у користування або власність з порушенням процедури.

Друге має таку ж спрямованість: Київська обласна рада надала у користування 30 тис. га під Києвом мисливцям клубу «Ярик» без дозволу місцевих рад – Качного звинувачували у наданні неправомірних преференцій при передачі землі у користування або власність та передачі земельних ресурсів у користування або власність з порушенням процедури.

І, нарешті, третє антикорупційне розслідування пов’язане з передачею земель Сухолуччя у незаконне володіння Віктору Януковичу – 31 липня 2012 Київська облрада з дозволу голови Качного віддала 30 тис. га лісу Дніпровсько-Тетерівського лісгоспу в користування ГО «Товариство мисливців та рибалок «Кедр». Засновниками «Кедру» були Юрій Бойко, Володимир Демішкан і Сергій Тулуб. Юридична адреса клубу була в селі Нові Петрівці, де знаходиться «Межигір’я».

https://far.chesno.org/person/2092/

 

Але й на цьому в Олександра Качного не закінчились загравання із законом: під час місцевих виборів 2015 року на свій смак та розсуд поміняв результати волевиявлення жителів Київщини і «завів» до Київської обласної ради депутатів, які отримали далеко не найбільшу кількість голосів. Таким чином політична партія «Опозиційний блок» стала єдиною політсилою, яка провела зміни своїх обранців до колегіального органу Київщини.

Серед кандидатів, які мали б зайти до Київської обласної ради внаслідок рішення виборців, зафіксованого протоколами виборчкому, у Київоблраду потрапили тільки «перший номер» спиcку Олександр Качний та кандидат по 49-му виборчому округу (Таращанський район) місцевий аграрій Микола Фурдичка, який отримав 25,5% (3 389) голосів.

Замість решти чотирьох лідерів рейтингу: Юрія Грицуна, Григорія Бондаренка, Руслана Пірського та Володимира Гламазди, до Київської обласної ради стараннями Олександра Сталіноленовича потрапили пенсіонер Юрій Чередніченко (12 місце у списку), президент Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж-БУД» Валерій Ксьонзенко (16 місце), заступник завідувача Центру правових досліджень гендерної політики Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України Світлана Береза (19 місце) та фізична особа-підприємець Сергій Мазепа (29 місце).

https://n-v.com.ua/byta-karta-v-kolodi-opozytsijna-platforma-za-zhyttya/?fbclid=IwAR1LvxOZiLDA7vLKigW0omMBKWBSgN9qgf0FN29vuj9ldyn2dgKFYXJXdV0

Незважаючи на такі досить неоковирні факти своєї біографії, Олександр Качний у 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання від партії «Опозиційна платформа – За життя» номером 36 у списку як член партії. І знаєте що? Він повністю переродився! Зараз народний депутат Качний опікується соціальним захистом населення. Причому серйозно. Олександром Качним було підготовлено ряд законопроектів, які спрямовані на покращення життя українців: про невідкладні заходи для припинення бойових дій та відновлення миру, імплементації Мінських угод; про внесення змін до деяких законів України щодо права на отримання пенсій окремим категоріям громадян; про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту дітей, які постраждали внаслідок бойових дій чи збройних конфліктів; про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціальних гарантій дітей та сімей з дітьми; про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо розміру та перерахунку раніше призначених пенсій; про внесення змін до деяких законів України щодо захисту громадян від негативних наслідків підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги; Трудовий кодекс України; про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України та зловживання службовим становищем президентом Української асоціації футболу (Федерації футболу України), головою Комітету з питань бюджету Верховної Ради України восьмого скликання Андрієм Павелком при вирішенні питання фінансування та реалізації бюджетної програми «Будівництво футбольних полів зі штучним покриттям в регіонах України» у 2017-2018 роках. Плідна робота, яка має дати гарний результат на майбутніх місцевих виборах. За умови, якщо електорат знову повірить обіцянкам Олександра Сталіноленовича.

