Скрипить сапа, мелькають вправні руки,
Бур'ян щемливим зойком тишу рве.
Було усе: любов, світанки і розлуки -
Зостались вечір, бабця й поле світове.

На сідала пістряві ряби посідали,
Коза в повітці, Мурчика -  чортма...
Поволі бабця із города почвалала,
Криничну воду п'є прямісінько з відра.

Мов вихор, котик мчить, хвоста - трубою!
Очиці мружить, треться біля ніг.
Змахнув солоний піт з чола рукою
Самотній день. Й за обрій спати ліг.

                                                                                 варіант 1


Блискучим, модним черевиком –
Напевно, з шкіри крокодила, -
Над-Cамовпевнена горила
Мені на мізки наступила.


Прорікши безапеляційно,
Що думка – розкіш завелика.
Від мізків втерши черевика,
Пішла, замріяна, граційно…



05.12.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11112060232

Пара бомжей -
Синие руки-конечности.
[ Читати далі ]