[Приєднана картинка]У нескінченній зміні декорацій, В якій сплелись початок і кінець, Я відчуваю дотики вібрацій Ніким іще не пізнаних сердець. Мовчать думки, голосять телефони, Орбіти не міняються планет, А ті серця ламають всі канони, Й потроху Всесвіт рухають вперед.

Жебраче, візьми ескудо, Та кидай ковтати дим, За те, що я й далі буду, Молися усім святим. Отим, що сидять на небі, І дивляться мало вниз, Молися, немов за себе, Молися, бродячий лис. А якщо пробачать хиби, І скаже про це луна, Я дам скільки схочеш хліба, І доброго дам вина. [Приєднана картинка]

Бруківка. Вечір. Схилена акація. Вітрини ваблять Блиском золотим. Гуде меланхолійно Ресторація, І підпирає небо Сивий дим. Холодні вікна Поглядами синіми Пророчать ніч І снів передчуття, І я мов тінь Просочуюсь між тінями, Та осягаю сутність небуття.[Приєднана картинка]

Кому життя, кому забави: На лавці, взявши пиріжка, Ловив малий гуляка ґави Й ногою копав будяка. Сусід ганяв на самокаті (був першим хлопцем у дворі!) Птахи вовтузились строкаті, Хтось слухав музику вгорі. Вечірнє сонце тихо блідло, Крутився спів на язиці, І розтікалося повидло По щойно витертій щоці. [Приєднана картинка]

І погляд дня, І дотики небесні. І віра в диво Без розчарувань, І душі загрубілі, Та воскреслі, Без порожнеч, Без тиску нарікань, Зірковим хором, Чистим та могутнім Насичене повітря До країв… Це, певне, й називається Майбутнім, Що вештається тінню Серед снів.[Приєднана картинка]

Мені уже не треба роздоріжжя, Мій напрям – скрізь, І не потрібний вибір, Завершилась епоха Босоніжжя, Яку дарує всім Четвертий вимір. Хай спокій мають люди І світила Із тягарем довічного Мовчання, Що цьому світу вже До мого тіла, Якщо за душу Програно змагання? [Приєднана картинка]

Вечірній вітер спокій клав на плечі І сонце з неба виганяв руде, На дворі чимось бавилась малеча, Що котеня лякалося худе. Смалив якійсь заблуда папіроску З таким апломбом, начебто він цар, Та в погляді його не було лоску І віддавав плебейством перегар. Трусились з перепою щоки сині (нещасний самогонний сомельє…) Подайте трохи хліба сиротині. Але не гроші. Гроші він проп’є.[Приєднана картинка]

Я тобі напишу Лист, Я зі слів перекину Кладку, Там знайомий буде Зміст Про довіру, про щем, Про згадку, Про природу буде, Про ніч І про зорі у синім Небі, Про мовчання і крик Сторіч, Про луну і, звичайно, Тебе. Про бездушність чужих Міст, Про богів та про їх Зраду Я тобі напишу Лист І до інших жбурну В шухляду. [Приєднана картинка]

Я чую як ростуть години, Як воду сьорбає трава, Як жаром дихає хлібина І родить думку голова, Як світло шлях собі торує По небу в хмарному диму, І навіть людські душі чую, А ви не чуєте… Чому?[Приєднана картинка]

Допоки хвилини Не тліють останні, Міняю реальність На віру в кохання. На віру у людяне, Віру у світле, Не хочу я бачити Чорне та підле. Я вірити хочу У корисність серця, У те, що за справи Усі воздається, Що крапка насправді – Неякісна кома. Міняю реальність! Не треба нікому?[Приєднана картинка]