Бита карта в колоді «Опозиційна платформа – За життя»

 

До складу Верховної Ради України IX скликання по багатомандатному виборчому округу від партії «Опозиційна платформа – За життя» потрапило 37 народних депутатів. Серед них (36-им номером) і Олександр Сталіноленович Качний. Так, той самий Олександр Качний, який під час місцевих виборів 2015 року на свій смак та розсуд поміняв результати волевиявлення жителів Київщини і «завів» до Київської обласної ради депутатів, які отримали далеко не найбільшу кількість голосів. Таким чином політична партія «Опозиційний блок» стала єдиною політсилою, яка провела зміни своїх обранців до колегіального органу Київщини…

 

Серед кандидатів, які мали б зайти до Київської обласної ради внаслідок рішення виборців, зафіксованого протоколами виборчкому, у Київоблраду потрапили тільки «перший номер» спиcку Олександр Качний та кандидат по 49-му виборчому округу (Таращанський район) місцевий аграрій Микола Фурдичка, який отримав 25,5% (3 389) голосів.

Замість решти чотирьох лідерів рейтингу: Юрія Грицуна, Григорія Бондаренка, Руслана Пірського та Володимира Гламазди, до Київської обласної ради стараннями Олександра Сталіноленовича потрапили пенсіонер Юрій Чередніченко (12 місце у списку), президент Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж-БУД» Валерій Ксьонзенко (16 місце), заступник завідувача Центр правових досліджень гендерної політики Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України Світлана Береза (19 місце) та Фізична особа-підприємець Сергій Мазепа (29 місце). Відмовитись від мандата депутата обласної ради спонукав людей саме Олександр Качний. Ось що про це розповів журналістам одного з вітчизняних видань Володимир Гламазда: «З питанням, чому ми написали заяви потрібно звертатися до голови обласного осередку нашої партії Олександра Сталіноленовича. Я обурений тим, що після виборів він навіть не подякував за пророблену на місцях роботу, яка вплинула на загальний рейтинг партії».

 

Чи не повториться історія цього разу? Раптом і в керівництва політичної партії «Опозиційна платформа – За життя» в особі співголови політичної партії Вадима Рабіновича, співголови політичної партії Юрія Бойка, голови політради та голови стратегічної ради політичної партії Віктора Медведчука та голови виконкому політичної партії Сергія Льовочкіна виникне таке ж бажання, як свого часу у Олександра Качного, і вони вирішать перетасувати колоду нардепів-списочників? Куди побіжить Олександр Качний з криками «Рятуйте!»? Буде шукати прихистку у Юрія Бойка чи слухняно візьме ручку та, підкорюючись партійній дисципліні, напише заяву про відмову від мандату депутата Верховної Ради України? До речі, парламент, на наше переконання, від того тільки виграє. Бо за креатурою Качного міцно тримається клеймо: «Людина Януковича». Залишатися «людиною Януковича» і боротися з наслідками того злочинного режиму… то, напевно, найбільший глум в новітній історії України.

Інна КУПРІЄНКО

Хто займе в Київоблраді місце Качного, який став нардепом?

 

З-поміж депутатів Київської обласної ради стати парламентарем пощастило лише одному – Олександрові Качному. Його обрали нардепом за списком «Опозиційної платформи – За життя» (ОПЗЖ). Жоден інший депутат облради не пройшов до ВРУ за списками партій, а 14 обласних обранців, які змагались у 9-ти мажоритарних округах на Київщині за право перейти до парламенту, вибори програли, пише Рух ЧЕСНО.

Голова фракції «Опоблоку» Микола Фурдичка не може відповісти, хто зайде на місце Качного до складу облради. Сам Качний повідомив Рух ЧЕСНО, що ще не міркував над тим, у якому комітеті Верховної Ради хотів би працювати, але, за його словами, має багато ідей щодо законопроектів за різними напрямами.

За попередніми даними ЦВК, за списком партії ОПЗЖ до новообраного парламенту пройшли перших 37 кандидатів у народні депутати. Передостаннім прохідним, на 36-му місці у списку партії, є депутат-прогульник Київоблради Олександр Качний. Він має досвід досить тривалого головування в Київській облраді, а також був заступником голови облради.

