хочу сюди!
 

Наталия

47 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-60 років

Замітки з міткою «стихи мои»

Позвольте.

Отпустите меня пожить. Разожмите пальцы, ослабьте хват. Дайте мне из ручья попить И позвольте росу собрать. Разрешите смотреть вперёд. Не кажите рукой в былое. Я хочу ощутить свой взлёт, С высоты посмотреть на море. Покоряя вершины гор, Не нужны мне слова про холод. Обогрею я видом взор, И снегами умерю голод. Разрешите любовь постичь. Медовухи позвольте кружку. Без неё ведь совсем не жизнь, И без боли - её подружки. И ума мне насыпьте горсточку, ...

Читати далі...

Жизнь в эфире.

Он танцует под музыку диско. Как циркач он жонглирует днями. Далеко был, и вот уже близко, Пожимает протянуты длани. Мягким танго влечёт её время. Ресторанами город качает. Поцелуями неизвестных, Суммой в долларах на прощанье. Андеграунд в мелодии жизни. Он красив в элегантных манерах. И губами касаясь щетины Он плюёт на злословные стены. Колыбелью играет забота. В материнских глазах океан любви. Пишет сердце ребёночку ноты, Выплетая песнь новой...

Читати далі...

Говорите друг другу слова...

[Приєднана картинка] Мы молчим в те юные годы, Когда слов дорогих не жаль Для любимого или любимой, Нам стеснительность, Ложная гордость не дает Избежать чувств запретов. Ну а старше становимся, Вновь, не хотим говорить слова, Нам их жаль потратить напрасно, Хоть давно уже нет стеснений. Так вот и промолчим всю жизнь... Так зачем же нам речь дана?

Комната.

Я в комнату души гляжу сквозь стёкла глаз. В ней тёплым пледом крыто сердца ложе, Он ровен, без морщин, ни капельки не смят, Гостями беспокойством не тревожен. Освещено всё ровным мягким светом, В безлунии чернеющих ночей. Пусть и тепло, пусть комната согрета, Да не дыханья это жар, не блеск очей. Мелодией наполнена обитель, Целует слух струна виолончели. Дрожит, услышит ли её ценитель, В многоголосии людского перепева? Всё по местам расставлено порядком По ...

Читати далі...

Я пьян.

По заре облака взлетают Оставляя мягкие следы, Что от ветра порывов тают, Раздевая синь высоты. Горизонт расстаётся с солнцем, Подтолкнув его летнему небу, Оно нехотя так плетётся, Мол, поспать хоть немного мне бы. И цепляется солнце лучами За хвосты белых туч кудрявых, Как девчушка мала что маме За подол уцепилась упрямо. Тучи белые солнышко тянут, Колесницей плывут по небу. Я рассветом сегодня пьяный И тону в копнах жёлтого хлеба. © Ветер Города

Одного разу я тебе побачив

Одного разу я тебе побачив: Така нова і зовсім невідома. Тоді той випадок ніщо не значив, Тоді чому я плакав вдома? І сон мене покинув назавжди Вночі була одна картина: Кричав тобі:»Не йди, зажди!» Я розгубився мов дитина. Я втратив часу відчуття І починав в душі вмирати. Мене вбивали почуття, Яких не міг я описати… Тоді чому я сам не зміг Знайти тебе й тобі сказати, Надвечір стати в твій поріг І довго й сильно обіймати Тебе як ту одну єдину, З якою буду до кінця. Бо...

Читати далі...

[Приєднане голосування]

Омана

Вона мені сказала так І цим у раз моє життя змінила. У це повірити не міг ніяк, Бо давню мрію цим вона здійснила. Без неї темнота в душі моїй Свої тенета розпустила. І тільки пристрасть, що у ній Добро в мені ледь відновила. Я знов щасливий як колись Часи були ті добрі і веселі, Хоч всі бажання не збулись Я вже не сам серед пустелі.
[Приєднане голосування]

Вирішальний бій

Я помер. І народився знову. Смерть дала мені нове життя Я з вічністю завів розмову Про що не розумів і про буття. Я маю шанс. Та чи це добре? Бо я не той, що був, я не людина Хоч серце моє ще хоробре, Це не вагома є причина, Чи зможу ще раз його вбити. А може дам йому перемогти Не зможу знову я любити Не зможу знову полягти. А це один єдиний спосіб Убити зло, що у мені Кінець всьому уже на носі Якщо це все не уві сні…
[Приєднане голосування]

Чому саме так

Сьогодні зло в собі відчув І дав йому перемагати. Чи може все життя лихим я був Чекав лиш часу, щоб почати. Якщо почну, вже не зупинюсь, Та як знайти свій шлях в житті! Добро в мені мабуть скінчилось В глухому опинився я куті… Стається те, чого найбільше Я не хотів, щоб так було Потрібно змін в мені скоріше, Яскраве світло, щоб мене вело. Немає світла, кругом лиш темнота До неї я вже сильно звик Лиш ненависть і сила темна та Душі моєї вчули крик...

Читати далі...

[Приєднане голосування]

Книга.

Впиши меня в книгу свою, Алых губ теплотой, их касанием. Меж страниц помести ты в судьбу, Летней ночи пьянящей дыхание. На полях запиши как заметочку. Открывая отмеченный лист, Ты прочтёшь о желаниях весточку, Вспоминая ласкающий бриз. В переплёт своёй книги внеси меня. Удержу я страницы твои. Утаи робкий голос сомнения, И за солнцем рассвета беги. Хоть эпиграфом, пусть послесловием, Или сноской под текстом впиши, Но внеси наше лето бессонное, В свою книгу ...

Читати далі...