Демарш керівництва Української православної церкви Московського патріархату на урочистому засіданні ВР, присвяченому 70-літтю Перемоги у Другій світовій війні, чітко показав на чиєму боці вона знаходиться. Можна будь-яким чином ставитися до військових дій, але показова зневага до людей, які загинули за свою Батьківщину, стала не просто питанням порядності – це була демонстрація антиукраїнської позиції.
Через цей вчинок УПЦ МП понесла значні «іміджеві втрати»: поведінка її керівництва опустила «нижче плінтуса» рівень довіри до неї та була визнана гидкою навіть вірянами цієї церкви. Московські попи не могли не передбачати таких наслідків, але свідомо вчинили бридкий демарш. Чому?
Жодних
ілюзій щодо уподобань цієї церкви немає вже півтора року – УПЦ МП,
виконуючи вказівки свого московського керівництва, була єдиною серед
українських церков, яка не підтримала Євромайдан і виступала проти
євроінтеграції України. За останній рік ми також побачили багато
відкритих антиукраїнських вчинків з боку цієї церкви: її священики брали
в руки зброю і приймали участь в бойових діях проти сил АТО, закликали
вступати в «православні дружини» і воювати з «хунтою», вели
антиукраїнську пропаганду, агітували проти мобілізації до ЗСУ, надавали
допомогу терористам на Донбасі, відмовлялися відспівувати загиблих
героїв АТО.
За весь час російсько-української війни УПЦ МП
жодного разу не висловила підтримки захисникам України та жодного разу
не засудила агресію Росії. Більш того, УПЦ МП визнала Крим частиною
Росії, передавши все майно кримських єпархій на баланс Російської
церкві.
Відповідно
до вказівок з Москви, керівництво УПЦ МП постійно переконує, що війна
на Сході є «громадянською», «братовбивчою» і подає її як війну, яку
«розкольники» і «уніати» ведуть проти канонічного православ’я. Така
позиція доводить , що УПЦ МП є «штурмовим загоном» росіян у релігійній
війні, яку Росія веде з Україною. Засади цієї війни в березні 2015 року
озвучив глава МЗС РФ Сергій Лавров, який на зустрічі в Женеві заявив:
«Православні християни піддаються гонінням не тільки на Близькому Сході.
На Україні, де слідом за антиконституційним переворотом була
розв’язана братовбивча війна, націонал-радикали взяли курс на
нагнітання міжрелігійної ворожнечі. Знищуються православні храми і
монастирі, священики і віруючі піддаються залякуванню і знущанням!».
Таким
чином, церква Московського патріархату працює або скоріше воює заради
вигідного для Кремля розколу в Україні. Стратегією УПЦ МП є збереження
існуючого стану розділення Української Церкви, адже для Москви є
бажаним відтворення донбаського і кримського варіантів розколу в
церковній та інших сферах українського буття. І те що відбулося в
Верховній раді – було яскравим проявом реалізації цієї стратегії
розколу. Побічно про наявність такої стратегії свідчить і шалена
протидія з боку УПЦ МП створенню в Україні Єдиної Помісної православної
церкви.
За цих умов бентежить повна байдужість української
влади до послідовної антиукраїнської діяльності УПЦ МП. Ця ситуація
нагадує події в Криму річної давнини, коли Київ мовчки спостерігав за
тим, що відбувається на півострові і не втручався. Тут напрошується ще
одна «кримська» аналогія: церква Московського патріархату сьогодні
виконує таку ж саму роль в Україні як свого часу Чорноморський флот
Росії в Криму. УПЦ МП, так само як ЧФ РФ, під гаслами відстоювання миру
і протидії «нацистам», має за мету послаблення і розкол нашої країни,
замороження військового конфлікту і визнання автономії окупованих
росіянами територій на Сході – тобто всього того чого домагається
Москва. Автономія на Сході України є цікавою для УПЦ МП також тому, що
там не буде місця іншим церквам – московські попи здійснять там таку ж
саму релігійну «зачистку» як в Криму.
Отже, УПЦ МП визначилася
на чиєму вона боці у російсько-українській війні – тепер для українців
настав час визначатися щодо ворожої діяльності філіалу російської
церкви в Україні. Закликаю не повторювати наших традиційних українських
помилок і не демонструвати вчергове нашу безмежну толерантність до
знущань над святими для українців поняттями. Остання провокація
знахабнілих московських попів у Верховній раді зайвий раз показала, що в
Україні розпалюють релігійну війну, тому наша подальша байдужість може
коштувати надто дорого.
2 мільярдів рублів на рік до 10 мільярдів. «Россотруднічество» займається координацією і керівництвом п'ятих колон Москви закордоном з числа т.з. «співвітчизників».
Окремою графою 2,6 млрд чекістське «Россотруднічество» отримає на «просування російської культури», з яких 2,1 млрд - на придбання будівель під кубла «російські культурні центри», а також 1 додатковий млрд - на «освітні і молодіжні програми», зокрема «підтримку російської мови» (організація провокацій, як нещодавно в Латвії» з референдумами про «визнання російської мови як другої державної). Більше 1 млн. рублів ФСБ витратить на підтримку «російських шкіл» за кордоном, півмільйона - на закордонні могили кривавих російських завойовників і окупантів.
Чекістські шахраї і злодії вважають, що гроші на підривну діяльність за кордоном окупляться.
«Спеціальні програми, статті і фестивалі повинні будуть переконати жителів України, що «створення Євразійського союзу з Росією», тобто чергове закабалення українців росіянами і перетворення їх на рабів, «вигідно українцям», розповідають чекісти.