 

За час перебування на посаді очільника облради Качний став фігурантом кількох антикорупційних розслідувань. Так, КОР з дозволу голови ради Качного віддала 30 тис. га лісу Дніпровсько-Тетерівського лісгоспу біля Сухолуччя в користування ГО «Товариство мисливців та рибалок «Кедр». Засновниками «Кедру» є Юрій Бойко (перший номер у списку ОПЗЖ) та екс-нардепи від «Партії регіонів» Володимир Демішкан і Сергій Тулуб. Юридична адреса клубу була в селі Нові Петрівці, де розташоване «Межигір’я».

Окрім того, за керівництва Качного ТОВ «Томилівська дача» отримало в користування на 25 років мисливські угіддя площею майже 5 тис. га на території Білоцерківського району. Облрада нібито одержала від Держагентства лісових ресурсів матеріали, де йшлося про погодження землевласників і землекористувачів району. Однак це не відповідає дійсності, оскільки жодних погоджень власники ділянок, які увійшли в межі переданих фірмі мисливських угідь, не давали. Рішення ради скасували в судовому порядку.

Згідно з електронною декларацією, за 2018 рік Качний не заробив ні копійки доходу, проте за рік його заощадження від продажу нерухомості в 2017 році зменшилися на 107 тисяч гривень.

В облраді 7-го скликання Качний був членом комісії з питань ЖКГ. На запитання Руху ЧЕСНО, чи визначився політик, у якому комітеті ВРУ волів би працювати, він відповів, що ще навіть не думав про це. А стосовно перших законопроектів, котрі внесе до розгляду новообраної Ради, каже, що має багато напрацювань за різними напрямами.

Згідно із законом, Качного в облраді має замінити той кандидат у списку «Опозиційного блоку», який був першим непрохідним у 2015 році. В «Опоблоку» в Київоблраді доволі дивна ситуація: фракція складається лише з шести депутатів, а останній, хто отримав мандат за списком, прогульник Сергій Мазепа був 34-м у списку кандидатів від партії. Тобто 28 кандидатів, котрі обиралися (і деякі з них одержали понад 10 тисяч голосів виборців), з тієї чи іншої причини написали заяви про відмову від депутатського мандата.

Схожа ситуація простежувалась і в інших радах. Наприклад, у Харківській міськраді, коли 12 кандидатів від партії «Відродження» відмовилися від мандатів на користь двох соратників Геннадія Кернеса, чий рейтинг був доволі низьким.

Зазвичай така ситуація виникає тоді, коли кандидати від партії заздалегідь пишуть заяви й домовляються, що, хай як проголосують виборці, до ради мають потрапити конкретні політики.

Ані нинішній голова фракції «Опоблоку», прогульник Микола Фурдичка, ані Качний, який очолював фракцію до кінця 2018 року, не дали відповіді, чому так сталося та хто може стати наступним депутатом Київоблради.

«Якщо кажуть, що восени будуть перевибори в місцеві ради, то я взагалі не знаю, хто погодиться на такий короткий час», – каже Качний.

Наступним потенційним депутатом облради є В’ячеслав Беседін.

 

Відповідно до інформації на сайті ЦВК, у 2015 році Беседін був директором ТОВ «Віджес Трейд». Ця компанія має лісопильню, здійснює обробляння та збут деревини. У 2017 році їй анулювали свідоцтво платника ПДВ через неподання декларації. Також це ТОВ має податковий борг з 2018 року в розмірі близько 6 тис. грн.

Чи стане саме Беседін наступним депутатом облради від «Опоблоку», наразі не відомо. Можливо, знову заради вигіднішого представника його змусять відмовитися від мандата, як це було 2015 року з його попередниками.

Нагадаємо, Рух ЧЕСНО проаналізував, скільки депутатів Київради піде до парламенту та хто їх може замінити. Окрім того, оприлюднено мапу переможців у мажоритарних округах та проаналізовано наймасштабніші програші кандидатів від «Слуги народу».

