Я вчора був на виставці фігур, Їм заздрив мармур – свідок ренесансу, Приходив вітер – син температур І викладав із тих фігур пасьянси. І я тремтів, бо кидало у жар, Та у душі спліталася сюїта Від тих фігур, звичайних ніби хмар, Що відлітали, взявши крихту літа.[Приєднана картинка]

Пісок і кров останньою дорогою, У безвість кличе стоголосий дзвін, Утішся, нумо, ворог перемогою, І подаруй-но публіці уклін. Та не тряси ти, іроде, мулетою, Я втомлений. Мене чекає Рай, Ти йшов сюди, убивця, за монетою? Чого тягнути? Гроші відробляй! Нехай народ цілунками закидає, А мій по світу добігає путь. Радійте всі, знетямлені коридою, І хай вас всіхдо пекла заберуть…[Приєднана картинка]

Ви знаєте, це так просто, Достатньо підняти руку, І сяде на неї простір Як птах, повелитель звуку. Напне, мов вітрило, воло, Смакуючи нову пісню, І пустить її на волю – Всередині їй так тісно. І місяць, що в небі тужить, Потоне у благодаті, Це, знаєте, просто дуже, Достатньо уяву мати. [Приєднана картинка]

Моя душа, коханням розігріта, Замріяна, як дівчинка мала, Упала в трави скошеного літа – Вона себе до краплі віддала. Чом ти лежиш, лице своє воложиш? Що дасть земля, крім пагорбів могил? Вставай. Іди. Я знаю, ти це зможеш, Я дам тобі останні крихти сил. Поганого боїшся? Це вже сталось, І вже згоріло в полум’ї пожеж. Вставай, душа, бо осінь зачекалась, А ти до неї й досі не ідеш.[Приєднана картинка]

Зіграйте розвеселе щось, музики! Хай знає світ, який є дар у вас, Життя не всі стоптало черевики, Нехай танцює, поки є ще час. Аби усе, що мало бути стерто, І далі було змістом дивини, Нехай усі, хто хизувався смертю, Побачать, що проґавили вони. Усе, що не купується за гроші, Усе, що зігріває в холоди. Зіграйте-но, музики, щось хороше, Щось на слова безсмертні доброти. [Приєднана картинка]

Повзи, хробак, бо небо – то чуже, Немає сенсу марити спасінням, Той в цьому світі падає лише, Хто сміє виклик кинути тяжінню. Чого ти ще чекаєш звідтіля? Навіщо молитви, хрести, кадила? Ти є хробак, твоя юдоль – земля, Бо ти боявся змайструвати крила.[Приєднана картинка]

І прийде час і доля змінить масть, І зорі розбіжаться врізнобіч, І до останку день себе віддасть, І забере усі дарунки ніч. У землю переродиться трава, Старі пісні забудуть солов’ї, І про життя допишеться глава, А потім хтось читатиме її. [Приєднана картинка]

Я бачу сни у таїнстві ночей. Я бачу те, чого немає нині: Тендітну недоторканість плечей І контури неляканої тіні. Я чую голос, що живить мене (хоча йому навіщо це уміння?) І прийдешнє уже не головне, І ранків так не хочеться прозріння. [Приєднана картинка]

Кепський настрій дають понеділки, Що не крок – то суцільні шифри, Генерали малюють стрілки, Урядовці – малюють цифри. Похоронки малюють «гради», Пишуть риси образ насмішки, Журналісти малюють зради З перемогами вперемішку. Але світ цей інакше може, Він не всі ще згубив відтінки, Намалюйте хоч щось хороше, Добре слово чи добрі вчинки.[Приєднана картинка]

Не ворожи мені, мольфаре. Що майбуття? Примарний плин. Там білобокі ходять хмари По сивим хвилям полонин. Там певне є усі чесноти І невідоме слово «страх», Там чути музику та ноти Ховає вітер по ярах. Там навіть в довгу ніч не темно Із естетичних міркувань, Там почуття усі – взаємні Й нема гірких розчарувань. У майбутті забуті чвари, Не заривається талант… Не ворожи мені, мольфаре, Я сьогодення арештант. [Приєднана картинка]