Вечірній вітер спокій клав на плечі...

Вечірній вітер спокій клав на плечі

І сонце з неба виганяв руде,

На дворі чимось бавилась малеча,

Що котеня лякалося худе.

Смалив якійсь заблуда папіроску

З таким апломбом, начебто він цар,

Та в погляді його не було лоску

І віддавав плебейством перегар.

Трусились з перепою щоки сині

(нещасний самогонний сомельє…)

Подайте трохи хліба сиротині.

Але не гроші. Гроші він проп’є.