Загалом до парламенту 9-го скликання в мажоритарних округах пройшли 40 чинних нардепів, з яких тільки 5-м списочникам удалося перемогти на мажоритарці. Жоден із 13 нардепів, які балотувалися на Київщині, вибори не виграв.

Джерело

Нардеп Іван Фурсін подарував свято цілому місту на Одещині

 

Центру Лиманського району Одеської області місту Доброславу виповнилося 217 років. З цієї нагоди народний депутат Іван Фурсін, якого і доброславці, і жителі всього 138-го округу незмінно вибирають в Раду вже не перший раз, організував справжнє свято.

 

Свято плавно перейшло в святкування купальської ночі. Для доброславців це стало неабияким сюрпризом з виставками, гуляннями, смакотою. А вінцем свята став феєричний концерт за участю скрипаля-віртуоза Олександра Божика і всенародно улюбленої групи «ТІК».

 

Ось що написав на своїй сторінці Фейсбуку сам Фурсін:

«Вітаючи жителів районного центру зі святом, я вирішив подарувати їм в честь такого видатного дня концерт справжніх зірок — гурту« ТІК »та Олександра Божика! Увечері 6 липня перший на сцену в центрі селища вийшов скрипаль-віртуоз, майстер поєднання неперевершеного виконання і видовищного шоу, міжнародно відомий музикант Олександр Божик. Класична скрипка в руках майстра подарувала глядачам і рок, і поп, і етно-музику.

Ну, і звичайно, бурхливе захоплення глядацької зали викликав виступ всенародно улюбленого Української групи «ТІК», яка в черговий раз подарувала людям свою енергію, щирість і стильове розмаїття!

Шановні доброславці! Вітаю вас з Днем селища! Бажаю, щоб ваш селище цвів, розвивався, залучав інвестиції, щоб тут створювалися робочі місця, а люди жили в достатку і благополуччя! Щастя, здоровя і всього найкращого!».

 

Але не тільки концерт порадував жителів Доброслава і гостей селища в цей день. Фурсін підійшов до справи масштабно і з розумінням, а тому веселощі почалися ще вдень, зібравши в центрі Доброслава майже всіх його мешканців.

Тут стараннями команди Івана Фурсіна і мера Доброслава Людмили Прокопечко були організовані ярмарок та виставка виробів місцевих майстрів, кафе, фотозони, «живі картини», дитячі розваги.

 

 

Особливо сподобалися всім «живі картини» на сюжети відомих у всьому світі художніх полотен.

 

У ході урочистої частини селищний голова Доброслава Людмила Прокопечко представила глядачам гостей свята, які прибули, щоб привітати жителів райцентру. Так, з вітальними словами до доброславців звернувся народний депутат України Іван Фурсін, депутат облради Олег Кутателадзе, представники дипломатичного корпусу, місцевих органів влади, активісти, військовослужбовці.

 

 

Ініціативу Івана Фурсіна підтримала своїм візитом також в.о. одеського губернатора Світлана Шаталова.

 

«Сьогодні атмосфера неймовірна, — прокоментувала вона все те, що відбувається. — Я не очікувала побачити такої кількості людей, дітей. Тут є де відпочити, є зони спеціальні та фудкорти. Це — розвиток селища і фундамент для майбутнього. Хочу побажати, щоб всі жителі Доброслава відчули потік енергії, і щоб всі бажання збулися».

Ще однією подією Дня селища став конкурс краси і таланту «Доброславська пані». Переможцем і володарем титулу стала художній керівник вокальної студії естрадної пісні «Мелодайн» Ксенія Ковальчук.

 

 

Ну, а вечір став гідним завершенням веселого дня! І такої кількості глядачів, які прийшли на святковий концерт, Доброслав не памятає вже давно.

Відео: https://www.facebook.com/100037617979253/videos/119331665997432/

Купальську ніч після півночі зустрічали всі разом, розходитися не хотілося нікому. Хороводи і стрибки через вогонь. Загадані бажання.

 

І щира подяка людині, яка змогла це все подарувати.